Суд устами ребенка

В споре, затрагивающем права и интересы несовершеннолетнего, обязательно должна учитываться его позиция

Дети, способные формулировать свое мнение, должны выражать его в суде. Этого требуют международные стандарты. Хотя желание подростка и следовало из материалов дела, все же государство поплатилось за то, что не заслушало человека в ходе судебного заседания.

Брудні методи — щира любов

Розлучення — це стрес для колишнього подружжя та трагедія для дітей. До Європейського суду з прав людини потрапила справа в минулому чоловіка та дружини, котрі не поділили дитину. Наріжним каменем у шлюборозлучному процесі став графік побачень останньої з батьком. Жінка не бажала, щоб чоловік узагалі зустрічався з донькою, тому вдалася до ганебних методів спротиву. Вона звернулася в прокуратуру із заявою, що батько буцімто ґвалтував малолітню.

З огляду на серйозність питання органи опіки, правоохоронці та психологічні центри провели купу експертиз. Усі дослідження спростували обвинувачення в сексуальному насильстві над дитиною.

А от дії матері викликали занепокоєння в органів опіки, і вони звернулися до суду із заявою про передання дитини батьку на час розгляду справи. Утім, попри законні приписи щодо виконання рішення суду, віддавати своє чадо мати не хотіла. Хоча через деякий час жінка й погодилася передати доньку чоловікові, у той же вечір остання втекла.

Центр опіки вирішив подати позов, у якому просив у суду дозволу на поміщення дівчинки до дитячого будинку на рік. Суд вирішив не задовольняти тієї вимоги.

Недитячі вимоги

Ініціатива звернення до ЄСПЛ виходила начебто від самої дитини, хоча підписана скарга її матір’ю. Під час вирішення питання про допустимість розгляду заяви уряд наполягав, що мати не може бути заявницею через конфлікт інтересів. На додачу відносно жінки та її психоемоційного стану тривало слідство.

Утім, Суд зазначив, що суть заяви стосується порушення державою ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Окрім того, у справах про захист інтересів дитини представляти її перед судом має один із батьків, якому надано право опіки. А тимчасовим опікуном на час спору виступала саме мати. Тож в ЄСПЛ не виникло сумнівів, що скарга про порушення ст.8 конвенції є допустимою.

У Страсбург дитина скаржилася на порушення її процесуальних права на повагу до особистого та сімейного життя. За словами заявниці, коли центральний орган опіки намагався запроторити її до дитбудинку, то порушив її права, бо ж ніколи не призначали опікуна для представництва та захисту її інтересів. Дівчина підкреслила, що в кожної дитини є право бути почутою та бути частиною судового процесу, який безпосередньо стосується її інтересів. За словами дитини, вона жодного разу не була заслухана.

Її думку не врахували саме через малолітство. Через вік заявниця ніколи не була поінформована про деталі справи та те, що може самостійно висловлювати своє ставлення до судового спору.

Нарешті, рішення суду залишити її під опікою батька без будь-якої підготовки та періоду адаптації не відповідало її очікуванням та інтересам. Ні компетентний суд, ні свідки-експерти, ні сам центр опіки не ініціювали заходів, які зблизили б її з батьком. Хоча необхідність спілкування з ним була доведена психологами.

Нездоровий симбіоз

Представники Хорватії стверджували, що, попри зусилля держави, батьки не збиралися розв’язувати конфлікт. Вони відкривали справи одне проти одного та не намагалися шукати компроміс. Попри виправдувальний вирок, мати наполягала, що насилля стосовно дівчинки було, а тому виконувати рішення суду не збиралася.

Про передання дитини батьку жінка взагалі не хотіла чути. Важливо, що однією із психологічних експертиз було встановлено: через нездоровий симбіотичний зв’язок матері та заявниці остання зазнавала емоційного тиску та психологічного насильства. В експертизі зазначалося, що симбіотичні відносини є результатом неадекватної поведінки матері. З огляду на психосексуальну стадію розвитку дитини, її постійне перебування з матір’ю та відносини з нею все це негативно впливало на психофізичний розвиток доньки. У результаті в дівчинки могла розвинутися психологічна дисфункція.

Тому рішення суду відправити заявницю до дитбудинку на час, поки спір між батьками не вирішиться, було єдиним виходом.

На такий крок суд пішов після оцінки всіх експертиз. Психологи зазначали: якщо залишити дівчинку з матір’ю, дитина відчуватиме емоційне насилля, а симбіотичні відносини можуть спричинити психологічні проблеми в майбутньому. Якби ж заявницю передали батькові, то існував би ризик того, що матір усе одно тиснула б на ще незрілу психіку дитини, зокрема налаштовувати її вороже проти чоловіка, а без присутності його в житті останньої не можна було б говорити про нормальний розвиток.

Тож таке рішення було прийнято судом виключно в інтересах дитини. А центр опіки керувався результатами дослідження та бесід із дівчинкою.

Утім, неповнолітню дійсно ніколи не заслуховували в суді, бо ж її позиція — залишитися з матір’ю — була відома з матеріалів справи. Держава не хотіла травмувати несформовану психіку малолітньої особи допитами та судовими процедурами, зазначили урядовці.

Тому вони наполягали, що проблеми в родині існували через небажання батьків розв’язати конфлікт, а не через невиконання державою своїх обов’язків відповідно до ст.8 конвенції. На думку чиновників, вони вжили всіх залежних від них заходів, щоб захистити права підлітка.

Не дочитали чи не захотіли?

Після дослідження норм хорватського права ЄСПЛ установив, що держава була зобов’язана призначити опікуна в разі, якщо інтереси дитини вступають у конфлікт із інтересами батьків. Тому аргумент уряду, що заявниця не вимагала надати їй опікуна під час процесу, розбився об камінь національної норми.

Важливо, що цей обов’язок випливає з Європейської конвенції про здійснення прав дітей та Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи. Тож Суд не погодився з доводами уряду, що не було необхідності залучати спеціального опікуна тільки тому, що формально він не був стороною спору.

Відносно того, чи повинен суд заслухати дитину, в ЄСПЛ відзначили: відповідно до міжнародних стандартів у будь-яких судових спорах, що зачіпають права та інтереси дітей, має бути з’ясована позиція останніх. Діти, спроможні формулювати особисту думку, повинні бути достатньою мірою залучені до процесу ухвалення рішення, яке вплине на їхні інтереси.

Крім того, у Страсбурзі повторили, що в ряді справ, пов’язаних із доглядом та опікою над дітьми, в ЄСПЛ детально досліджували, чи були батьки достатньою мірою залучені до процесу, чи були вони допитані та чи були їм відомі всі обставини справи. У противному випадку мова йшла про порушення ст.8 конвенції. З тих же міркувань Суд дійшов висновку, що подібні доводи mutatis mutandis застосовуються й до будь-яких судових спорів, які зачіпають права та інтереси дітей.

Заявниця ніколи не була допитана жодним з органів, що приймав рішення про встановлення над нею опіки батька, матері чи дитбудинку. Доводи уряду в цій справі виявилися непереконливими. Помилкове уявлення про норми права та неспроможність належним чином ухвалити рішення в цій справі виключають необхідність дослідження обставин того, чи були як слід оцінені інтереси підлітка при встановленні опіки.

Оскільки справа ще розглядається, суди Хорватії мають урахувати рішення ЄСПЛ від 8.10.2020 у справі «C. v. Croatia». Він установив наявність порушення ст.8 конвенції та зобов’язав уряд виплатити заявниці €7500 за завдану моральну шкоду та компенсувати €2000 судових витрат.