Дважды в одну кассацию войдешь!
Повторное рассмотрение дела той же коллегией ВС — это еще не предвзятость
Одного лишь факта, что судьи дважды были членами коллегии Верховного Суда, которая просматривала приговор в отношении осужденного, недостаточно, чтобы вызвать объективно оправданы сомнения в их беспристрастности. В Страсбурге напомнили, что для этого нужно проводить тест на объективность.
Краще б не оскаржував
Європейський суд з прав людини нечасто ухвалює рішення на користь держави Україна, утім, у справі «Тесля проти України» саме так і відбулось.
У 1997 році двох осіб було засуджено до смертної кари за вбивство. Проте у 2000-му рішенням Конституційного Суду смертна кара була скасована, а тому покарання замінили на довічне ув’язнення. Обвинувачений у кримінальній справі Іван Тесля був оголошений у розшук через те, що розгляд справи зупинили. Упіймали чоловіка лише у 2007 році та відразу перейшли до судового розгляду.
Обласний суд, засідаючи як суд першої інстанції, визнав І.Теслю винним і призначив йому покарання у вигляді 15 років позбавлення волі та конфіскації майна. Після цього родичі загиблих і прокурор відразу подали касаційну скаргу, бо вважали вирок занадто м’яким. Засуджений же, навпаки, подав касаційну каргу, бо вважав рішення надто суворим.
Розглянувши обидві скарги, ВС, який засідав у складі колегії, скасував попередні рішення та направив справу на новий розгляд. Суд першої інстанції після ретельного дослідження всіх матеріалів вирішив, що І.Тесля заслуговує на довічне позбавлення волі.
Такий «розклад» ще більше не влаштовував чоловіка, тому він знову оскаржив рішення. У результаті через 2 роки справа знову дійшла до «верховників» і розглядалася фактично тією ж колегією, що й першого разу.
Тест на упередженість
Засуджений звернувся до ЄСПЛ зі скаргою на порушення його права на справедливий судовий розгляд, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Він скаржився на те, що колегія ВС, яка визнала перше рішення про позбавлення його волі на 15 років м’яким і направила справу на новий розгляд, фактично в тому ж складі (двоє суддів із трьох) вирішила, що він заслуговує на довічне ув’язнення.
Утім, Уряд заперечив ці аргументи. Він звернув увагу Суду на те, що питання суворості покарання було порушено прокурором у його касаційній скарзі, а не суддями ВС у рішенні про направлення справи на новий розгляд. Представники України зазначили, що заявник не висловлював жодних особливих занепокоєнь щодо упередженості суддів ВС і не просив про відвід жодного з них.
У Страсбурзі відразу зазначили, що заявник не надав ЄСПЛ ніяких доказів, що два з трьох суддів мали упередженість відносно нього. Тому цю справу слід розглядати з точки зору об’єктивного тесту на неупередженість. Згідно з практикою Євросуду, одного лише факту, що судді двічі були членами колегії ВС, яка переглядала вирок щодо заявника, недостатньо, щоб викликати об’єктивно виправдані сумніви в їх неупередженості.
Тож ЄСПЛ нагадав, що суддя вважається безстороннім, поки не доведено протилежного. Те, що суддя вже ухвалював рішення у справі, не свідчить про його упередженість. Не існує підстав для сумнівів у безсторонності й у випадку, коли служитель Феміди бере участь в ухваленні рішення в суді першої інстанції, а тоді знову переглядає його, коли те рішення скасували та повернули на повторне слухання.
Євросуд виходив з того, що своїм першим рішенням колегія ВС правомірно оцінила відповідність вироку законам України. Водночас те, що ті самі судді через 2 роки знову розглядали кримінальну справу проти заявника, є невід’ємною частиною системи касаційного перегляду й жодним чином не породжує сумнівів у їх безсторонності.
Тож порушення ст.6 конвенції немає, а отже, і компенсацій.