Закон і Бізнес


Бюджет выживания

Минфин радуется вакансиям, которые можно не финансировать, и обещает работникам аппарата судов аж 8600 грн. зарплаты


Цікаво, як Андрію Костіну вдалося б стримати пристрасті довкола фінансування судів, якби засідання відбувалося офлайн.

№50 (1504) 12.12—18.12.2020
Игорь НОВИКОВ
12543

Народные депутаты вместе с судьями играют в «наперстки», пытаясь угадать, куда именно Минфин спрятал деньги, которые должны дать судебной системе. В то же время, по словам судей, коллапс отечественной Фемиды уже близок...


На прохання Президента

Засідання Комітету Верховної Ради з питань правової політики цього разу виявилося тривалим, насиченим та виснажливим. І це традиційно для грудня: розглядалося питання бюджету на наступний рік. Але до традицій додались і реалії сьогодення, тож засідання вийшло доволі тематичним — його присвятили судовій системі.

Голова комітету Андрій Костін поінформував про лист від Президента з проханням не розглядати законопроект «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства» (№4288) до отримання висновку Венеціанської комісії, який має бути схвалений за результатами засідання 11 та 12 грудня. І це поставило народних обранців у непросту ситуацію. Адже на минулому засіданні вони себе картали за те, що вже тривалий час не можуть розглянути президентський законопроект, який було подано як невідкладний.

Нардеп Сергій Демченко запропонував не розглядати й інших законопроектів, пов’язаних із так званою конституційною кризою, що були внесені в порядок денний.

Однак його колега Сергій Власенко висловив іншу думку. Він зазначив, що під час останньої зустрічі з експертами ВК на його запитання про те, чи буде на найближчому засіданні розглядатися законопроект №4288, представники комісії запевнили, що ні. Адже позиція ВК вже відображена в листі її очільника Джанні Букіккіо. Тому логічно з поваги до Президента та його марних очікувань проголосувати за перенесення розгляду. «Грати роль страуса немає ніякого сенсу й жодних підстав», — підсумував С.Власенко.

У заступника голови комітету Василя Німченка був свій погляд. За його словами, члени ВК сказали, що йдеться про розв’язання політичної ситуації, а не правової чи юридичної. «І вона має вирішитися до 15 грудня. На кону стоїть ревізія Конституції. Ніхто не може втручатись у такі питання. Ми повинні дати оцінку діям Президента, у тому числі розглядаючи сьогодні його прохання», — наполягав В.Німченко.

Але члени комітету проголосували за перенесення розгляду документа.

E-mail від суду

Розглядали нардепи і можливість перевести комунікацію судів із громадянами в електронний формат. Ішлося про законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» (№4360). Автор проекту Микола Стефанчук запевнив, що саме судді просять прийняти цей документ, оскільки розсилка процесуальних документів та повісток відбувається через електронну пошту. За приблизними підрахунками, цей проект дозволить зекономити 300 млн грн. на рік.

Однак не все таким однозначним видалось у цьому питанні С.Демченку, який частково озвучив зауваження, які висловлювалися на сторінках «ЗіБ» (див. «Листи в нікуди»). На думку нардепа, проект містить положення, що не відповідає Конституції. Зокрема, не передбачено отримання відомостей щодо вручення судової повістки. Крім того, він містить деякі дефініції, які уможливлять проведення судових засідань без участі сторін. «Що таке «офіційна електронна адреса», що таке «електронна пошта»? Як ми зрозуміємо, що це електронна пошта саме цієї особи? Як суд буде визначати, що в особи відсутня електронна пошта?» — запитував С.Демченко.

Така інтерпретація змусила М.Стефанчука перейти на особистості. Йому здалося, що репліка колеги — суцільна нісенітниця, і він пообіцяв подарувати свою монографію щодо зловживання правом. Зрештою дискусія закінчилася схвальним голосуванням.

«Недостатньо, але не замало»

Найбільш глобальними стали питання бюджету в контексті фінансування правосуддя на 2020 рік та закладених у проект бюджету видатків на судову систему на 2021 рік.

А.Костін зауважив: «Ми всі розуміємо, що у нас є недофінансування судової влади на суму приблизно 500 млн грн. І не врахована жодна пропозиція, подана народними депутатами чи комітетом. Суддівські посади вакантні, а кошти для виплати суддівської винагороди не передбачені».

Заступнику міністра фінансів Денису Улютіну, який захищав позицію свого відомства, довелося несолодко. Адже він мусив пояснювати, чому третій гілці влади знову дістався не шматок м’яса, а обгризені кістки.

Д.Улютін зазначив, що позиція Уряду полягає у тому, аби при розрахунку суддівської винагороди брався до уваги прожитковий мінімум, визначений на рівні початку 2020 року. «Ми виходили із можливостей державного бюджету. Додатковий запит становив 26 млрд грн., але ми всі маємо розуміти, що це нереально. Ми не можемо собі навіть уявити цю суму», — сказав урядовець. Окрім того, він зазначив, що у бюджеті передбачені й видатки на добір 421 судді, а це додаткові 662 млн грн. Усе б нічого, та вакантних посад у судах уже близько 2000…

А.Костін заперечив, що йдеться не про 26 млрд. Все, що просять додати, — це 6,2 млрд.

Депутат Денис Маслов зауважив, що фінансування судової влади апріорі не може бути нижчим від встановленого рівня, інакше не буде забезпечено можливість здійснення незалежного правосуддя. По суті, на його думку, з таким розподілом бюджету відбувається порушення стст.126 та 130 Конституції.

Д.Улютін поспішив запевнити, що конституційні гарантії не порушуються, і по-філософськи промовив: «Суми, можливо, недостатньо, але точно не замало».

Однак фінансисту нагадали, що судді не працюють у вакуумі. І якщо навіть коштів достатньо для суддів, то де ж видатки, передбачені на зарплати працівників апарату, яких сьогодні налічується 25 тис. осіб?

Дорога на «дикий Захід»

Своєю чергою голова Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко зазначив, що йому нещодавно потрапила до рук розшифровка, за якою працівник суду отримав за листопад менш як 4 тис. грн. А про звернення 200 судів про неможливість відправлення кореспонденції годі й казати. Тому, на думку А.Овсієнка, проект бюджету в частині фінансування судової системи не відповідає конституційним нормам, оскільки порушено принцип незалежності судової влади.

Д.Улютін же нагадав про те, в якій економічній ситуації опинилася країна: «Ми всі перебуваємо у кризі, і ця криза має вплив на економіку держави». Щодо надсилання листів він зазначив, що вартість відправки одного листа надзвичайно висока (начебто це залежить від судів) і Мінфіну теж бракує коштів на відправлення кореспонденції.

А.Костін ще раз нагадав позицію комітету: «При прийнятті державного бюджету на 2020 рік судова система була недофінансована на 5 млрд грн. У такому режимі система відпрацювала, але вона не має так працювати!». І після цього запевнив, що комітет буде займати в цьому питанні принципову позицію.

Нардеп Володимир Ватрас додав, що судова система у наступному році може не витримати таких експериментів. «У будь-якому випадку на поштові витрати потрібно закладати кошти. А працівники апарату, яким не виплачують грошей, просто підуть до Європейського суду з прав людини і виграють справу проти України», — відзначив він.

А Роман Бабій докинув, що не варто позиціонувати як досягнення збереження фінансування на рівні 2020 року. Судова система залишається недофінансованою, хоча на серіали та монастирі кошти в державі знаходяться.

Д.Улютін запевнив, що Мінфін не проти фінансувати судову владу, але, виходячи із можливостей, доведеться у когось забрати ці гроші — в освіти, охорони здоров’я, оборони, безпеки, наприклад. «Це рішення народних депутатів. Скажіть, у кого забрати, і ми заберемо», — наголосив урядовець.

Проте йому відразу ж нагадали про пропозицію забрати ці кошти з будівництва доріг та фінансування Кабінету Міністрів. Д.Маслов наголосив: «З дорогами і без судів ми можемо потрапити тільки на дикий Захід, а не в Європу».

Достукатися до Мінфіну

Заступник голови ВРП Олексій Маловацький нагадав, що звернення з приводу запобігання кризі у судовій системі були направлені ще у березні 2020 року.

«Жодної диджиталізації не може відбутись, тому що у ДСАУ немає коштів на оплату послуг Інтернету», — підкреслив він. До того ж пропускна здатність Інтернету суттєво знизилася, що унеможливило проведення судових засідань у режимі відеоконференції в місцевих судах. «А тоді ЄСПЛ знову скаже, що ми порушуємо право особи на захист, — сказав О.Маловацький і додав: — Із 528 судів 200 звернулось із повідомленнями про недостатнє фінансування. Ми зберемо ці листи і відправимо до Мінфіну».

Голова Верховного Суду Валентина Данішевська зауважила, що проблема із відправленнями стосується не тільки учасників процесу, але і передання справ від однієї інстанції до іншої. Місцеві суді уже попереджають апеляційні, що надсилатимуть матеріали платіжними дорученнями.

«Перегляд справ може просто зупинитись, а йдеться про гарантії прав людей. Ми беремо судовий збір у розмірі кількох тисяч гривень, тож особа може розраховувати бодай на купівлю конверта із цих коштів?» — запитала В.Данішевська.

Голова Ради суддів Богдан Моніч зазначив, що у нього ця ситуація викликає відчуття дежавю. «На суддях у неконституційний спосіб зекономили ще 1,2 млрд. 40,7 млрд грн. потрібні на наступний рік, якщо заповнити всі штатні посади у всіх судах. Ми просимо такі кошти? Ні. Останній квартал — це біда, коштів не вистачає ні на що. Не може так бути, щоб ми знову повторили цей рік. У нас 25 тис. працівників, ви даєте гроші на 22 тис., — обурився голова РСУ і додав: — Як до вас достукатись? Ми ніколи не забираємо кошти із чужих гаманців. Але у ЗМІ пишуть про 27 млрд грн. бюджету на культуру». Також Б.Моніч зазначив, що впевнений у тому, що при бажанні Мінфін може знайти необхідні кошти. Інакше суддям доведеться піти у відпустку на півроку за власний рахунок.

Заступник голови Державної судової адміністрації Сергій Чорнуцький зауважив, що сьогодні йдеться не про розвиток судової системи, а про виживання. Адже видатки на наступний рік забезпечені лише на 30%.

Д.Улютін же продовжив свою аргументацію: «Ми передбачаємо зарплати працівникам апарату в розмірі 8,6 тис. грн., а із судового збору можна доплатити, аби вони досягли 13 тис. грн. Окрім того, не розподілено коштів на 341 млн грн.».

Та С.Чорнуцький заперечив, що поточні видатки не використані, бо з 9 листопада казначейство не відкриває 214 млн грн. асигнувань. Із цього планувалось оплатити мінімальні поточні послуги, наприклад заправити картриджі, та заплатити за Інтернет.

Окрім того, нардепи погодились із тим, що мови про добір на 2000 вакантних посад йти не може, якщо коштів на них немає. І це, схоже, на руку Мінфіну: що менше суддів залишиться в судах, то більше асигнувань на судову систему можна зекономити і направити їх на дороги, серіали тощо.

Тож Д.Улютін наполягав: «Збільшення дефіциту державного бюджету неможливе. 223 млрд грн. — це максимальний дефіцит, інакше ми не зможемо позичити кошти у міжнародних партнерів».

Словом, коштів як не було, так і немає. А для того, щоб вони з’явилися, потрібно економити, аби знову взяти у кредит та погасити попередні позики.

Суверенітет на міжнародний розсуд

Наостанок обговорили ще один «невідкладний» проект — «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування» (№3711). Ключовою стала необхідність відокремлення питань щодо формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів та дуалізму верховних судів.

Стосовно ВККС принциповою залишилася участь міжнародних експертів у відборі. С.Власенко нагадав, що, за висновком ВК, міжнародні експерти мають діяти у складі ВККС лише опосередковано, бо інакше це буде розцінюватись як зазіхання на державний суверенітет. Тому, на думку нардепа, у законопроекті має бути прописано, яким чином ВККС буде діяти на початку і яким чином після. Окрім того, С.Власенко вважає, що міжнародні експерти мають бути визначені не якимись міжнародними організаціями. Це мають бути справді визнані особи, а не «темні конячки».

А.Овсієнко же додав: «З огляду на те що більшість суддів скоро може піти у відставку, нам потрібен механізм добору нових кадрів».

Б.Моніч також висловився за доопрацювання проекту. Так, йому видається дивним допускати 48 осіб до другого етапу конкурсу — співбесід, адже це забагато з огляду на те, що склад ВККС — 16 осіб. Також необхідно чітко визначити повноваження конкурсної комісії та ВККС.

Тож втомлені, з надією на швидкі правки до проекту про ВККС та дірявим бюджетом судді та народні депутати завершили засідання. Далі буде… Принаймні сподіваємось хоч на якесь «далі».