Слияние должника
Отсутствия в реестре записи о прекращении юрлица в результате реорганизации не достаточно для вывода о ненаступлении правопреемства. Такое заключение сделал ВС в постановлении №922/817/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
4 листопада 2020 року м.Київ №922/817/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого — КРОЛЕВЕЦЬ О.А.,
суддів: ГУБЕНКО Н.М., СТУДЕНЕЦЬ В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія України» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.05.2020 у справі за позовом ТОВ «Енергія України» до відділу освіти Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області за участю управління освіти, культури, молоді та спорту Дергачівської РДА про стягнення коштів <…>,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
2. ТОВ «Енергія України» звернулось до господарського суду з позовом до відділу освіти Дергачівської РДА про стягнення заборгованості в сумі 996879,20 грн.
3. Позов мотивований посиланням на неналежне виконання відповідачем вимог договору поставки природного газу від 3.04.2017 №61.
Хід розгляду справи
4. Рішенням ГСХО від 5.06.2018 позов задоволений.
5. Позивач 20.05.2020 звернувся до господарського суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, в якій просить замінити боржника у наказі ГСХО від 27.06.2018 на примусове виконання рішення ГСХО від 5.06.2018 у цій справі з відділу освіти Дергачівської РДА на правонаступника — управління освіти, культури, молоді та спорту Дергачівської РДА щодо стягнення заборгованості в сумі 996879,20 грн. та судового збору в розмірі 14953,19 грн.
6. Заява мотивована тим, що управління є правонаступником відповідача на підставі розпоряджень голови Дергачівської РДА «Про внесення змін до структури Дергачівської районної державної адміністрації» від 8.11.2017 №546 і від 25.11.2019 №502 та передавального акта від 27.03.2018.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Ухвалою ГСХО від 28.05.2020, яка залишена без змін постановою САГС від 13.07.2020, у задоволенні заяви відмовлено.
8. Зазначені рішення мотивовані тим, що наказ у справі про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 996879,20 грн. та судового збору в розмірі 14953,19 грн. виданий ГСХО 27.06.2018, тобто після затвердження передавального акта від 27.03.2018. Водночас згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців та громадських формувань станом на момент розгляду заяви відповідач перебуває в стані припинення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
9. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
10. Касаційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень стст.104, 107 Цивільного кодексу та стст.52, 76, 77, 334 Господарського процесуального кодексу до обставин реорганізації відповідача та утворення управління.
11. Зокрема, позивач заперечує проти висновку судів про те, що моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до реєстру, оскільки відображення в реєстрі запису про припинення є стадією завершення процесу злиття та не регулює питання щодо моменту виникнення правонаступництва. При цьому позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.01.2019 у справі №922/516/18 і від 16.06.2020 у справі №910/5953/17.
12. Також позивач зазначає, що заміна відповідача на його правонаступника — управління є єдиним засобом виконати рішення ГСХО у цій справі. За доводами позивача, ні відповідач, ні управління не заперечують проти такої заміни.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
13. Інші учасники справи у встановлений Судом термін відзивів на касаційну скаргу не надали.
Позиція Верховного Суду
14. Відповідно до положень ст.45 ГПК сторонами в судовому процесі визначені позивачі та відповідачі, зокрема відповідачами є особи, яким пред’явлено позовну вимогу.
15. Згідно зі ст.52 ГПК у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
16. Частиною 5 ст.16 закону «Про виконавче провадження» передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
17. Процесуальне правонаступництво — це перехід процесуальних прав і обов’язків сторони у справі до іншої особи у зв’язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв’язок матеріального і процесуального права. При цьому положеннями наведеної процесуальної норми не обмежено коло випадків заміни особи у спірних правовідносинах, які можуть бути підставами для процесуального правонаступництва, а також стадію судового процесу, на якій може бути здійснено таке правонаступництво.
18. Серед підстав заміни кредитора у зобов’язанні ст.512 ЦК визначає правонаступництво. Таке універсальне правонаступництво передбачено, зокрема, ст.104 ЦК, згідно з положеннями якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
19. У ч.5 ст.4 закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» передбачено, що в разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Злиття вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
20. Водночас чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок злиття.
21. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований ст.107 ЦК, відповідно до положень якої після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, установлених законом.
22. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передання не окремого майна, прав або обов’язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов’язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації.
23. За висновком Великої палати ВС, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов’язаннями. При цьому ВП ВС у зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалась шляхом злиття.
24. З огляду на викладене та те, що положеннями стст.104, 107 ЦК не визначений момент переходу прав та обов’язків від юридичної особи, яка припиняється у зв’язку з реорганізацією, Суд вважає, що такий момент не може пов’язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком ВС, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц.
25. З огляду на таке Суд вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви через те, що на момент її розгляду відповідач перебуває в стані припинення, включений до реєстру, державна реєстрація його не припинена. Адже відсутність у реєстрі запису про припинення відповідача внаслідок реорганізації не є достатньою підставою для висновку про ненастання правонаступництва управління щодо прав і обов’язків відповідача в спірних у справі правовідносинах.
26. Для з’ясування таких обставин та вирішення питань щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов’язків до іншої особи — правонаступника.
27. Однак під час розгляду заяви суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки (прийняли до уваги чи відхилили) доказам, наданим заявником на підтвердження реорганізації відповідача та фактичного переходу його прав і обов’язків до управління. Так, суди не дослідили зміст розпоряджень голови щодо порядку реорганізації відповідача та складеного між відповідачем і управлінням передавального акта (в разі їх наявності), не з’ясували з огляду на надані учасниками справи докази стан реалізації зазначених розпоряджень на момент розгляду заяви, зокрема наявність чи відсутність переходу від відділу до управління повноважень з управління навчальними закладами, до яких поставлявся неоплачений відповідачем природний газ у спірних правовідносинах. <…>
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
29. Зважаючи на встановлені ст.300 ГПК межі перегляду справи судом касаційної інстанції, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
30. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
31. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з’ясувати обставини щодо наявності чи відсутності правонаступництва управління щодо прав і обов’язків відповідача в спірних матеріальних правовідносинах.
Керуючись стст.300, 301, 308, 310, 314-317 ГПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ТОВ «Енергія України» задовольнити частково.
2. Постанову САГС від 13.07.2020 та ухвалу ГСХО від 28.05.2020 скасувати. Справу передати на новий розгляд до ГС Харківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.