Закон і Бізнес


Ни мужа, ни жилья...


№50 (1504) 12.12—18.12.2020
2454

В случае непроведения государственной регистрации новостройки отсутствуют основания для раздела этого имущества как объекта общей совместной собственности супругов. Такое заключение сделал ВС в постановлении №686/4433/14-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

18 листопада 2020 року                               м.Київ                               №686/4433/14-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КУЗНЄЦОВА В.О.,
суддів: ЖДАНОВОЇ В.С., КАРПЕНКО С.О., СТРІЛЬЧУКА В.А., ТІТОВА М.Ю. (суддя-доповідач) —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.09.2017 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18.09.2019,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 4 та просила визнати за нею право власності на 1/2 частину об’єкта завершеного будівництва — будинковолодіння за Адресою 1, який складається з житлового будинку, літньої кухні-сараю, погреба, огорожі та колодязя питного.

На обґрунтування позову зазначала, що з 1989 року проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з Особою 4, а з 24.03.99 до 5.12.2013 вони перебували в зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Копистинської сільської ради від 29.04.92 Особі 4 виділена земельна ділянка під індивідуальне будівництво площею 0,25 га.

За спільні кошти та спільною працею вони з Особою 4 почали будувати житловий будинок за Адресою 1.

Рішенням Копистинської сільської ради від 28.10.2004 житловий будинок прийнятий в експлуатацію.

Оскільки побудований будинок є спільною сумісною власністю подружжя, Особа 1 вважала, що вона має право на 1/2 частину об’єкта завершеного будівництва, тому просила позов задовольнити.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 19.02.2016 до участі у справі залучено правонаступників Особи 4 — спадкоємців Особу 2 та Особу 3.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15.09.2017 у задоволенні позову Особи 1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено обставин спільної участі Особи 1 та Особи 4 у створенні спірного будинковолодіння.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 16.02.2017 ступінь готовності будинку за Адресою 1 становить 87%, отже, будівництво спірного будинковолодіння є незавершеним.

Ухвалою АСХмО від 7.12.2017 рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15.09.2017 залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про залишення без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з його висновками по суті спору.

Постановою ВС від 20.03.2019 ухвалу АСХмО від 7.12.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова мотивована тим, що суди встановили, що будівництво спірного жилого будинку розпочалося до реєстрації шлюбу між подружжям і завершилося після реєстрації шлюбних відносин. Отже, для розгляду справи по суті суди мали з’ясувати, коли саме був побудований спірний будинок і чи не є він спільною сумісною власністю Особи 1 та Особи 4 відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім’ю та ст.60 Сімейного кодексу або яка його частина була побудована після реєстрації між ними шлюбу.

Постановою Хмельницького АС від 18.09.2019 рішення Хмельницького міськрайсуду від 15.09.2017 залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що позивач не надала суду об’єктивні дані на підтвердження обставин, зазначених у позові, щодо проведення нею будівництва об’єкта незавершеного будівництва (житлового будинку з господарськими спорудами), розташованого за Адресою 1, разом з Особою 4 як до реєстрації шлюбу, так і в період перебування в зареєстрованому шлюбі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року Особа 1 звернулася до ВС із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Хмельницького міськрайсуду від 15.09.2017 і постанову Хмельницького АС від 18.09.2019 та направити справу на новий розгляд.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала, що спірний будинок розпочали будувати після отримання Особою 4 29.04.92 присадибної ділянки під індивідуальне будівництво.

Рішенням сесії Копистинської сільради від 28.10.2004 будинок за Адресою 1 був прийнятий в експлуатацію.

У судовому засіданні були допитані свідки, які підтвердили той факт, що вона проживала з Особою 4 однією сім’єю до реєстрації шлюбу та внаслідок спільної праці та за рахунок спільних доходів вони побудували спірний житловий будинок.

У матеріалах справи є належні докази на підтвердження того, що в період з 1993 до 1997 року вона отримувала у ВАТ «Хмельницький постійно діючий будівельний проїзд № 12» будівельні матеріали у рахунок заробітної плати, які були використані під час будівництва спірного будинку <…>.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи, установлені судами

Суди встановили, що Особа 1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з Особою 4 з 24.03. 99 до 5.12.2013.

Рішенням Копистинської сільради від 29.04.92 Особі 4 виділено ділянку під індивідуальне будівництво площею 0,25 га.

Рішенням Копистинської сільради від 25.08.93 Особі 4 надано дозвіл на будівництво житлового будинку.

На виділеній ділянці за Адресою 1 у період до 2004 року було побудовано житловий будинок, який рішенням Копистинської сільради прийнятий в експлуатацію. Право власності на будинок не було зареєстровано в установленому законом порядку.

Інформація 1 Особа 4 помер. Його спадкоємцями за законом є його діти, Особа 2 та Особа 3.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 16.02.2017 визначено будівельні матеріали, використані на будівництво спірного будинку, зазначено, що ринкова вартість матеріалів, використаних на будівництво будинку за Адресою 1 станом на 24.03.99 становить 51497,12 грн. без ПДВ. Ринкова вартість матеріалів, використаних на будівництво вказаного будинку станом на 5.12.2013 становить 302081,03 грн. без ПДВ, а станом на день виконання експертизи — 586037,20 грн. без ПДВ.

Ступінь готовності будинку за Адресою 1 станом на час виконання експертизи у відсотковому вираженні становить 87%.

Мотиви, з яких виходить ВС, і застосовані норми права

Відповідно до п.1 розд.VII «Прикінцеві положення» СК зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом, тобто з 1.01.2004. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції), норми СК застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 1.01.2004. До сімейних відносин, які існували до 1.01.2004, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов’язків, що виникли після набуття ним чинності.

У ч.1 ст.22 КпШС передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування й розпорядження цим майном.

Аналогічні положення закріплені в ст.60 СК, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Уважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст.368 ЦК.

У ч.1 ст.70 СК встановлено, що в разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, у тому числі в судовому порядку.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена в постанові ВСУ від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах ВС від 6.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 5.04.2018 у справі №404/1515.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування й розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стст.3, 4 КпШС, ст.63 СК).

Звертаючись до суду з позовом, Особа 1 зазначала, що будинок за Адресою 1 побудований нею спільно з Особою 4 за період з 1992 до 2004 року, у 2004-му будинок прийнятий в експлуатацію, тому вона має право на визнання за нею права власності на 1/2 його частину.

Відповідно до ст.331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту держреєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Установлено, що рішенням Виконавчого комітету Копистинської сільради прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом житловий будинок за Адресою 1 згідно зі ст.31 закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 7.02.2002 №7/5, визначено порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.1.12 тимчасового положення (у редакції, чинній на час прийняття в експлуатацію спірного будинку) рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно, що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Згідно з п.3.8 тимчасового положення (у редакції, чинній на час прийняття в експлуатацію спірного будинку) після прийняття рішення реєстратором і внесення запису до реєстру прав на правовстановлюючих документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід’ємною частиною правовстановлюючого документа.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення держреєстрації права власності на будинковолодіння за Адресою 1 за Особою 4.

Тому Особа 4, перебуваючи у шлюбі з Особою 1, не набув права власності на спірну нерухомість в установленому законом порядку.

Оскільки відповідно до ст.60 СК та ст.22 КпШС майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, однак у період шлюбу Особа 4 в установленому законом порядку не набув права власності на спірний будинок, відсутні правові підстави для поділу цього майна як об’єкта права спільної сумісної власності подружжя та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірного будинку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.3 ст.400 ЦПК суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, однак неправильно застосовано норми матеріального права, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15.09.2017 та постанова Хмельницького АС від 18.09.2019 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, викладених у постанові.

Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15.09.2017 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18.09.2019 скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Особи 1 до Особи 2, Особи 3 про визнання права власності на об’єкт завершеного будівництва відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.