Закон і Бізнес


Продавец с юридическим дефектом


№51 (1505) 19.12—25.12.2020
2023

Отсутствие в паспорте фотографии не является безусловным основанием для признания договора купли-продажи транспортного средства недействительным. Такое заключение сделал ВС в постановлении №759/22877/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

2 грудня 2020 року                           м.Київ                               №759/22877/19

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СИНЕЛЬНИКОВА Є.В. (суддя-доповідач),
суддів: ОСІЯНА О.М., САКАРИ Н.Ю., ХОПТИ С.Ф., ШИПОВИЧА В.В. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 4.06.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 24.09.2020.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — територіальний сервісний центр №8041 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ у м.Києві, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що за ним було зареєстрований автомобіль його батька Особи 3, який фактично користувався ним. 30.08.2019 відповідачу Особі 2, яка є знайомою батька, потрібно було на автомобілі переміститися до Автономної Республіки Крим, для чого позивач мав надати батькові нотаріально посвідчену довіреність на виїзд за кордон, в оформленні якої нотаріусом було відмовлено з підстав недійсності паспорта позивача, оскільки в ньому не було вклеєно фотокартку при досягненні 25-річного віку.

Особа 2 запропонувала переоформити автомобіль на неї, пообіцявши, що після повернення з АР Крим авто буде повернуто з переоформленням його на позивача або його батька.

Отримавши страховий поліс від 31.08.2019 на автомобіль уже з новим реєстраційним номером, батько позивача Особа 3 поїхав з Особою 2 до АРК, однак після повернення відповідач категорично відмовилася повертати автомобіль та вимагала за це 35 тис. грн., не отримавши які, звернулася до правоохоронних органів із заявою про розшук автомобіля.

Позивач посилався на те, що договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля, укладений 31.08.2019 між ним та Особою 2, підлягає визнанню недійсним, оскільки на час укладення договору був недійсним його паспорт у зв’язку з тим, що до нього не було вклеєно фотокартку після досягнення Інформація 1 25-річного віку.

З урахуванням зазначеного позивач просив позов задовольнити, визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 31.08.2019 між ним і Особою 2. Скасувати державну реєстрацію правочину купівлі-продажу транспортного засобу марки ALFА ROMEO, модель №156, 1999 року випуску, за договором купівлі-продажу, укладеним 31.08.2019.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського райсуду від 4.06.2020 в задоволенні позову Особи 1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які б обґрунтовували заявлені позовні вимоги та свідчили про порушення його прав при укладенні договору купівлі-продажу транспортного засобу. При реєстрації ТЗ особа має надати документ, що посвідчує таку особу, а паспорт громадянина для державної реєстрації не є обов’язковим.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського АС від 24.09.2020 апеляційну скаргу Особи 1 залишено без задоволення, а рішення Святошинського райсуду від 4.06.2020 — без змін.

Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним укладеного між ним і відповідачем договору купівлі-продажу автомобіля, зважаючи на закріплену в ст.204 Цивільного кодексу презумпцію правомірності правочину. Та обставина, що на момент укладення договору купівлі-продажу автомобіля в паспорті продавця Особи 1 не була вклеєна фотокартка у зв’язку з досягненням ним 25-річного віку, не свідчить про невідповідність волевиявлення відчужувача автомобіля на його продаж, зважаючи, зокрема, на той факт, що позивачем не заперечувались обставини укладення договору та факт його підписання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

23.10.2020 до Верховного Суду Особа 1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського райсуду від 4.06.2020 та постанову КАС від 24.09.2020 й ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Підставою для касаційного оскарження вказаних судових рішень зазначає відсутність висновку ВС щодо питання застосування норм права в подібних правовідносинах (п.3 ч.2 ст.389 Цивільного процесуального кодексу).

Заявник стверджує, що судами не враховано, що договір купівлі-продажу укладався саме на підставі недійсного паспорта, оскільки до нього не було вклеєно нову фотокартку після досягнення 25-річного віку. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, уважається недійсним, що визначено в п.8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВР від 26.06.92 №2503-ХІІ. Недійсність паспорта громадянина має наслідком недійсність правочину, при укладенні якого було використано недійсний паспорт.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу територіальний сервісний центр №8041 РСЦ МВС у м.Києві посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті рішень судів першої та апеляційної інстанцій, які повно встановили обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Працівниками ТСЦ №8041 було встановлено особу позивача, сумнівів у його дієздатності не було, у зв’язку із чим учинено державну реєстрацію ТЗ. Позивач не заперечує свого волевиявлення на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу ТЗ, а також той факт, що підпис у договорі купівлі-продажу належить саме йому.

Фактичні обставини справи, установлені судами

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ Особі 1 належав автомобіль ALFА ROMEO, 1999 року випуску.

31.08.2019 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу автомобіля.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на те, що договір купівлі-продажу, укладений 31.08.2019 між ним та Особою 2, підлягає визнанню недійсним, оскільки на час укладення договору був недійсним його паспорт у зв’язку з тим, що до паспорта не було вклеєно фотокартку після досягнення 25-річного віку <…>.

Мотиви, з яких виходить ВC, та застосовані норми права

У ч.1 ст.15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законами (ст.5 ЦПК).

У ч.1 ст.30 ЦК передбачено, що цивільну дієздатність має фізособа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізособи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ст.202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з чч.1—3, 5 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3 ЦК).

У ч.1 ст.627 ЦК визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недотримання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

Відповідно до ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи й на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ст.76 ЦПК визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд дає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, ураховуючи вказані норми права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів, які б безспірно підтверджували наявність правових підстав для визнання оспореного правочину, укладеного між сторонами, недійсним: недотримання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

Відсутність у паспорті позивача фотокартки у зв’язку з досягненням 25-річного віку не є безумовною підставою для визнання договору купівлі-продажу ТЗ недійсним з урахуванням установлених у цій справі обставин.

Особа 1 не заперечував, що 31.08.2019 у ТСЦ №8041 між ним як продавцем та Особою 2 як покупцем було добровільно укладено договір купівлі-продажу ТЗ марки ALFА ROMEO. На підставі зазначеного договору здійснено перереєстрацію ТЗ на відповідача.

У відповідності до п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМ від 7.09.98 №1388, державна реєстрація (перереєстрація) ТЗ проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізосіб — нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення ТЗ, відповідність конструкції ТЗ установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

У п.8 Положення про паспорт громадянина України передбачено, що до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, уважається недійсним.

У той же час справедливість і добросовісність є основними засадами цивільного законодавства та цивільних правовідносин (п.6 ст.3 ЦК).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, яка не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони за умови, що інша сторона розумно покладається на них та зазнає негативних наслідків.

Оскільки сторони договору купівлі-продажу не мали сумніву в ідентичності особи кожної з них, знали про наявність дефекту паспорта позивача, договір купівлі-продажу вчинили за взаємною згодою, зокрема добровільні дії позивача були спрямовані на відчуження ТЗ, подання ним особисто документів, необхідних для перереєстрації ТЗ, недійсність паспорта позивача не може бути підставою для задоволення його вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 31.08.2019 між ним та Особою 2.

Посилання позивача як на підставу для задоволення вимог про визнання договору купівлі-продажу ТЗ недійсним і скасування його держреєстрації на використовування ним при укладенні договору недійсного паспорта не відповідає принципу добросовісності.

Колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій, з яким погодився апеляційний суд, норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Установлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено в стст.77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої палати ВС від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).

За змістом ст.410 ЦПК, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених у ст.400 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань (ч.2 ст.410 ЦПК).

Установивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені рішення — без змін.

Керуючись стст.400, 410, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 4.06.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 24.09.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.