Яблоко от яблони

Так ли легко изменить фамилию ребенка после развода

Взрослые могут «играть» с именами и фамилиями сколько угодно. С детьми же все гораздо сложнее. Судебная практика говорит о том, что изменение фамилии ребенка — задача почти нереальная.

Батьківство — не привід

Комітет із сімейного права Національної асоціації адвокатів України випустив дайджест судової практики у сімейних справах. Зокрема, у збірнику можна прочитати, які обставини беруться до уваги при вирішенні спору з метою дотримання принципу забезпечення найкращих інтересів та те, чи враховується думка дитини при розгляді таких справ.

У разі виникнення спору між батьками той із них, хто прагне змінити прізвище дитини, повинен довести, що інший свідомо не піклується про її фізичний і духовний розвиток. Тож зміна прізвища нащадка на прізвище матері/батька найкращим чином відповідатиме його інтересам.

При вирішенні справ такої категорії суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає в себе пошук балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а тому часта зміна прізвища малолітньої дитини через конфлікт між батьками не відповідатиме її інтересам та гармонійному розвитку.

У справі №759/5739/18 позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та зміну прізвищ. Жінка просила суд розірвати шлюб, стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки та змінити прізвища — своє та дитини — на дошлюбне. Суд першої інстанції задовольнив позовну вимогу про зміну прізвища, а от апеляційний — відмовив у задоволенні цієї частини позову.

Колегія суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 30.03.2020 дійшла висновку, що касаційну скаргу позивачки слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін. ВС послався на такі правові підстави, як ч.3 та ч.5 ст.148 та ст.145 Сімейного кодексу.

Разом з тим саме по собі встановлення батьківства не є підставою для зміни прізвища дитини. Такого висновку дійшов ВС у ході розгляду іншої справи (№265/3172/14-ц). Позивач звернувся із позовом про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, даних про батька та встановлення порядку спілкування з дитиною.

Позовна заява мотивована тим, що з кінця 2009 року він зустрічався з відповідачкою, а з кінця серпня 2010 до жовтня 2013 року перебував з нею у фактичних шлюбних відносинах, вони проживали в належній йому квартирі. В період перебування у фактичних шлюбних відносинах у них народився син, який проживав разом з ними за місцем реєстрації позивача, відвідував дитячий садочок неподалік та перебував на обліку в міській дитячій лікарні.

У жовтні 2013 року відповідачка, не пояснюючи причин, забрала дитину та повернулася до свого місця реєстрації. Чоловік також просив дати дитині його прізвище.

Суд першої інстанції задовольнив позов у повному обсязі. Та апеляційний суд переглянув рішення у частині зміни прізвища та надто щільного графіку зустрічей батька з дитиною. ВС передав справу на новий розгляд до апеляційної інстанції, внаслідок остаточного рішення якої прізвище дитини залишено без змін.

Далекі близькі

Дитина є суб’єктом права і, незважаючи на малий вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одним з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. При вирішенні справи про зміну прізвища дитини необхідно також враховувати стосунки між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим, хто проживає окремо.

Якщо той із батьків, хто має спільне з дитиною прізвище і проживає окремо від дитини, зберігає з нею близькі відносини і продовжує брати участь в її вихованні, то не варто сприяти відчуженню між батьком і дитиною шляхом зміни прізвища.

Якщо батько (мати) не спілкується з дитиною, хоча ніхто не перешкоджає йому (їй) в цьому, не виявляє до дитини турботи і уваги, то його (її) заперечення не можуть бути безумовною підставою для відмови у зміні прізвища дитини за наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість і доцільність такого рішення. Таких висновків дійшов ВС у постанові від 1.04.2020 у справі №234/19213/17.

Позивачка звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка про зміну прізвища дітей. Діти після розірвання шлюбу залишилися проживати з матір’ю. Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів. Після розлучення чоловік вихованням дітей не займався, лише іноді з ними зустрічався, а в подальшому ці зустрічі припинились, у зв’язку з чим діти образилися на батька та не бажають його бачити.

Позивачка вказувала на те, що вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком, який фактично взяв на себе обов’язки щодо виховання її дітей. Систематична відсутність відповідача у житті дітей призвела до того, що вони хочуть змінити прізвище.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. У ході розгляду справи апеляційною інстанцією було встановлено, що, попри висловлювання дітей про необхідність зміни прізвища, батько все ж намагається спілкуватися з ними, а позивачка чинить йому у цьому перешкоду. Водночас заборгованості зі сплати аліментів відповідач не має. Тож у зміні прізвища було відмовлено.

***

Патріархальна традиція давати дитині прізвище батька збереглася. Однак замість статків, які раніше передавалися дитині у спадок, залишаються побиті горщики. Швидше за все, суд усе ще перебуває в ідеалізованому вимірі, в якому прізвище означає щось більше, ніж символічний набір літер. Саме тому чоловіки наполягають, аби діти мали їхні прізвища.

Утім, мати відіграє найголовнішу роль у житті будь-якої людини. І, напевне, має право вимагати, аби дитина, яку вона народила, мала її прізвище, а не чоловіка, який час від часу навідується до неї на свята.