Закон і Бізнес


Прокуратура v. диджитализация

Как и почему ОГП противится осовремениванию организации своей работы


Схоже, прокурорам вигідно не реєструватися в системі «Електронний суд», аби мати підставу не з’являтися на судові засідання.

№49 (1503) 05.12—11.12.2020
Владимир БОГАТЫРЬ, адвокат, заслуженный юрист Украины
2701
2701

Мир стремительно меняется, а с ним — и способы коммуникации. Впрочем, некоторые отечественные органы власти заметно отстают от новых вызовов. В частности, это касается органов прокуратуры, явно не торопящихся проводить цифровую трансформацию и диджитализацию.


Зручна «необізнаність»

Недавно Офіс Генерального прокурора повідомив, що між ним і ДП «Інформаційні судові системи» не укладено договору про реєстрацію прокурорів, які є процесуальними керівниками, у підсистемі «Електронний суд». Також не здійснюється обмін даними про прокурорів, слідчих, детективів і дізнавачів, які є учасниками кримінальним проваджень згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім того, зазначалося, що ОГП не зареєстрований у підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Тож судові виклики надходять у вигляді електронних повідомлень на офіційну поштову адресу для відомчого листування — office@gp.gov.ua.

Поряд із цим предметом численних публікацій та обурення як адвокатів, так і учасників процесів стали факти систематичного неприбуття прокурорів у судові засідання.

На жаль, питання обміну інформацією із судами, правоохоронними органами та учасниками процесів не цікавило ні нинішнього, ні попередніх генеральних прокурорів, які займалися «реформами» у вигляді кадрових чисток під себе, а після того знищували результати сумнівних відборів.

Причина такої політики ОГП проста: з одного боку, його працівники постійно «необізнані» з «непотрібними» судовими процесами, в яких вони не бажають брати участі та постійно затягують розгляд проваджень, а з другого — «необізнані» із судовими рішеннями, ухвалами та постановами, яких не бажають виконувати. Так що то було: зміна вивіски, чи реформа прокуратури?

Немає чому дивуватись: у 2016 році тогочасні правителі прибрали з Конституції згадку про «законність» як одну з основних засад судочинства. Тому логічним виглядає системне невиконання рішень судів правоохоронними органами й заклики керівництва держави до невиконання рішень Конституційного Суду, що демонструє правовий нігілізм за підтримки іноземних «партнерів».

В умовах продовження неоколоніальної політики, на жаль, позитивних змін на краще очікувати не доводиться. Хоча навіть в умовах такого курсу логічним виглядало б запозичення правової культури та передової практики метрополії щодо диджиталізації.

Нерегламентовані месенджери

Поза тим у ході досить довгого та системного вивчення діяльності органів прокуратури ми ще в січні 2019 року отримали відповідь від нереформованої Генеральної прокуратури щодо можливості використання в офіційному листуванні та службовій діяльності соціальних мереж, месенджерів і сторонніх (неофіційних) поштових сервісів працівниками органів прокуратури. Тодішні прокурорські начальники повідомляли таке.

Службове листування здійснюється з абонентами, пошта яких розміщена на серверах, які перебувають у доменній зоні gov.ua або *.укр. Направлення службової електронної пошти на інші домени допустиме в крайніх випадках.

Організаційно-розпорядчі документи ГПУ не регламентують порядку використання її працівниками соціальних мереж і месенджерів у офіційному листуванні та службовій діяльності. Сервіси передачі миттєвих повідомлень (Viber, WhatsApp, Telegram та ін.) офіційно ГПУ не використовуються.

Що мали на увазі на вул. Різницькій під крайніми випадками — невідомо. Але поширеною була практика надсилання учасникам процесу різного роду процесуальних документів та повідомлень на всілякі месенджери та популярні іноземні, у тому числі заборонені, поштові сервіси. При цьому порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні та надіслання повісток регламентовано в ст.135 Кримінального процесуального кодексу. КПК також дає відповідь щодо порядку проведення й інших процесуальних дій та вручення відповідних документів. Утім, це було й залишається незручним і зайвим для прокурорів.

Окремі департаменти та управління ГПУ мали окремі сторінки у «Фейсбуку», де поширювали інформацію про хід окремих кримінальних проваджень і службову інформацію, яка їм була доступна внаслідок виконання своїх обов’язків. Це все відбувалося за потурання тодішніх генпрокурорів і за наявності в ГПУ верифікованої сторінки у «Фейсбуку».

З процесуальної точки зору, якщо месенджери та сторонні поштові сервіси ГПУ офіційно не використовувала, то чи створювало це юридичні наслідки, чи діяли прокури та слідчі у спосіб, передбачений законом? Адже подібні дії містять ознаки злочинів, зокрема перевищення влади та розголошення даних досудового розслідування, учинені прокурорами та слідчими, незалежно від того, чи брали вони безпосередню участь у досудовому розслідуванні.

Однак злочини «попередників» не цікавлять нинішнього Генпрокурора, як і диджиталізація. Бо у своїй більшості ті ж «достойники» успішно перекочували, часом навіть без конкурсу, до ОГП та Державного бюро розслідувань.

Доступ до персональних даних

Більше того, згідно з Порядком обробки персональних даних в інформаційній (автоматизованій) системі «Єдиний реєстр досудових розслідувань», затвердженим наказом Генпрокурора від 26.07.2014 №77, працівники, які мають доступ до персональних даних, дають письмове зобов’язання про нерозголошення персональних даних, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Додаток до п.2.5 указаного порядку містить форму зобов’язання про нерозголошення. У ньому працівники прокуратури зобов’язуються дотримуватися вимог ст.10 закону «Про захист персональних даних» — не допускати розголошення в будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, пов’язаних із персональними даними в ЄРДР. Також тих осіб попереджають, що порушення норм закону «Про захист персональних даних» тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Крім того, згідно із цим же порядком слідчі мають обов’язок не допускати розголошення в будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали їм відомі у зв’язку з виконанням професійних, службових чи трудових обов’язків.

За таких умов Генпрокурор має опікуватися пошуком балансу між захистом персональних даних і цифровою трансформацією та диджиталізацією комп’ютерних (електронних) систем автоматизації документообігу.

Натомість ще позаминулий Генпрокурор скасував Інструкцію з діловодства в органах прокуратури України, затверджену наказом від 24.02.2016 №103. Замість неї досі діє Тимчасова інструкція з діловодства в органах прокуратури України.

Першочергові кроки

Тож маємо констатувати свідоме небажання Генпрокурора проводити як цифрову трансформацію та диджиталізацію органів прокуратури, так і реформування та ревізію діяльності цього органу.

За таких умов наступний Генпрокурор має негайно укласти договір з ДП «ІСС» та зареєструвати прокурорів, які є процесуальними керівниками, у підсистемі «Електронний суд». Крім того, слід організувати обмін даними про прокурорів, слідчих, дізнавачів та детективів, які є учасниками кримінальних проваджень згідно з даними ЄРДР, зареєструвати ОГП в підсистемі «Електронний суд» та організувати отримання прокурорами судових викликів шляхом електронних повідомлень на офіційні електронні поштові адреси.

Такі першочергові кроки щодо осучаснення організації роботи варто було зробити вже давно.