Необоснованные отводы
Признаком злоупотребления процессуальными правами являются не просто конкретные действия, а действия, направленные на затягивание рассмотрения дела, создание препятствий другим участникам процесса. Такое заключение сделал ВС в постановлении №806/1943/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
30 листопада 2020 року м.Київ №806/1943/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача СТЕЦЕНКА С.Г.,
суддів: СТРЕЛЕЦЬ Т.Г., ТАЦІЙ Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу за позовом Особи 1 до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, третя особа — Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області, про визнання дій протиправними, зобов’язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, за касаційною скаргою Особи 1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020,
Встановив:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2018 року Особа 1 звернувся до ЖОАС із позовом до ГУ Держгеокадастру в Житомирській області, в якому просив:
— визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру в Житомирській області щодо повторної відмови, оформленої листом від 30.03.2018, у наданні Особі 1 дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду згідно з поданою заявою від 28.08.2017 (зареєстрована в ГУ Держгеокадастру в Житомирській області 28.08.2017);
— зобов’язати ГУ Держгеокадастру в Житомирській області надати Особі 1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду з цільовим призначенням «для сінокосіння та випасання худоби» орієнтовною площею 45 га згідно з поданою заявою від 28.08.2017.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. ЖОАС рішенням від 6.06.2018 позов задовольнив частково. Визнав протиправною відмову ГУ Держгеокадастру в Житомирській області, оформлену листом від 30.03.2018, у наданні Особі 1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки. Зобов’язав ГУ Держгеокадастру в Житомирській області видати наказ про надання Особі 1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї ділянки. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
3. Зазначене рішення першої інстанції набрало законної сили 24.10.2018.
4. Ухвалою ЖОАС від 7.06.2019 відмовлено в задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, учинених суб’єктом владних повноважень на виконання судового рішення.
5. Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
6. Ухвалами Сьомого ААС від 29.07.2019 та від 25.09.2019 відповідно було відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду.
7. За численними клопотаннями позивача та його представника розгляд справи неодноразово відкладався. Зокрема, позивачем подавалися письмові клопотання про відкладення розгляду справи 25.09.2019, 6.11.2019 та 26.11.2019. У судових засіданнях, призначених на 9.10.2019 та 18.12.2019, позивачем заявлялись усні клопотання.
8. Крім того, позивачем неодноразово подавалися заяви про відвід суддів у даній справі, що також слугувало підставою для зупинення провадження у справі для вирішення питання про відвід відповідно до порядку, визначеного ст.31 Кодексу адміністративного судочинства.
9. Так, 23.12.2019 позивачем було подано заяву про відвід колегії суддів з огляду на сумніви в їх об’єктивності та неупередженості.
10. Ухвалою від 23.12.2019 колегії суддів визнано необґрунтованою заяву Особи 1 про відвід колегії, зупинено провадження у справі та передано її для вирішення питання про відвід колегії відповідно до порядку, визначеного ст.31 КАС.
11. Ухвалою від 24.12.2019 колегії суддів у іншому складі, якій відповідно до приписів ст.31 КАС було передано справу для вирішення питання про відвід колегії, установлено, що будь-які докази, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість суддів у результаті розгляду справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості при розгляді справи, у матеріалах справи та доводах заяви про відвід відсутні.
12. Провадження ухвалою від 27.12.2019 було поновлено та призначено справу до апеляційного розгляду на 15.01.2020.
13. 13.01.2020 на адресу суду надійшла заява Особи 1 про відвід головуючого від розгляду апеляційної скарги у справі, яка мотивована наявністю в діях головуючого ознак, що свідчать про її небезсторонність та упередженість при розгляді справи.
14. Ухвалою від 15.01.2020 колегії суддів визнано необґрунтованою заяву Особи 1 про відвід головуючого, зупинено провадження у справі та передано її для вирішення питання про відвід головуючого відповідно до порядку, визначеного ст.31 КАС.
15. Ухвалою від 20.01.2020 колегія суддів, якій відповідно до приписів ст.31 КАС було передано справу для вирішення питання про відвід, визнала доводи позивача необґрунтованими та безпідставними.
16. Ухвалою від 21.01.2020 провадження у справі поновлено та призначено справу до апеляційного розгляду на 29.01.2020.
17. 27.01.2020 на адресу суду надійшла заява Особи 1 про відвід колегії від розгляду апеляційної скарги у справі, яка, як і попередні заяви, обґрунтована небезсторонністю та упередженістю при розгляді справи.
18. При цьому в заяві позивач посилається на «відверту брехню колегії суддів та безпрецедентну недбалість головуючого судді, яка пов’язана зі зберіганням та оформленням матеріалів справи». На переконання заявника, головуючий допустив до розгляду справу, яка не була сформована відповідно до правил ведення діловодства в апеляційних та окружних адміністративних судах, чим порушив порядок роботи з документами, що мало місце як з документами, що надійшли до суду, так і з документами, створеними в суді. Відсутність реакції на вказане зі сторони суддів, на думку заявника, свідчить про приховування недбалого ставлення головуючого та підтверджує неправомірність і незаконність дій колегії суддів, їх упередженість і необ’єктивність.
19. У засіданні 29.01.2020, до початку розгляду заяви Особи 1 про відвід колегії суддів, позивачем знову було заявлено клопотання про оголошення перерви для підготовки ним заяви про відвід секретаря засідання.
20. Ухвалою Сьомого ААС від 12.02.2020 встановлено факт допущення Особою 1 зловживання його процесуальними правами та відповідно до приписів ч.3 ст.45 КАС ухвалено залишити подану ним заяву про відвід колегії суддів без розгляду.
21. Ухвалою Сьомого ААС від 12.02.2020, з урахуванням ухвали від 26.02.2020 про виправлення описки, стягнуто з Особи 1 до державного бюджету штраф у сумі 3 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 6306 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. У квітні 2020 року Особа 1 подав скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сьомого ААС від 12.02.2020.
23. На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції не винесено жодного усного або письмового попередження позивачу з підстав зловживання процесуальними правами; суд безпідставно звинуватив позивача в затягуванні процесу; суд не наводить прикладів образливих тверджень позивача на адресу суду; ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом, однак не відповідає вимогам закону «Про виконавче провадження». Крім того, наголошує, що суд апеляційної інстанції протиправно виніс ухвалу про виправлення описки та змінив резолютивну частину оскаржуваної ухвали <…>.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Даючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст.341 КАС, колегія суддів зазначає таке.
32. Згідно з п.9 ч.3 ст.2 КАС неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
33. Відповідно до ст.45 КАС учасники процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
34. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
35. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
36. Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами суд застосовує до нього заходи, визначені кодексом.
37. Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, несумірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав усупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду й вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.
38. Вартий уваги той факт, що механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснення процесуальних дій (бездіяльності) зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов’язує настання певних наслідків. Незважаючи на те що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об’єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть існувати.
39. Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.
40. Слід ураховувати, що наведений у ч.2 ст.45 КАС перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
41. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
42. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 7.05.2020 у справі №826/12191/18.
43. У ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
44. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей §1 ст.6 конвенції повинне встановлюватися згідно з: (і) суб’єктивним критерієм, урахуванням особистих переконань і поведінки конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об’єктивним у цій справі, та (іі) об’єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
45. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
46. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об’єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти в громадськість (рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
47. У висновку №3 (2002) КРЄС для Комітету міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, — дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
48. Дійсно, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя й об’єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки в ст.6 конвенції закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді й до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
49. При цьому не можуть бути підставами для відводу колегії суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними й допустимими доказами.
50. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВC від 7.05.2020 у справі №826/12191/18.
51. Як убачається з матеріалів справи, позивачем у справі тричі заявлявся відвід колегії суддів, при цьому кожного разу заявник посилався частково на обставини, яким давалась оцінка трьома колегіями Сьомого ААС та які жодного разу не були визнані такими, що дають підстави для сумніву в упередженості чи об’єктивності колегії суддів, а в решті — з надуманих підстав.
52. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вказані дії позивача призводять до затягування розгляду справи й мають ознаки зловживання процесуальними правами.
53. До того ж обґрунтування вимог позивача зводяться до образливих тверджень на адресу учасників колегії судів у справі, використання яких неприпустиме, а тому в підсумку вказане вірно розцінювалось апеляційним судом як зловживання процесуальними правами.
54. У постанові Великої палати ВС від 14.03.2019 (справа №9901/34/19) зазначено, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема для особистих характеристик учасників справи, інших учасників процесу, їх представників і суду не можуть використовуватися ні в заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
55. Використання учасниками судового процесу та їхніми представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і в спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також учинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. З огляду на це в разі вчинення таких дій суд може визнати їх зловживанням процесуальними правами й застосувати, зокрема, наслідки, передбачені в ч.3 ст.45 КАС.
56. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 14.08.2020 у справі №314/1526/19.
57. Відповідно до ч.4 ст.45 КАС суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу процесуальними правами суд застосовує до нього заходи, визначені цим кодексом.
58. Відповідно до чч.1, 2 ст. 144 КАС заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов’язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
59. Одним із заходів процесуального примусу є штраф (п.5 ч.1 ст. 145 КАС).
60. Суди у своїй діяльності дотримуються національних і міжнародних норм, стандартів та принципів здійснення правосуддя з метою підвищення ступеня довіри суспільства до органів судової влади та суміжних правових інститутів (положення Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки, схваленої указом Президента від 20.05.2015 №276/2015).
61. Отже, сторони повинні утримуватися від використання прийомів, які пов’язанні зі зволіканням у розгляді справи, та добросовісно й максимально використовувати всі засоби законодавства для прискорення процедури слухання справи.
62. Згідно з п.2 ч.1 ст.149 КАС суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу в сумі від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, учинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
63. Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, установленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація.
64. Оскільки судом установлено зловживання позивача процесуальними правами, наданими йому Конституцією, КАС тощо, суд апеляційної інстанції вірно, керуючись положеннями п.2 ч.1 ст.149 КАС, дійшов висновку про застосування до Особи 1 штрафу в сумі 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
65. Доводи скаржника, що судом апеляційної інстанції не винесено жодного усного або письмового попередження позивачу з підстав зловживання процесуальними правами, є безпідставними, оскільки попередження не є передумовою застосування штрафу, тоді як штраф, як і попередження, є самостійним заходом процесуального примусу.
66. Також колегія суддів уважає, що оскаржувана ухвала про стягнення штрафу відповідає вимогам до виконавчого документа.
67. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції протиправно виніс ухвалу про виправлення описки та змінив резолютивну частину оскаржуваної ухвали, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки вказана ухвала про виправлення описки набрала законної сили та не була оскаржена в судовому порядку.
68. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу Сьомого ААС від 12.02.2020, якою на позивача накладено штраф, є законною та обґрунтованою й не підлягає скасуванню.
69. Відповідно до ч.1 ст.350 КАС, суд касаційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись стст.345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.