Милосердие Фемиды

Законник еще на стадии досудебного расследования решил, что подозреваемый невиновен

Судья не захотел, чтобы следственные органы дальше искали истину, и закрыл досудебное расследование, которое вели в отношении должностных лиц. Однако в безосновательности следственных действий подозреваемый убедил только первую инстанцию. Вторая ему не поверила.

Слідство — під забороною

Майже два роки тому до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Національного антикорупційного бюро на суддю Новозаводського районного суду м.Чернігова Юрія Овсієнка. На думку НАБУ, служитель Феміди постановив незаконну та необґрунтовану ухвалу у справі за скаргою підозрюваного та зобов’язав прокурора закрити кримінальне провадження.

Третя дисциплінарна палата вирішила розібратися, чому законник дійшов висновку, що провадження слід було закрити.

З’ясувалося, що НАБУ проводило досудове розслідування за фактом крадіжки чужого майна в особливо великих розмірах за допомогою службового підроблення документів і зловживання службовим становищем за попередньою змовою групою осіб. Навесні 2018 року одній із задіяних у злочині осіб повідомили про підозру. Такий стан речей не сподобався фігурантові справи, і він звернувся до суду зі скаргою на прокурора. Ю.Овсієнко підтримав обурену людину й зобов’язав державного обвинувача закрити провадження протягом 3 днів.

Законник в ухвалі написав: «Указані обставини в їх сукупності свідчать про недотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, виконання кожної процесуальної дії та досудового розслідування в цілому в розумні строки, повідомлена підозра не є обґрунтованою належними доказами».

Утім, апеляційний суд не виявив такого ж милосердя до підозрюваного та такого ж несприйняття прокурорських дій та скасував ухвалу першої інстанції, дозволивши продовжувати слідство. А висновки Ю.Овсієнка другій інстанції здалися такими ж необґрунтованими, як йому самому свого часу — дії прокурорів. Крім того, в апеляційній інстанції зазначили, що слідчий суддя на стадії досудового розслідування вирішив питання про невинуватість особи без розгляду справи по суті.

Ю.Овсієнко на свій захист написав дисциплінарній палаті таке: попри те що НАБУ апелює до ст.369 КПК, стверджуючи, начебто він порушив її, одноособово вирішивши питання про невинуватість особи, не дослідивши при цьому доказів, слідчий суддя не має обов’язку досліджувати всі докази на цій стадії процесу. Іншого порядку розгляду клопотання, крім розгляду одноособово, КПК не встановлює. Також володар мантії вважає голослівними заяви скаржника про те, що він завдав шкоди авторитету судової влади, навпаки, його рішення було прийняте з метою дотримання права особи.

Чотири порушення

Аргументи судді не справили на членів ДП враження. А той факт, що він закрив розслідування, яке до цього моменту тривало 14 місяців і в якому фігурувала група осіб, був сприйнятий дуже погано. Закрити кримінальне провадження можна лише тоді, коли вирішено всі його завдання та питання, більше не потрібно досліджувати докази та збирати інформацію. Виконання цих завдань чинний КПК покладає на органи досудового розслідування, до яких слідчий суддя не належить. Усе, чим у даній ситуації мав би займатися законник, — це здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому в КПК.

На думку дисциплінарного органу, служитель Феміди у зазначеному провадженні допустив аж 4 порушення. Зокрема, не взяв до уваги ст.303 КПК, якою встановлено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядають під час досудового розслідування, вони можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження. Також не дотримано вимог ч.4 ст.304 КПК, відповідно до якої суд відмовляє у відкритті провадження в разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Також мало місце порушення порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Адже, тільки розглянувши обвинувальний акт, Феміда може вирішити питання про винуватість чи невинуватість. Також, на думку ДП, законник вийшов за межі наданих йому повноважень.

Утім, підставою для суворого покарання низка порушень, які ДП перелічила у своєму рішення, не стала. Чоловікові дали найменше покарання з усіх можливих — попередження. Адже в його діях не побачили умисності, а робота на користь справедливості до цього інциденту ні в кого претензій не викликала. Та й незворотних наслідків після його рішення не настало, адже ухвалу скасував апеляційний суд.

У підсумку ДП охарактеризувала вчинок судді реченням: «Такі порушення допущені внаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов’язків, що призвело до істотного порушення норм процесуального права».