Потомок от первого брака
Необщение с наследодателем вследствие неприязненных отношений, а также неосведомленность о факте смерти отца не являются объективными и непреодолимыми трудностями. Такое заключение сделал ВС в постановлении №750/262/20, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
11 листопада 2020 року м.Київ №750/262/20
Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В.С.,
суддів: ГРУШИЦЬКОГО А.І., ЛИТВИНЕНКО І. В., ФАЛОВСЬКОЇ І.М. (суддя-доповідач), ПЕТРОВА Є.В. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 2, в інтересах якої діє адвокат Кравченко В.В., на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 3.03.2020 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 9.09.2020,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що Інформація 1 помер батько позивача — Особа 3 .
Позивач є спадкоємцем за законом першої черги, проте у визначений законом строк спадщину не прийняв, оскільки працює водієм вантажного автомобіля, який використовується для міжнародних перевезень, та в період із 1.04.2019 до 21.11.2019 перебував у відрядженні за кордоном.
Крім того, протягом останніх років він не спілкувався зі своїм батьком, проживав окремо від нього, а про відкриття спадщини дізнався лише 20.11.2019, тобто поза межами визначеного законом строку для прийняття спадщини.
Зазначав, що вказані причини пропущення строку для прийняття спадщини є поважними.
На підставі викладеного Особа 1 просив визначити йому додатковий строк тривалістю у 2 місяці з моменту набрання судовим рішенням у цій справі законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті Особи 3.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського райсуду м.Чернігова від 3.03.2020 позов задоволено.
Визначено Особі 1 додатковий двомісячний строк (який рахується від дня набрання рішенням суду законної сили) для подання ним до нотаріуса заяви про прийняття спадщини Особи 3.
Стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1840,80 грн. на відшкодування понесених судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Особа 1 у зв’язку з причинами, пов’язаними з об’єктивними, непереборними та істотними труднощами для нього, які є поважними, пропустив строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 9.09.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що об’єктивними поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є необізнаність із фактом смерті через припинення спілкування з батьком та постійні відрядження, що унеможливило своєчасне вчинення дій, необхідних для прийняття спадщини.
Зібраними у справі доказами достовірно встановлено факт перебування позивача з квітня по вересень 2019 року у відрядженні за межами України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Особа 2, в інтересах якої діє адвокат Кравченко В.В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове — про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачу з березня 2019 року було відомо про відкриття спадщини, а доводи останнього про те, що він дізнався про смерть спадкодавця лише 20.11.2019, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Особа 1 не зазначив жодної об’єктивної обставини, яка б заважала йому звернутися до нотаріуса з відповідною заявою у визначений законом строк. Надані позивачем докази не підтверджують його перебування у відрядженні тривалий період, зокрема за кордоном.
Крім того, спадкодавець із 2010 року постійно хворів і потребував сторонньої допомоги, проте позивач не надавав такої допомоги, хоча знав про вказані обставини <…>.
Фактичні обставини справи, установлені судами
Суди встановили, що батьками Особи 1 є Особа 3 та Особа 4.
Шлюб між батьками позивача розірвано 22.07.1972.
5.02.1980 Особа 3 уклав шлюб з Особою 2, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.
Особа 3 був інвалідом І групи загального захворювання та потребував постійного стороннього догляду. Особа 2 також має І групу інвалідності загального захворювання.
З 24.11.81 по день смерті Особа 3 проживав разом з Особою 2 у квартирі за Адресою 1.
Інформація 1 Особа 3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Спадкова справа після смерті Особи 3 не заводилася.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна Особі 3 належала 1/2 частина квартири за Адресою 1. Інша частина квартири зареєстрована за Особою 2.
Відповідно до довідки, виданої ФОП Особою 6, Особа 1 працює водієм автотранспорту з 1.04.2019 та його робота пов’язана з постійними відрядженнями.
ФОП Особа 6 зареєстрований в управлінні адміністративних послуг Чернігівської міської ради та займається різними видами діяльності, у тому числі й наданням в оренду вантажних автомобілів.
Відповідно до копії табеля обліку робочого часу з 1.04.2019 до 21.11.2019 позивач періодично перебував у відрядженні.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права
За загальним правилом положення про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стст.1220, 1222, 1270 Цивільного кодексу).
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у 6-місячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч.3 ст.1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила ч.3 ст.1272 ЦК про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
Подібний висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 23.08.2017 №6-1320цс17. Із цим висновком погодився Верховний Суд у постанові від 1.04.2019 у справі №643/3049/16-ц.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив 6-місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом з тим, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема:
тривала хвороба спадкоємців;
велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
складні умови праці, які, зокрема, пов’язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними;
перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних сил;
необізнаність спадкоємців з наявністю заповіту тощо.
При цьому судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача зі строком і порядком прийняття спадщини, необізнаність особи з наявністю спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Подібна правова позиція міститься в постановах ВС від 11.07.2018 у справі №381/4482/16-ц.
Рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки він у зв’язку з об’єктивними, непереборними та істотними труднощами для нього не міг вчасно звернутися до нотаріуса з указаною вище заявою.
На підтвердження цих обставин Особа 1 посилався на табель обліку робочого часу, який міститься в матеріалах справи.
Разом з тим з табеля вбачається, що позивач перебував у відрядженні лише 5 днів на тиждень протягом строку з квітня 2019 року до 21.11.2019.
Отже, інформація, викладена в табелі робочого часу, не може бути підставою для визнання поважною причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки поважність причин підлягає доведенню на підставі сукупності доказів, які в достатній мірі підтверджують наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги.
Таким чином, указані докази не підтверджують поважних причин, які пов’язані з об’єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений у ч.1 ст.1270 ЦК строк.
Належних та допустимих доказів, які б підтверджували перебування позивача у відрядженні за межами України та тривалість такого відрядження, позивач суду не надав, матеріали справи їх не містять.
Крім того, вирішуючи спір, суди не врахували, що неспілкування позивача зі спадкодавцем унаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця з фактом смерті батька не є об’єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов’язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Разом з тим саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Також безпідставним є посилання позивача на недобросовісність поведінки іншого спадкоємця — відповідача (дружини спадкодавця) — щодо ненадання відомостей про відкриття спадщини, оскільки вказані обставини також не свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не є перешкодою для вчинення спадкоємцем дій щодо прийняття спадщини відповідно до норм цивільного права.
Принцип пропорційності тісно пов’язаний з принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності, натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права й водночас його необхідним наслідком. Практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід’ємну складову та інструмент верховенства права. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Тлумачення та застосування національного законодавства — прерогатива національних судів, але спосіб, в який це тлумачення й застосування відбуваються, повинен призводити до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.
Суди не врахували принципу пропорційності між застосованим заходом і метою, не забезпечили розумного балансу між інтересами сторін. Ужиті судами заходи не є ефективними з точки зору розв’язання проблеми у цій справі та водночас не є пропорційними щодо прав сторін.
Оскільки концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, суди не перевірили дотримання балансу інтересів кожного зі сторін, зокрема іншого спадкоємця — дружини спадкодавця, яка є власником 1/2 частини спірної квартири та інвалідом першої групи, а також постійно проживає в цій квартирі з 1981 року, та в сукупності дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Отже, з огляду на обставини цієї справи, обмеження позивача на прийняття спадщини, який пропустив визначений у ч.1 ст.1270 ЦК строк без поважних причин, є пропорційними й водночас його необхідним наслідком.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до ч.1 ст.412 ЦПК суд скасовує судове рішення повністю або частково й ухвалює нове у відповідній частині або змінює його, якщо таке рішення, переглянуте в передбачених ст.400 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК).
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, установленому Кабінетом Міністрів (ч.6 ст.141 ЦПК).
ВС уважає, що судовий збір у цій справі необхідно стягнути з позивача за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
Особа 2 є інвалідом І групи та на підставі п.9 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» звільнена від сплати збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Оскільки судом касаційної інстанції скасовано оскаржувані рішення та ухвалено нове — про відмову в задоволенні позову, то з Особи 1 до державного бюджету необхідно стягнути 2942,80 грн. судового збору, а саме: за подання Особою 2 апеляційної скарги — 1261,20 грн. та касаційної скарги — 1681,60 грн.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 2, в інтересах якої діє адвокат Кравченко В.В., задовольнити.
Рішення Деснянського райсуду м.Чернігова від 3.03.2020 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 9.09.2020 скасувати, прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог Особи 1 до Особи 2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.
Стягнути з Особи 1 до держбюджету судовий збір у розмірі 2942,80 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.