Закрой мой FB, любимый!

Пары, которые тайком в соцсетях отслеживающие друг друга, должны знать, что это кибербуллинг

Просмотр переписки партнера в «Фейсбуке» можно оценить как один из видов домашнего насилия. При условии, что существуют риски для жизни и здоровья человека, аккаунт которого прослеживается посторонними.

Насильство має бути реальним

Соціальні мережі вже давно стали знахідкою для шпигунів. Сучасні люди обговорюють у «Фейсбуку», «Телеграмі», «Інстаграмі» всі деталі свого дня — від їжі до косметичних процедур. Через уже майже природну інтеграцію цих мереж у наше життя, будь-яке втручання у віртуальний світ особи може завдати їй непоправних страждань.

Громадянка Румунії Джина-Аврелія Бутуруга кілька разів зазнавала фізичного насильства з боку свого чоловіка. Після того як жінка забажала розлучитися, забіякуватий чоловік знову напав на неї, цього разу — із сокирою, та погрожував, що вб’є. Д.-А.Бутурузі вдалося втекти. У цей же день вона зняла побої. Рани були незначними, тому поліцейські пропонували жінці не писати заяви, але вона не піддалася на вмовляння.

Утім, із невідомих причин справу закрили, а скарги жінки, що колишній погрожує її вбити, правоохоронці залишили поза увагою.

Через деякий час Д.-А.Бутуруга поскаржилася на те, що чоловік постійно простежує її акаунт у «Фейсбуку» та без дозволу переглядає електронну пошту, приватне листування, робить копії фото, відео та її розмов.

Хоча заяву розглянули та притягнули чоловіка до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі близько €250, віртуальний тиск суд не розцінив як щось небезпечне. Ні апеляційна, ні касаційна інстанції не визнали, що таке втручання в особисте життя жінки несе загрозу для неї. Більше того, остання інстанція дійшла висновку, що частина інформації із соцмереж і так є загальнодоступною.

Місцева влада вперто не хотіла звертати увагу на аргументи громадянки, що вона постійно піддається кіберспостереженню з боку колишнього чоловіка. Такі дії, на думку жінки, були проявом віртуального насильства.

Мій акаунт — мій простір

Проте позицію Д.-А.Бутуруги в цій справі підтримали в Європейському суді з прав людини. Там відразу звернули увагу на ймовірне порушення стст.3, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У Страсбурзі нагадали, що домашнє насильство не має сприйматися лише як насильство фізичне. Крім традиційних форм фізичного та психологічного, воно може включати в себе й інші категорії.

ЄСПЛ відзначив, що позов заявниці щодо порушення таємниці її листування не був розглянутий румунськими судами по суті. Прокуратура підійшла з надмірним формалізмом до клопотання Д.-А.Бутуруги, а вона просила перевірити, чи здійснюється сторонній вплив на неї через соцмережі.

Після детального вивчення матеріалів справи, Євросуд визнав, що кібербулінг є одним із видів насильства. Він може виражатись у різних формах: у порушенні права на приватне життя, у втручанні в комп’ютер жертви, у маніпуляції інформацією чи зображеннями, у тому числі приватного характеру.

Такий висновок у своїй практиці Суд зробив уперше. Явище кібербулінгу було визнано одним із видів насильства в контексті стст.3, 8 конвенції.

До категорії домашнього насильства потрапляє й кіберспостереження, яке часто здійснюється близькою людиною особи. Такі дії, як незаконний моніторинг, доступ чи збереження листування одного з партнерів, можуть бути взяті до уваги органами влади під час розслідування справ стосовно домашнього насильства. ЄСПЛ підкреслив, що в разі розслідування справ про домашнє насильство слід застосовувати комплексний підхід.

У рішенні від 11.06.2020 у справі «Buturugă c. Roumanie» Євросуд визнав державу винною в тому, що вона належно не відреагувала на скарги заявниці. Тому як компенсацію за моральну шкоду Бухарест буде зобов’язаний виплатити жінці €10 тис. і покрити €500 судових витрат.