Закон і Бізнес


Подожгла сено — сгорел дом


№46 (1500) 14.11—20.11.2020
7330

Сознанием виновного должен охватываться тот факт, что в результате его действий владельцу имущества причиняется вред в больших (особенно крупных) размерах. Такое заключение сделал ВС в постановлении №748/2489/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

15 жовтня 2020 року                      м.Київ                               №748/2489/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуючої — СТЕФАНІВ Н.С.,
суддів: БУЩЕНКО А.П., ГОЛУБИЦЬКИЙ С.С. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Басенка О.О. на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20.01.2020 та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 2.04.2020 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №*0597, стосовно Особи 1, Інформація 1, яка народилася та проживає за Адресою 1, засудженої за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.194 Кримінального кодексу.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Басенко О.О., який діє в інтересах засудженої Особи 1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, висунув вимогу до суду касаційної інстанції про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Свої доводи захисник мотивує тим, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, належних доказів винуватості засудженої матеріали провадження не містять, очевидців підпалу немає, Особа 1 злочину не скоювала, під час досудового розслідування вона вимушена була себе обмовити під тиском працівників поліції, які її незаконно затримали, не надали на її прохання захисника, не ознайомили з правами, проти її волі провели поліграфічне дослідження, змусили надати потрібні слідству показання та погодитися на слідчий експеримент. Стверджує, що у слідчого не було законних підстав для підозри Особи 1 та виклику захисника за рахунок держави. Указує, що дії працівників слідства оскаржено стороною захисту до Державного бюро розслідувань, проте процесуального документа не ухвалено та відомостей до ЄРДР не внесено. Зазначає, що суд першої інстанції не спростував доводів обвинуваченої про її непричетність до злочину, не встановив мети та мотиву злочину за наявності добрих стосунків із потерпілою та того, чи був підпал взагалі, не звернув уваги на порушення права Особи 1 на захист, оскільки на момент затримання їй не було забезпечено участі захисника, внаслідок чого всі докази є недопустимими. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції повністю проігнорував доводи сторони захисту, безпідставно допитав потерпілу та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам стст.370, 419 Кримінального процесуального кодексу.

Зміст судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Чернігівського районного суду від 20.01.2020 Особу 1 засуджено за ч.2 ст.194 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.

Цивільний позов Особи 2 задоволено частково, постановлено стягнути з Особи 1 на користь Особи 2 115715 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн. — моральної шкоди.

Цивільний позов Особи 2 у частині стягнення вартості ремонтно- будівельних робіт з відновлення житлового будинку та господарських будівель залишено без розгляду. Роз’яснено право потерпілої на звернення до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

За ухвалою Чернігівського АС від 2.04.2020 апеляційну скаргу захисника Басенка О.О. залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо Особи 1 — без зміни.

Особу 1 визнано винуватою у тому, що вона в ніч з 4 на 5 липня 2019 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з метою умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прийшла до господарства за Адресою 2, в якому проживає Особа 2, де за допомогою газової запальнички підпалила легкозаймистий матеріал, а саме — тюк сіна, після чого полум’я перекинулось на господарську будівлю, у якій перебувала худоба, а в подальшому — на житловий будинок за вищевказаною адресою, в результаті чого вогнем знищено житловий будинок, господарську будівлю, колодязь, худобу, собаку та 15 курей, чим заподіяла Особі 2 матеріальної шкоди на загальну суму 115715 грн.

Позиції учасників судового провадження

Від прокурора надійшло заперечення на касаційну скаргу захисника.

У судовому засіданні засуджена та захисник підтримали касаційну скаргу; прокурор заперечив проти задоволення скарги захисника.

Мотиви Суду

Згідно з п.2 ст.433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

У ч.1 ст.2 КК зазначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину.

Складом злочину визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином.

Обов’язковими елементами складу будь-якого злочину є: об’єкт злочину, об’єктивна сторона злочину, суб’єктивна сторона злочину та суб’єкт злочину.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у конкретному випадку, не є злочином.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був скоєний і обвинувачений є винним у скоєнні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об’єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб’єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Частиною 2 ст.194 КК передбачено кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим небезпечним способом, що заподіяло майнову шкоду у великих або особливо великих розмірах або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст.194 КК, є матеріальним. Обов’язковими ознаками його об’єктивної сторони є заподіяння цим діянням шкоди у великих (особливо великих) розмірах і причинний зв’язок між діянням та заподіяною шкодою.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст.194 КК, характеризується прямим або непрямим умислом. У цьому випадку свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється шкода у великих (особливо великих) розмірах.

З матеріалів провадження вбачається, що Особі 1 було пред’явлено обвинувачення, яке знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, у тому, що вона з метою умисного знищення чужого майна шляхом підпалу прийшла до господарства, розташованого за Адресою 2, в якому проживає Особа 2, де за допомогою газової запальнички підпалила тюк сіна, після чого полум’я перекинулось на господарську будівлю, у якій перебувала худоба, а в подальшому — на житловий будинок, в результаті чого вогнем знищено майно Особи 2 та заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 115715 грн.

Суд першої інстанції визнав доведеним, що загорання розпочалося від тюка сіна, розташованого поряд з дерев’яним забором, на відкритій території, поруч з якою відсутні джерела запалювання та не проходять лінії електропередачі. Суд дійшов висновку, що Особа 1 мала умисел на підпал цього тюку сіна. Судом також встановлено, що внаслідок того, що вогонь перекинувся на будівлі, потерпілій Особи 2 спричинено шкоду у розмірі 115715 грн.

Проте суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили питання, чи мала Особа 1 умисел на спричинення шкоди, яка настала внаслідок загоряння, тобто чи наявна у цьому випадку в діях обвинуваченої суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК, та не надано на нього чіткої відповіді, обґрунтованої дослідженими в суді доказами.

Наведене свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.1 ч.1 ст.438 КПК є підставою для скасування судового рішення.

Враховуючи цей висновок, Суд не вбачає підстав для надання оцінки всім доводам, наведеним в касаційній скарзі, у тому числі щодо порушення права Особи 1 на захист, яку має бути надано апеляційним судом під час нового апеляційного розгляду.

З огляду на викладене, враховуючи, що вищевказані питання можуть бути з’ясовано на стадії апеляційного розгляду, ухвала апеляційного суду щодо Особи 1 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати наведене, взяти до уваги викладене в цій постанові та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу захисника Басенка О.О. задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського АС від 2.04.2020 стосовно Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.