Закон і Бізнес


Бездействие в ретроспективе


№52 (1506) 26.12—31.12.2020
7398

Действие решения КС не может распространяться на процессуальные правоотношения, возникшие и закончившиеся до его принятия. Такое заключение сделал ВС в постановлении №4819/49/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

18 листопада 2020 року  м.Київ  №4819/49/19

Велика палата Верховного Суду у складі:

головуючого — КНЯЗЄВА В.С.,
судді-доповідача — АНТОНЮК Н.О.,
суддів: АНЦУПОВОЇ Т.О., БАКУЛІНОЇ С.В., БРИТАНЧУКА В.В., ВЛАСОВА Ю.Л., ГРИЦІВА М.І., ДАНІШЕВСЬКОЇ В.І., ЄЛЕНІНОЇ Ж.М., ЗОЛОТНІКОВА О.С., СІМОНЕНКО В.М., ТКАЧУКА О.С., УРКЕВИЧА В.Ю., ЯНОВСЬКОЇ О.Г. —

розглянула у відкритому судовому засіданні заяву Особи 1 про перегляд ухвали Касаційного кримінального суду від 25.10.2019 за виключними обставинами.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 25.06.2019 відмовлено у задоволенні скарги Особи 1 на бездіяльність уповноважених службових осіб Херсонської місцевої прокуратури, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Особа 1 подав на неї апеляційну скаргу.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 18.07.2019 відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою Особи 1 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду від 25.06.2019. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Херсонський АС указав, що, за змістом ч.3 ст.309 Кримінального процесуального кодексу, серед переліку ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, відсутня ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР. На підставі зазначеного апеляційний суд дійшов висновку, що така ухвала не може бути предметом апеляційного перегляду.

Вважаючи ухвалу апеляційного суду необґрунтованою, Особа 1 оскаржив її у касаційному порядку.

Ухвалою Касаційного кримінального суду від 25.10.2019 відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою Особи 1 на ухвалу Херсонського АС від 18.07.2019. ККС послався на ч.3 ст.307 КПК, зауваживши, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена.

Короткий зміст вимог, наведених у заяві, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй заяві Особа 1 просить: переглянути за виключними обставинами ухвалу ККС від 2.10.2019, якою відмовлено у відкритті провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Херсонського АС від 18.07.2019, і скасувати її; постановити ухвалу про відкриття провадження.

Виключною обставиною Особа 1 вважає рішення другого сенату Конституційного Суду від 17.06.2020 №4-р (ІІ)/2020, ухвалене за конституційною скаргою Особи 2 щодо відповідності Конституції (конституційності) окремих положень ч.3 ст.307, ч.3 ст.309 КПК.

На думку заявника, ухвала суду апеляційної інстанції порушує його конституційне право на апеляційний перегляд справи, гарантоване п.8 ч.2 ст.129 Конституції. Особа 1 вважає, що оскільки вперше неконституційна норма ч.3 ст.307 КПК застосована в ухвалі ККС від 25.10.2019, то цю ухвалу слід переглянути за виключними обставинами <…>.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні Особа 1 просив задовольнити подану ним заяву. Крім цього, заявник додатково надав письмові та усні пояснення, в яких навів власне розуміння щодо кола учасників кримінального провадження, відповідно до норм КПК, статусу слідчого судді, можливості перегляду ухвал слідчого судді за виключними обставинами. Серед іншого заявник висловив свою думку про те, що КПК не пов’язує перегляд судового рішення за виключними обставинами з особою, за зверненням якої визнано неконституційним закон, правовий акт чи їх окремі положення.

Прокурор просила відмовити у задоволенні заяви Особи 1, зазначивши, що перегляду за виключними обставинами підлягають не всі судові рішення, а лише ті, якими закінчується розгляд справи по суті, тобто вирок та ухвала про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Прокурор вважає, що нормами КПК не передбачено можливості перегляду за виключним обставинами ухвал слідчих суддів. Крім цього, підставою перегляду рішення за виключними обставинами є встановлена КС саме за зверненням особи неконституційність закону, застосованого судом при вирішенні її справи. На думку прокурора, право на подання заяви про перегляд рішення за виключними обставинами мають учасники судового провадження, серед яких немає заявника.

Позиція Великої палати ВС

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, з’ясувавши думку учасників судового провадження, ВП ВС дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Особи 1 з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.459 КПК виключною обставиною визнається встановлена КС неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи.

ВП ВС відкрито провадження за виключними обставинами, а отже, суд вважає, що заявник може звернутися із заявою про перегляд за виключними обставинами ухвали слідчого судді, незважаючи на те що рішення КС ухвалено не за його конституційною скаргою.

Згідно з резолютивною частиною рішення №4-р (ІІ)/2020, ухваленого за конституційною скаргою Особи 2, визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення КС цього рішення, положення ч.3 ст.307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше від дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у ст.91 закону «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII. Окрім цього, у ст.97 цього закону визначено, що КС у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Рішенням КС від 14.12.2000 №15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень КС визначено, що рішення КС мають пряму дію.

Таким чином, аналіз норм розд.ХІІ Конституції («Конституційний Суд України») та закону №2136-VIII дає підстави дійти висновку про те, що рішення КС має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі й виникли до ухвалення рішення КС, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КС.

Тобто рішення КС поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що КС може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Встановлена КС неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення перш за все як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням (п.9.9 постанови Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі №922/1391/18).

У тексті рішення КС №4-р (ІІ)/2020 відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині цього рішення чітко вказано про те, що положення ч.3 ст.307 КПК втрачають чинність з дня ухвалення КС цього рішення.

ВП ВС зазначає, що на день прийняття ККС ухвали від 25.10.2019 норма ч.3 ст.307 КПК щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, не була визнана неконституційною.

Відповідно до ч.1 ст.5 КПК процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Ухвалу ККС, яку просить переглянути за виключними обставинами Особа 1, прийнято 25.10.2019. На момент її прийняття ККС застосував чинні норми КПК. Натомість рішення №4-р (ІІ)/2020, яке заявник вважає виключною обставиною, ухвалено 17.06.2020. На момент ухвалення зазначеного рішення КС кримінально-процесуальні відносини в аналізованому провадженні вже припинилися. А це означає, що дія рішення КС не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.

Оскільки рішення КС має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено КС безпосередньо у тексті ухваленого рішення), ВП ВС дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Особи 1 про перегляд за виключними обставинами ухвали ККС від 25.10.2019.

Враховуючи викладене та керуючись ст.467 КПК, ВП ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні заяви Особи 1 про перегляд ухвали ККС від 25.10.2019 за виключними обставинами.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.