Посягательство на святое

Удастся ли спасти институт брака от гражданской анархии?

Против отмены Семейного кодекса ополчилось большинство адвокатов по семейному праву. Главный тезис — необходимость самостоятельности СК ради интересов традиционной семьи.

Витоки автономії

У Національній асоціації адвокатів України відбулась онлайн-дискусія «Скасування Сімейного кодексу: за чи проти?». У межах запланованої рекодифікації Цивільного кодексу постало питання про доцільність скасування СК. Чи є сімейна галузь права самостійною порівняно із цивільним?

Для того щоб дати відповіді на ці непрості запитання, учасники дискусії звернулися до історії Кодексу про шлюб та сім’ю УРСР 1969 року та появи СК у 2002 році. Щодо окресленої тематики доповідала адвокат Ірина Гроза.

Від самого початку майнові та інші питання, пов’язані із укладанням шлюбу, регулювалися нормами звичаєвого права, пізніше— церковними статутами, а за радянських часів — конкретними законами. У радянській державі в аспекті регулювання подружніх відносин було поставлено такі цілі: звільнити жінку з-під влади чоловіка в сім’ї і від економічної залежності від нього. Тому відносини між чоловіком і дружиною будуються на якісно новій основі, а саме — принципі рівності подружжя.

У 1971 — 2000 роки до кодексу 1969 року були внесені певні зміни, якими законодавець намагався приводити норми у відповідність до динамічних змін суспільства. Підсумком реформи сімейного законодавства стало прийняття СК у 2002 році. З цього часу сім’я визнається первинним, основним осередком суспільства, тобто маленькою державою, всередині якої кожній людині надана можливість будувати своє щастя. Сімейний кодекс є гендерно збалансованим правовим документом. Він наділяє жінку та чоловіка не лише рівними правами та обов’язками, а й рівними можливостями для їх здійснення.

СК містить низку нових правових рішень, спрямованих на встановлення поваги до кожного члена сім’ї, у тому числі й до дитини. Його можна назвати першим кодексом у сфері регулювання сімейних відносин, який масштабно утверджує ідеологію ненасильства. СК пропагує цінність порозуміння як засобу вирішення проблем, заперечуючи будь-який диктат з боку когось із членів сім’ї, зокрема, стосовно дитини.

Світоглядні орієнтири

Обґрунтуванню необхідності існування СК як спеціального нормативно-правового акта, який регулює сімейні відносини в доктрині України, присвятили свої виступи адвокати Ольга Спектор та Тетяна Водоп’ян. Перш за все вони навели вислів відомого юриста Якова Браденбурзького: «В сімейному праві мова буде йти не про господарсько-економічні потреби, а про фізичні або, як заведено іноді висловлюватись, моральні потреби». При цьому цивільне законодавство застосовується до відносин між членами сім’ї лише в тих межах, в яких це не суперечить суті сімейних відносин.

Прихильники сімейного права як самостійної галузі наголошують, що специфікою сімейних відносин є те, що тут багато важить характер відносин, покладених в основу шлюбу, народження дітей, життя сім’ї. Договірні принципи, хоч який вплив вони мають на подружні та батьківські відносини, не можуть бути протиставлені особистим зв’язкам у сім’ї. Сімейна сфера потребує дуже обережного та зваженого регулювання з боку держави і суспільства, яке б не допускало безпідставного втручання в особисті справи подружжя, батьків та дітей, інших членів сім’ї.

Не зайвим буде сказати і про те, що навіть шлюбний договір, який набуває в Україні популярності, має у нашій країні виключно майновий характер. Світоглядні орієнтири щодо виховання дітей, особисті стосунки та розвиток їх упродовж шлюбу ніяк не можуть регулюватись завдяки цьому механізму цивільного права.

СК головним чином тримається на принципах сімейного права. До них серед іншого можна віднести одношлюбність, свободу та добровільність при укладенні та розірванні шлюбу; пріоритет захисту прав та інтересів дітей та непрацездатних членів сім’ї.

Водночас у різних країнах світу є свої підходи до регулювання сімейних відносин. Наприклад, у Польщі, Молдові, Білорусі діють кодифіковані акти в сфері сімейних відносин, а в Словаччині, Сербії, Данії, Фінляндії прийняті спеціальні закони, що регулюють сімейні відносини, їхні окремі інститути.

У рекодифікації ЦК, що може спричинити скасування СК, адвокати із сімейного права вбачають певне посягання на святе. Виходячи із згаданих тез, можна дійти висновку, що СК передбачає більш індивідуальний підхід, на відміну від уніфікованих цивільних правовідносин, де байдуже, хто кому брат чи сват.

Нормативне жертвоприношення

Однак не всі, хто практикує у галузі сімейного права, погоджуються із тим, що доцільно залишати СК як автономну ділянку на юридичній ниві. Голова комітету з цивільного права та процесу НААУ Олег Простибоженко побудував свою доповідь на висвітленні тез щодо того, за яких умов СК може бути скасований у межах рекодифікації ЦК.

«Поки що дискусія більше схожа на монолог. Я сподіваюсь, що буду першим та не єдиним серед тих, хто готовий пожертвувати Сімейним кодексом як окремим кодифікованим актом», — сказав О.Простибоженко. Так, за його словами, в усіх республіках колишнього СРСР (крім країн Балтії та Грузії) існує дуалізм приватного права — існування ЦК і СК, положення яких часто дублюються. Наприклад, і ЦК і СК регламентують спільну власність подружжя (виняток — СК Вірменії). У Грузії ж сімейне законодавство інкорпороване в ЦК.

Західноєвропейський підхід (сюди, крім країн Західної Європи, належать також Греція, Кіпр, Туреччина) полягає у такому. СК тут ніколи не існував, а сама ідея його існування ніколи не виникала. Історично ЦК формувався як кодекс приватного права (тобто закон, що має врегулювати всі приватноправові відносини).

Таким чином, на переконання спікера, напрошуються висновки про те, що існування СК зумовлює проблему дуалізму правового регулювання низки відносин (майна подружжя, спадкування, аліментів тощо). Окремий СК існує лише в пострадянских державах і є радше радянською спадщиною. Однак мають місце труднощі прямої інтеграції СК в ЦК, оскільки СК містить загальні положення, які не узгоджуються із ЦК (зокрема, про позовну давність).

***

Випливає висновок і про те, що ті, хто стоїть на захисті СК і не готові до такого нормативного жертвоприношення, відчувають ностальгію за радянською спадщиною.

Втім, як бачимо, правові дискусії завжди занурюють нас дещо глибше, ніж у звичайні норми законодавства. Ми повертаємось до фундаментальних принципів та власних цінностей, ноги яких, до речі, теж ростуть із сім’ї…