Купленная правда
Экспертное заключение, что заболевание лица связаны с ликвидацией аварии на ЧАЭС, не опровергает фактов умышленной подачи подделки ранее. Такое заключение сделал ВС в постановлении №334/7691/13-к, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
1 грудня 2020 року м.Київ №334/7691/13-к
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ШЕВЧЕНКО Т.В.,
суддів: ГОЛУБИЦЬКОГО С.С., СТЕФАНІВ Н.С. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника цивільного позивача Ільченко Л.В., засудженого Особи 1 та його захисника Габуєва Г.Ю. на вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13.08.2018 та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 31.01.2019 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12013080050003130, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, уродженця м.Шостки Сумської області, жителя м.Запоріжжя, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 Кримінального кодексу.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Ленінського райсуду від 13.08.2018 Особу 1 засуджено за ч.3 ст.358 КК (у редакції 2001 року) до покарання у вигляді арешту на 3 місяці, за ч.2 ст.190 КК — до позбавлення волі на 3 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання Особі 1 призначено у вигляді позбавлення волі на 3 роки.
На підставі ст.75 КК Особу 1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
На підставі ст.76 КК суд поклав на Особу 1 такі обов’язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Суд ухвалив застосувати до засудженого Особи 1 вимоги ч.5 ст.74 КК, звільнивши його від покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з Особи 1 на користь управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м.Запоріжжя 43223,61 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком Особу 1 визнано винуватим у тому, що він 28.10.2003 звернувся до Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії, де була зареєстрована медична справа від 28.10.2003. Його звернення двічі було розглянуто — 18.12.2003 та 4.11.2004. Відповідно до висновків комісії захворювання обвинуваченого були визнані загальними, з виконанням обов’язків військової служби щодо ліквідації наслідків аварії ЧАЕС не пов’язані у зв’язку з терміном виникнення.
У подальшому Особа 1, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, наприкінці 2004 року, перебуваючи в приміщенні ДРМЕК на пл. Жовтневій, 14 у м.Дніпропетровську, звернувся до Особи 2, який за грошову винагороду підробив експертний висновок від 2.12.2004, в якому Особі 1 був зазначений діагноз «бронхіальна астма, емфізема легенів, хронічний обструктивний бронхіт», тобто були вказані захворювання, пов’язані з виконанням ним обов’язків військової служби щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
17.01.2005 Особа 1, реалізуючи свій умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, використовуючи завідомо підроблений документ, подав до УПФУ в Ленінському районі м.Запоріжжя експертний висновок, який є завідомо підробленим документом та надавав йому право на одержання пенсії по інвалідності згідно із законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Унаслідок шахрайських дій з використанням підробленого документа Особа 1 заподіяв шкоди державі на суму 126294,89 грн., що в 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 31.01.2019 вирок суду першої інстанції щодо Особи 1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник цивільного позивача Ільченко Л.В. просить судові рішення щодо Особи 1 у частині вирішення цивільного позову змінити та збільшити розмір стягнення до 165111,16 грн. Зазначає, що розмір матеріальної шкоди, яка завдана державі, підтверджено довідкою від 29.09.2014 та іншими доказами.
У запереченнях на касаційну скаргу цивільного позивача засуджений Особа 1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги представника цивільного позивача.
У касаційній скарзі засуджений Особа 1 просить скасувати судові рішення щодо нього та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що вирок суду обґрунтовано явкою з повинною, що суперечить нормам Кримінального процесуального кодексу, зокрема ч.4 ст.95. Стверджує, що суд безпідставно поклав у основу обвинувального вироку показання свідка Особи 3, оскільки останній не допитувався в суді. Зазначає, що матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про підроблення експертного висновку. Просить урахувати висновок експерта від 24.06.2016, відповідно до якого його захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби щодо ліквідації аварії на ЧАЕС. Уважає, що у зв’язку з недоведенням використання завідомо підробленого документа цивільний позов не підлягав задоволенню.
У касаційній скарзі захисник Габуєв Г.Ю. в інтересах засудженого Особи 1 просить скасувати судові рішення щодо останнього та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що ухвала ЗАС від 31.01.2019 постановлена незаконним складом суду, оскільки судді Фомін В.А. та Гріпас Ю.О. вже брали участь у розгляді цього провадження в суді апеляційної інстанції. Захисник стверджує, що в діях Особи 1 відсутній умисел на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КПК. Також відсутність умислу підтверджується висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС від 24.06.2016. Матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про підроблення експертного висновку від 2.12.2004. Зазначає, що заявлений позов не підлягає задоволенню у зв’язку з недоведеністю використання завідомо підробленого документа.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений Особа 1 та його захисник Габуєв Г.Ю. підтримали свої касаційні скарги, касаційну скаргу представника цивільного позивача просили залишити без задоволення.
Прокурор Єременко М.В. вважав, що касаційні скарги засудженого Особи 1 та його захисника підлягають задоволенню частково, із судових рішень необхідно виключити посилання на показання свідка Особи 3. Касаційну скаргу представника цивільного позивача просив задовольнити, судові рішення щодо Особи 1 у частині цивільного позову скасувати, а справу направити на новий розгляд у частині цивільного судочинства.
Інші учасники були належним чином повідомлені про судовий розгляд, але в судове засідання не з’явилися <…>.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості Особи 1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК, підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд безпосередньо дослідив і оцінив відповідно до правил ст.94 КПК. Зокрема, винуватість Особи 1 підтверджується:
— показаннями допитаного в судовому засіданні свідка Особи 4, яка на момент скоєння злочинних дій обіймала посаду заступника голови ДРМЕК щодо встановлення причинного зв’язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників унаслідок аварії на ЧАЕС, про те, що 4.11.2004 Особі 1 був виданий експертний висновок, відповідно до якого його захворювання не пов’язані з виконанням обов’язків військової служби щодо ліквідації наслідків аварії ЧАЕС.
2.12.2004 на засіданні комісії матеріали стосовно Особи 1 не розглядалися, у списках осіб, матеріали щодо яких були розглянуті цього дня, його прізвища немає, записи стосовно нього в протоколі реєстраційного журналу відсутні;
— показаннями допитаного в судовому засіданні свідка Особи 2, який раніше працював у ДРМЕК на посаді лікаря-статиста технічної групи з 2001 до 2006 року, про те, що Особа 1 у 2004 році звернувся до нього з проханням за винагороду видати йому висновок, в якому буде зазначено, що його хвороби пов’язані з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС. Особа 2 оформив та передав Особі 1 такий підроблений експертний висновок, підпис в якому був підроблений від імені Особи 3, номер, дату висновку, а також печатку поставив сам;
— показаннями допитаного в судовому засіданні свідка Особи 5, яка з 2004 до квітня 2014 року працювала начальником відділу з призначення пенсії в УПФУ в Ленінському районі, про те, що в січні 2005 року Особа 1 надав експертний висновок та довідку МСЕК, в яких було зазначено, що його хвороби пов’язані з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС. Після чого фахівцями УПФУ Особі 1 була призначена пільгова пенсія згідно із законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Експертний висновок містив чорнильний відтиск печатки та мав підпис голови комісії, тому сумнівів не викликав.
Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, що були досліджені судом першої інстанції. Зокрема, довідкою Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 12.01.2012, оригіналом експертного висновку, даними висновку судової технічної експертизи документів від 29.02.2012, актом ДФІ в Запорізькій області від 3.02.2012 про результати проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності УПФУ в Ленінському районі за період часу з 1.01.2009 до 1.12.2011, даними висновку судової економічної експертизи від 29.09.2014 тощо.
Посилання в касаційних скаргах засудженого та його захисника на те, що в Особи 1 не було умислу на скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК, а тому відсутній склад цього злочину, є такими, що не відповідають наведеним у вироку доказам.
Як убачається з тексту вироку, Особа 1 у 2003 і 2004 роках двічі звертався до експертної комісії й отримував висновки, відповідно до яких наявні в нього на момент звернення захворювання не були пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. При отриманні цих висновків Особа 1 кожного разу розписувався в журналі експертної комісії. Знаючи про те, що такий висновок видається раз на рік, Особа 1 після отримання другого висновку звернувся з пропозицією до Особи 2 зробити висновок, що його захворювання пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Особа 2 попереджав Особу 1, що висновок є підробленим. Однак Особа 1, розуміючи, що висновок підроблений, надав його до УПФУ в Ленінському районі для нарахування та отримання пенсії по інвалідності відповідно до закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Експертний висновок від 24.06.2016 про те, що захворювання Особи 1 пов’язані з виконанням обов’язків військової служби щодо ліквідації аварії на ЧАЕС, не спростовує фактів, установлених судом на підставі зазначених доказів.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що винуватість Особи 1 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.358 КК, повністю доведено і його дії кваліфіковано правильно.
Разом з тим колегія суддів погоджується з доводами засудженого Особи 1 та його захисника Габуєва Г.Ю. про неправомірність посилання у вироку на явку з повинною Особи 1 та на показання свідка Особи 3 як на докази винуватості засудженого.
Відповідно до ч.4 ст.95 КПК суд може обґрунтувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими в порядку, передбаченому в ст.225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Отже, використання як доказів у обвинувальному вироку даних, що містяться в заяві про явку з повинною Особи 1, показаннях свідка Особи 3, показаннях обвинуваченого Особи 1 та свідка Особи 2 під час одночасного допиту, які були дані на досудовому розслідуванні, є порушеннями кримінального процесуального закону. Проте їх можна усунути шляхом зміни судових рішень. Виключення з мотивувальної частини рішень зазначених вище доказів не впливає на справедливість засудження в цілому, адже винуватість Особи 1 було встановлено на підставі сукупності інших належних і допустимих доказів у їх взаємозв’язку.
Таке рішення колегії суддів узгоджується з практикою Великої палати Верховного Суду (постанова від 13.11.2019 у справі №1-07/07).
Суд апеляційної інстанції перевірив доводи представника цивільного позивача про необхідність збільшення розміру матеріальної шкоди та правильно погодився з рішенням місцевого суду про стягнення з Особи 1 43223,61 грн.
Доводи в скарзі захисника Габуєва Г.Ю., що ухвала Запорізького АС від 31.01.2019 постановлена незаконним складом суду, є безпідставними. Повторна участь суддів апеляційного суду Фоміна В.А. та Гріпаса Ю.О. в кримінальному провадженні щодо Особи 1 не суперечить положенням стст.75, 76 КПК, оскільки попереднє рішення апеляційного суду не скасовувалося судом касаційної інстанції.
Таким чином, підстав для скасування судових рішень з урахуванням положень ст.438 КПК немає.
Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу представника цивільного позивача Ільченко Л.В. залишити без задоволення.
Касаційні скарги засудженого Особи 1 та його захисника Габуєва Г.Ю. задовольнити частково.
Вирок Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13.08.2018 та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 31.01.2019 щодо Особи 1 змінити. Виключити з мотивувальної частини цих судових рішень посилання як на докази на фактичні дані, отримані на підставі явки з повинною Особи 1, показань свідка Особи 3, показань обвинуваченого Особи 1 та свідка Особи 2 під час одночасного допиту на досудовому розслідуванні. У решті — залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.