Закон і Бізнес


Обидели и не заплатили

Безосновательный осмотр с обнажением нарушает допустимую для этого действия степень унижения


Суди ФРН визнали лише 5 оглядів П.Рота незаконними, усі інші оцінили як необхідні «з міркувань безпеки».

№45 (1499) 07.11—13.11.2020
Ева ЗОРИНА
4627

Государство отменило унизительную процедуру осмотра интимных частей тела узников, но решило ограничиться обещаниями больше так не делать. Однако в Страсбурге снова напомнили, что признание нарушения без компенсаций — ничто.


Серйозне втручання

Європейський суд з прав людини розглянув справу за заявою громадянина Німеччини Пітера Рота. Відбуваючи довічне ув’язнення в тюрмі Штаубінга, він зазнав ганебного приниження. Щоразу після того, як його відвідували працівники поліції та канцелярії районного суду, працівники установи піддавали чоловіка огляду. П.Рот у процесі кожної такої процедури був змушений оголяти своє тіло та терпіти неприємну процедуру. Зокрема, тюремники особливу увагу приділяли дослідженню його ротової порожнини та анального отвору. Пережити таку процедуру «довічникові» довелось 11 разів.

Закони Баварської землі дійсно містили вимоги проводити такі огляди, але з дотриманням принципу випадковості. З метою запобігання порушенням режиму та законних вимог установи відбування покарання кожен п’ятий в’язень мав проходити таку процедуру. Винятки з правила стосуються випадків, коли існує обґрунтована загроза, що засуджений може порушити правила установи, особливо після побачень. Утім, усі ті рази чоловіка відвідували особи, котрі перебували на службі в держави.

Прикметно, що таким обшукам піддавався не тільки майбутній заявник до ЄСПЛ. Один із засуджених, котрого тримали в тюрмі Штаубінга, подав конституційну скаргу, в якій просив скасувати принизливі обшуки-огляди та захистити його права.

Федеральний конституційний суд відразу зазначив, що огляд з роздяганням є серйозним утручанням у права особи.

Дізнавшись про це рішення, чоловік подав кілька заяв до суду з вимогою визнати порушення його прав. Суди визнали, що огляди, які проходили кожного разу після відвідування в’язня, дійсно були незаконними.

Після таких перемог «довічник» вирішив не зупинятися та йти далі. Утім, уже з вимогою притягнути до відповідальності винних осіб і компенсувати моральну шкоду. У суді першої інстанції оптимізм П.Рота закінчився, позаяк він дістав відмову в розгляді та задоволенні клопотання. Як зазначив суд, справа не мала перспектив на успіх. Відповідно до німецького законодавства справа має перспективу в тому випадку, коли існує спір про право. У ситуації з в’язнем ніякого спору не було.

Виплачувати компенсацію чоловікові ніхто не збирався. Подальші оскарження ніякого результату не дали. Як зазначив у своєму рішенні окружний суд, адекватна компенсація вже була надана в інший спосіб. На думку німецького правосуддя, визнання порушення прав людини та обіцянка більше так не робити виключають право на компенсацію. Крім того, з 11 оглядів суди незаконними визнали лише 5.

Інший погляд

У скарзі, відправленій у Страсбург, заявник наголошував, що невибіркові огляди з роздяганням принижували його честь і гідність, до того ж вони були необґрунтованими. Тому чоловік уважав, що стосовно нього було порушено ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Він указав на те, що всі його зустрічі з працівниками поліції та суду проходили через скляну перегородку. До того ж ніяких ризиків чи підозр у переданні йому заборонених предметів не виникало та не могло виникнути. Тож усі ті огляди в’язень сприймав як знущання.

Уряд відразу визнав, що огляд з роздяганням у деяких випадках може вважатися таким, що принижує гідність у розумінні ст.3 конвенції. Утім, мова ніяк не може йти про знущання та тортури. За словами урядовців, огляди були проведені професійно, без зайвого приниження. До того ж, поки конституційний суд не виніс рішення, в якому вказав на незаконність подібних обшуків-оглядів, національні суди вважали практику з оголенням законною. Тож тюремний персонал не можна критикувати за дії, основані на нормах права.

Проте ЄСПЛ нагадав, що, установлюючи наявність мінімального рівня жорстокості в розумінні ст.3 конвенції, потрібно враховувати різні критерії: вік, стать, порядок проведення обшуку, рівень фізичного та ментального здоров’я, те, чи ставилася мета принизити, тощо.

Євросуд уже не раз повторював, що застосування представниками правоохоронних структур сили принижує гідність особи, особливо в тих випадках, коли воно не було необхідним. У принципі, такі дії порушують права, закріплені в ст.3 конвенції, тим паче коли огляд проводився не для забезпечення порядку у в’язниці.

Тож Суд установив, що, хоча сам по собі факт проведення повторних обшуків не принижує гідності особи в розумінні ст.3 конвенції, відсутність законних підстав для тих дій не зумовила виникнення напруженої ситуації. Відчуття свавілля, спричиненого оголенням та оглядом інтимних частин тіла, призвело до такого ступеня приниження, що перевищив невідворотний та допустимий для цієї дії. Огляди П.Рота в тюрмі Штаубінга визнано такими, що принизили гідність, а тому були рівносильні приниженню в розумінні ст.3 конвенції.

Статус жертви

Хоча країну й визнали винною, уряд продовжував наполягати на тому, що скаргу заявника не повинні були розглядати, позаяк він утратив статус жертви. Федеральний конституційний суд у своєму рішенні визнав випадкову вибірку оглядів такою, що не відповідає конституції. Суди Німеччини також установили, що права чоловіка були порушені. Далі положення про огляд з оголенням були виключені з інструкцій та правил тюрми. Тобто чиновники запевняли, що більше подібних порушень не буде, а тому П.Рот утратив статус жертви ще після конституційного рішення.

Одначе «довічник» продовжував наполягати на тому, що внесення змін до інструкцій та звичайне визнання порушення його прав у рішенні суду не може компенсувати шкоду. Тож, поки держава цього не зробить, статус жертви в нього зберігається.

Оцінивши доводи сторін, ЄСПЛ сказав, що рішення суду про визнання порушення права без присудження компенсації не позбавляє статусу жертви.

Суд також установив, що в’язень не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу захисту від порушення ст.3 конвенції. У Страсбурзі не взяли до уваги аргументів уряду, що порушення були настільки незначними, що їх визнання та застосування інших правових засобів були достатньою формою відшкодування.

Євросуд здивувала така позиція: держава визнала порушення, але не призначила компенсації. Він ще раз нагадав: якщо держава визнала, що порушила гарантії конвенції, але не виплатила ніякої компенсації за моральну шкоду, то це свідчить про незабезпечення ефективного юридичного захисту в розумінні ст.13 конвенції.

Тож у рішенні від 22.10.2020 у справі «Roth v. Germany» ЄСПЛ виявив порушення стcт.3, 13 конвенції та постановив виплатити П.Роту €12тис. Ще €770 припало на судові витрати.