Закон і Бізнес


Универсальная палата

Как решения БП ВС влияют на законодателя и увеличение спецфонда госбюджета


Олена Кібенко розповіла про причини різного правозастосування суддями норм одного закону.

№48 (1502) 28.11—04.12.0202
Диана БЕРЕЗОВСКАЯ
2878

На международной онлайн-конференции «верховники» в основном делились опытом влияния решений Большой палаты Верховного Суда на законодателя. Также обсудили причины различного применения закона судьями и процедуру пересмотра по исключительными обстоятельствами.


Законотворчі амбіції

Так, на конференції «Забезпечення єдності судової практики: правові позиції Великої палати Верховного Суду та стандарти Ради Європи» суддя ВП ВС Олена Кібенко поділилася рішеннями, які впливають на зміни в законодавстві.

Наприклад, у справі №916/3006/17 розглядалася ст.88 закону «Про нотаріат». Норма містила колізії, адже перша частина говорила про загальний строк позовної давності, а друга — про спеціальний. Раніше ВС щодо цієї норми зазначав: у разі нарахування заборгованості, на стягнення якої вчиняється виконавчий напис, не обмеженої трирічним строком за умови встановлення сторонами іншого строку, то позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Натомість тепер ВП ВС вирішила, що строк позовної давності має залишатися загальним (3 роки) незалежно від суб’єктивного складу правовідносин.

У цьому питанні правничі кола розділилися на два табори, а спірна норма дійшла до Конституційного Суду. Частину 2 ст.88 закону було визнано неконституційною, тобто фактично КС пристав на позицію «верховників». О.Кібенко звернула увагу й на окрему думку судді-доповідача Олександра Литвинова, який зазначив, що ВП ВС витлумачила вказану норму в спосіб, що не відповідає Конституції, та втрутилась у сферу компетенції парламенту.

Утім, спір пішов далі, і деякі адвокати закликали суддів ВС піти у відставку та поскаржилися до Вищої ради правосуддя. Крапку в правовому скандалі поставили у Верховній Раді. Парламентарі внесли зміни до законодавства у вигляді, запропонованому ВП ВС, зазначила спікер.

У поставові від 18.03.2020 №543/775/17 ВП взялася за тлумачення ст.288 Кодексу про адміністративні правопорушення та закону «Про судовий збір». Спір стосувався того, хто має сплачувати судовий збір у справах про визнання постанов про притягнення до адміністративної відповідальності як за подання позовів, так і за їх оскарження в апеляційному та касаційному порядку.

ВП ВС витлумачила норму так, що звільнення від державного мита, яке перебачено нормою, не стосується судового збору. Тобто особи, які оскаржують рішення, і мають сплачувати збір. Як зазначила спікер, на суддів знову посипався шквал критики, але в парламенті дуже швидко відреагували та внесли відповідний законопроект, але поки що він не прийнятий.

О.Кібенко процитувала пояснювальну записку, де йшлося про те, що «верховники» вирішили вкотре збільшити надходження до спеціального фонду держбюджету. Проте основною метою проекту все ж є усунення несправедливого ставлення до громадян і створення штучних перепон у доступі до правосуддя. На думку судді, це ще один приклад впливу судової практики на законотворчу діяльність.

За словами судді, постановою від 10.12.2019 №925/698/16 ВП вирішила долю невизначеного становища банку. У випадках, коли щодо банку було прийнято рішення про виведення з ринку, але в процесі ухвалено нові рішенні, фінансова установа, так би мовити, завмирала. Після тлумачення десятків актів у ВП вирішили, що виводити з ринку банки можна виключно під контролем Національного банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Як зазначила суддя, уже за півроку був ухвалений закон, що усунув цю колізію.

На завершення виступу О.Кібенко зазначила: якщо судді по-різному тлумачать закон, то це не судді погані, а закон. На її думку, ВП має приділяти більше уваги подібній аналітичній роботі, щоб допомагати законодавцю виправляти помилки.

Меседж до парламенту

Своєю чергою суддя ВП ВС Олег Ткачук розповів про важливість спеціалізації в судах. Адже якісно та ефективно вирішувати справи може тільки професіонал, який знається на підводних каменях тих чи інших правовідносин. Також О.Ткачук зазначив, що, можливо, для кращого розгляду справ варто було б запровадити спеціалізацію й у ВП.

Зокрема, є категорія справ, які подаються відразу до ВС, наприклад скарги на рішення Вищої ради правосуддя. Суддя-спікер Олександр Золотніков зазначив, що розгляд дисциплінарної справи — це суд над суддями. Саме тому законодавець установив, що дисциплінарна палата є судом першої, ВРП — апеляційної, а ВС — касаційної інстанції.

Як зазначив суддя, скарг на рішення ВРП вистачає. За останній 3 роки надійшло 143 скарги. І лише одна була подана первинним скаржником, усі інші традиційно надходять від суддів. О.Золотніков наголосив, що таких скарг вистачає, але через пандемію частину відклали на лютий — березень. Тому колеги мають запастися терпінням.

Продовжуючи тему змін до законодавства, спікер розповів про процедурні складнощі, які можуть виникнути в майбутньому. Процес розгляду справ у ВП ВС побудований так, що рішення приймаються шляхом голосування. У палаті 21 суддя, водночас Голова ВС, який за посадою входить до складу ВРП, не бере участі в розгляді таких справ. Відповідно, залишається 20 суддів. Тож колись «верховники» можуть розділитися на 2 табори, і тоді прийняти рішення буде неможливо. Тому законодавець мав би подумати над цим питанням. Можливо, корисним був би досвід самої ВРП, коли суддя-доповідач не голосує.

У Страсбурзі все не закінчується

Суддя ВП ВС Олександра Яновська зосередилася на практиці перегляду рішень і розгляду заяв громадян за виключними обставинами. Зокрема, у разі встановлення Європейським судом з прав людини порушення Україною міжнародних зобов’язань.

Оскільки наша країна тримається в групі лідерів серед порушників Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, таких скарг чимало. Статистика перегляду відповідних справ у ВП не дуже значна. Зі 108 справ, які перебували на розгляді за 3 роки, у 55 випадках відмовлено в перегляді, у 32 — відмовлено у відкриті провадження. З 21 справи, що залишилися, половина була направлена на новий розгляд. Лише у двох випадках рішення було змінено.

Коли існують підстави для перегляду, часто вживаються заходи як загального характеру на кшталт відшкодування, так і додаткові. Утім, часто судді ВП опиняються перед дилемою: якому принципу віддати перевагу — restitutio in integrum чи res judicate. Тобто відновленню прав особи чи все-таки сталості й остаточності судових рішень.

Практика показує, що відновлення прав заявника інколи є неможливим, наприклад, якщо ЄСПЛ констатував порушення строків, неналежність умов тримання за ґратами тощо. У таких ситуаціях переглядом справи вже не зарадиш. Однак з метою дотримання принципу сталості можна здійснювати перегляд лише певної частини справ. Існують випадки, коли направлення на новий розгляд — це єдиний спосіб захистити права людини. Тож до кожної справи має бути індивідуальний підхід.