Автомобиль на штрафплощадке
Возмещается ущерб, причиненный не только незаконным осуждением, арестом, обыском, но и другими действиями, в результате которых лицу причинен вред. Такое заключение сделал ВС в постановлении №303/1776/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
2 грудня 2020 року м.Київ №303/1776/19
Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В. С.,
суддів: ГРУШИЦЬКОГО А.І., ЛИТВИНЕНКО І. В. (суддя-доповідач), ПЕТРОВА Є. В. ФАЛОВСЬКОЇ І. М. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 3.12.2019 та постанову Закарпатського апеляційного суду від 3.12.2019 у справі за позовом Особи 1 до Державної казначейської служби, Головного управління Національної поліції в Закарпатської області, треті особи: слідчий слідчого відділу Тячівського відділу поліції Головного управління поліції в Закарпатській області Волос В.В., Мукачівська місцева прокуратура Закарпатської області, про відшкодування шкоди.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року Особа 1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ДКС за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь завдану йому матеріальну та моральну шкоду, спричинену незаконними діями уповноважених осіб державних органів України, станом на 21.12.2018 у розмірі 787998 грн., що складається із матеріальної шкоди в розмірі 345669 грн. і моральної шкоди в розмірі 442338 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 23.06.2014 належний йому та керований ним автомобіль марки «BMW 525», державний номерний знак*, був неправомірно зупинений працівниками поліції, згодом вилучений і поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів.
Вказував, що 26.06.2014 поза межами будь-якого кримінального провадження було проведено експертне дослідження, згідно з яким встановлено пошкодження у номерному позначенні кузова.
28.06.2014 було зареєстровано кримінальне провадження №*0952.
4.07.2014 ухвалою судді Тячівського районного суду відмовлено в задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів Особи 1.
7.07.2014 слідчим за відсутності власника (Особа 1) складено протокол огляду місця події, згідно з яким оглянуто та вилучено автомобіль «BMW 525», державний номерний знак*, який у період з 27.06.2014 до 7.07.2014 незаконно затриманий в адміністративному порядку.
4.12.2018 Тячівським райсудом у справі №307/2665/14-к винесена ухвала про задоволення скарги Особи 1 та зобов’язано слідчого повернути тимчасово вилучене майно (автомобіль).
Позивач вказував, що 5.12.2018 слідчим у кримінальному провадженні №*0952 прийнято постанову про повернення йому речового доказу — автомобіля, однак останній був знищеним і не підлягає використанню за призначенням.
Особа 1 вважав, що діями органу досудового розслідування йому спричинена матеріальна та моральна шкода.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мукачівського міськрайсуду від 24.05.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Закарпатського АС від 3.12.2019 апеляційну скаргу Особи 1 залишено без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайсуду від 24.05.2019 — без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди.
Суди вказували, що в рамках розгляду цієї справи позивач не навів жодної із підстав, яка передбачена законом «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та яка б давала йому право на відшкодування заподіяної шкоди. Стягнення шкоди на підставі вказаного нормативного акта можливе лише за наслідками дій, вчинених у рамках кримінального провадження щодо підозрюваної особи, а тому шкода, спричинена іншими діями правоохоронного органу, не підпадає під дію вказаного закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24.02.2020 представник Особи 1 — адвокат Мельник П.П. подав до ВС касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайсуду від 3.12.2019 та постанову Закарпатського АС від 3.12.2019, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі <...>
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23.06.2014 належний позивачу та керований ним автомобіль був зупинений працівниками поліції, а згодом вилучений і поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів.
28.06.2014 було зареєстровано кримінальне провадження №*0952, яке доручено розслідувати слідчому Волосу В.В.
4.07.2014 слідчий Волос В.В. звернувся до Тячівського райсуду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, в якому просив суд надати йому тимчасовий доступ із можливістю вилучення автомобіля марки «BMW 525», державний номерний знак*, що належить на праві приватної власності Особі 1.
Ухвалою Тячівського райсуду від 4.07.2014 у задоволенні клопотання відмовлено.
7.07.2014 слідчим складено протокол огляду місця події в присутності двох понятих, яким було оглянуто та вилучено автомобіль «BMW 525», державний номерний знак*, що належить на праві приватної власності Особі 1.
Відповідно до витягу з ЄРДР, кримінальне провадження №*0601, дата реєстрації 4.05.2016, встановлено, що 4.05.2016 до Тячівського відділу поліції ГУ НП у Закарпатській області з Тячівської місцевої прокуратури надійшла ухвала Тячівського райсуду про те, що з належного Особі 1 автомобіля марки «BMW 525» державний номерний знак*, який перебуває на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тячівського ВП ГУНП невідома особа викрала запчастини.
1.02.2017 Особа 1 звернувся до поліції із заявою про викрадення запчастин з його автомобіля, який перебуває на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, на загальну суму 200000 грн., дата внесення до ЄРДР — 2.02.2017.
10.09.2016 слідчим складено протокол огляду місця події в присутності двох понятих. Оглянуто автомобіль «BMW 525», державний номерний знак*, який перебував на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тячівського ВП ГУНП, та виявлено факт крадіжки запчастин автомобіля.
16.08.2018 Особа 1 звернувся до слідчого судді Тячівського райсуду зі скаргою в порядку п.1 ч.1 ст.303 Кримінального процесуального кодексу.
За цією скаргою 4.12.2018 Тячівським райсудом у справі №307/2665/14-к прийнято ухвалу про задоволення скарги Особи 1 та зобов’язано слідчого повернути тимчасово вилучене майно — автомобіль «BMW 525», державний номерний знак*.
5.12.2018 старшим слідчим слідчого відділу Тячівського ВП ГУНП Волосом В.В. у кримінальному провадженні №*0952, відомості про яке внесено до ЄРДР 28.06.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.290 Кримінального кодексу, винесено постанову про повернення речового доказу — автомобіля «BMW 525» чорного кольору, державний номерний знак*. Автомобіль повернуто під розписку на зберігання Особі 1, Інформація 1, який мешкає за Адресою 1 <…>.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК, а саме — у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті — така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стст.1173, 1174 ЦК).
Для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов’язковою.
Втім, цими нормами визначається обов’язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов’язковими для доказування у спорах про стягнення збитків, а саме: неправомірність дій (бездіяльності) цього органу, наявність шкоди та причинний зв’язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.
Згідно із чч.2, 4 ст.100 КПК речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.
У разі втрати чи знищення стороною провадження наданого їй речового доказу вона зобов’язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов’язана відшкодувати володільцю витрати, пов’язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.
У п.20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМ від 19.11.2012 №1104, передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пп.1 — 26 цього порядку до повернення майна власнику у зв’язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (п.27 порядку).
Статтею 321 ЦК визначено, що право власності є непорушним.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на вказане уваги не звернули, та, встановивши, що належний позивачу автомобіль зберігався на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, дійшли помилкових висновків про відсутність у Тячівського відділу поліції ГУ НП обов’язку за схоронність та повернення автомобіля у стані та комплектації, в якій він вилучався після затримання на стоянку територіального органу НП.
Згідно із чч.1 та 2 ст.23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК).
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову у позові, не врахував, що питання наявності між сторонами деліктних зобов’язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин позивача та держави.
Разом з тим відсутність обвинувального вироку чи будь-яких інших рішень про визнання незаконними дій чи бездіяльності посадових осіб Тячівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області не може ставиться у пряму залежність від наявності підстав для відшкодування шкоди у цивільних правовідносинах, оскільки суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, оцінює надані сторонами докази, крім того, з огляду на ст.1174 ЦК для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади встановлення наявності їх вини не є обов’язковою.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана внаслідок не тільки незаконного засудження, повідомлення про підозру, арешт, обшук, виїмку, а й інших дій, внаслідок яких особі було заподіяно шкоду, та погоджується із доводами касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій було ухвалено рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме — постанови ВП ВС від 12.03.2019 у справі №920/715/17, в якій зазначено, що за відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті — така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (стст.1173, 1174 ЦК).
Вищенаведене також узгоджується із правовими висновками ВС, викладеними у постанові від 2.10.2019 у справі №740/2921/16-ц та постанові від 15.03.2019 у справі №216/2150/17.
Таким чином, постанову суду апеляційної інстанції підстав вважати такою, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, немає.
Щодо вимог касаційної скарги в частині ухвалення свого рішення про задоволення позову в повному обсязі колегія суддів виходить з такого.
Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 345660 грн. та моральну шкоду у розмірі 442338 грн.
Визначаючи розмір матеріальної шкоди, позивач вказував, що належний йому на праві власності автомобіль знищений та не підлягає використанню за призначенням.
Одночасно зі зверненням із позовом подав клопотання про призначення у справі експертизи, в якому порушував питання щодо встановлення розміру середньоринкової вартості належного йому автомобіля станом на дату вилучення та станом на дату проведення експертизи.
Враховуючи ту обставину, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх фактичних обставин справи, не з’ясовано дійсного розміру втрати вартості колісного транспортного засобу, який належить позивачеві та перебуває на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, не встановлено вини, не визначено розміру матеріальної та моральної шкоди, ВС позбавлений можливості ухвалити своє рішення у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п.23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України») <…>.
Керуючись стст.400, 411, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 3.12.2019 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.