Виноват наполовину

Почему не стоит бояться подозрений в совершении уголовного проступка

В июле этого года в Украине начал работать институт уголовных проступков. Таким ли уж сплошным облегчением он стал для адвокатов и их подзащитных? Почему успешная защита начинается с подозрения?

Новий чи просто забутий?

Національна асоціація адвокатів України за ініціативою секції відновного правосуддя комітету захисту прав людини провела круглий стіл «Актуальні питання дізнання та судового розгляду кримінальних проступків. Як успішно діяти адвокату в провадженнях щодо кримінальних проступків?».

Голова комітету НААУ захисту прав людини Ганна Колесник зазначила, що в новоствореному інституті кримінальних проступків на практиці виявилось багато як недоліків, так і переваг, саме тому цю тему винесли на обговорення адвокатської спільноти.

Кримінальним проступком є передбачена кодексом дія чи бездіяльність, за вчинення якої передбачено накладення штрафу в розмірі не більше ніж 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Досудове розслідування таких проступків здійснює дізнавач.

Адвокати також нагадали, що процедура дізнання існувала і в старому Кримінальному кодексі 1961 року. Свого часу органом дізнання виступав районний відділ міліції. І тому видається, що поява кримінальних проступків — це радше добре забуте старе, ніж принципово нове.

У питанні про те, чим є докази та джерела доказів, відповідь у випадку з кримінальними проступками буде зовсім іншою, ніж щодо інших кримінальних правопорушень, які є злочинами, зазначив голова секції відновного правосуддя, член комітету захисту прав людини НААУ Ігор Свєтлічний. Раніше ст.84 КК визначала, що є джерелами доказів, це було до розрізнення кримінальних проступків та інших правопорушень. А тепер додатково до них додаються пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста й показання технічних засобів, що мають функцію аудіо- та відеозапису.

І.Свєтлічний додав, що це нарешті дає змогу діставати пояснення не тільки стороні обвинувачення, а й адвокату. Г.Колесник при цьому зауважила, що така обставина здається плюсом лише з одного боку, але чи завжди це буде плюсом у наших реаліях? З погляду реалізації прав адвокатів, начебто можливість зібрання пояснень здається гарним інструментом, але хто несе відповідальність за ті пояснення? Адже це не показання, і не встановлено кримінальної відповідальності за давання неправдивих пояснень. На думку голови комітету НААУ, зазначене уможливлює маніпулювання з боку як дізнання, так і захисту.

«Пояснення, які отримує сторона дізнання, — дуже небезпечний інструмент, тому що яким чином можна визнати доказ недопустимим?» — додала Г.Колесник. До того ж людина може дати суттєво різні пояснення в одній і тій самій ситуації. А кримінальна відповідальність, навіть якщо вона не пов’язана з позбавленням волі, залишається кримінальною відповідальністю, попри лайт-версію кримінальних проступків, яка може нагадувати радше адміністративні санкції. Навіть якщо це проступок, а відповідальність виливається у штраф, людина все одно позбувається певних прав, наприклад обіймати ту чи іншу посаду. Тобто не вийде бути винним наполовину, кримінальна відповідальність у будь-якому разі принесе в життя людини незворотні наслідки, хоч остання й залишиться на волі.

Гонки з підозрами

Уповноважена службова особа має право затримати людину, котру підозрюють у вчиненні кримінального проступку, лише за умови, що та відмовляється виконувати законну вимогу; намагається залишити місце вчинення кримінального проступку; під час безпосереднього розслідування не виконує вимог; перебуває в стані сп’яніння та може завдати шкоди собі та оточуючим. Отже, особа, коли стосовно неї складатимуть протокол у порядку ст.208 Кримінального процесуального кодексу та затримуватимуть більше ніж на 3 год., зможе запросити адвоката. Адже, коли людина не знає своїх прав, дізнавачі цим часто зловживають.

В учасників заходу також виникло запитання щодо того, хто саме оцінює ймовірність завдання шкоди собі та оточуючим у випадку, коли людину затримують у стані сп’яніння. Адже громадянин може перебувати в такому стані й тому, що пережив певну ситуацію. Тож визначати це як підставу для затримання адвокати вважають неправильним. До речі, затримати особу можуть до трьох діб. Тобто фактично з появою кримінальних проступків з’явилося ще більше підстав, аби обмежувати свободу людини.

Г.Колесник додала: якщо в такому випадку особа певний час залишається без належних умов тримання та харчування, це може розцінюватись як катування. Крім того, повинні бути перерви в допитах і можливість зайняти іншу позу, крім сидячої. Голова комітету НААУ перейнялася питанням, де ці спеціальні кімнати, адже в райвідділах їх уже немає. Якщо адвокат буде подавати на це скарги, посилаючись на ст.206 КПК, особу може бути звільнено невідкладно.

Щодо вручення повідомлення про підозру, то у випадку затримання все зрозуміло, а от якщо особу не було затримано, то яким чином вручити їй таке повідомлення? Г.Колесник зізналася, що їй це нагадує ситуацію з мультфільму «Троє з Простоквашино», коли собака бігав за зайцем для того, щоб віддати фотографію. Громадянам може здаватися: уникнув отримання повідомлення про підозру — ніби й не винен. Навпаки, зазначила Г.Колесник, це порушення свого ж права на захист. Адже в такому разі особа не отримує інформації.

Якщо повідомлення про підозру вручити не вдалося, слідчі надсилають її поштою. Й остання з її термінами доставлення, поступаючись навіть поштовим голубам, зіграє на руку слідству. Адже, коли громадянин нарешті отримає повідомлення про підозру, дізнання вже буде закінчено й використати будь-які інструменти захисту стане неможливим. Тому перший крок для подальшого успішного захисту — це особисто отримати таке повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку дізнавач складає за погодженням із прокурором. Одночасно особу інформують про результати медичного освідування та висновки спеціалістів за їх наявності. У разі незгоди з такими документами особа має право протягом 48 год. звернутися до дізнавача або прокурора з клопотанням про проведення експертизи.

Отже, головною тезою адвокати визначили те, що не варто боятися підозр. Адже саме з них починається можливість довести безпідставність висунутого обвинувачення.