Сводная сестра
Изменение семейного положения, а именно — рождение ребенка, не является безусловным основанием для изменения размера алиментов. Такое заключение сделал ВС в постановлении №565/2071/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
16 вересня 2020 року м.Київ №565/2071/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЛУСПЕНИКА Д.Д.,
суддів: ВОРОБЙОВОЇ І.А., ГУЛЬКА Б.І. (доповідач), КОЛОМІЄЦЬ Г.В., ЛІДОВЦЯ Р.А. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 2 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 3.03.2020 та постанову Рівненського апеляційного суду від 26.05.2020,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 2 про зменшення розміру аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Кузнецовського міського суду від 25.04.2016 у справі №565/468/16-ц позов Особи 3 (після зміни прізвища — Особи 4) до нього про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з нього на користь Особи 3 аліменти на утримання дитини — Особи 5, Інформація 1, у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 6.04.2016 до досягнення дитиною повноліття.
Інформація 2 у нього в іншому шлюбі народилася дитина Особа 6, тобто з часу ухвалення вказаного судового рішення про стягнення аліментів його матеріальний стан змінився, що є підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до положень ст.192 СК. Крім того, 5.04.2016 на підставі договору дарування він подарував відповідачці 1/2 частку квартири за Адресою 1. Хоча зазначена квартира перебувала в їх спільній сумісній власності, проте вказаний правочин був учинений ним виключно з метою забезпечення належних умов для нормального розвитку спільної з відповідачкою дитини.
З урахуванням викладеного Особа 1 просив суд змінити розмір аліментів, що стягуються з нього відповідачці на утримання дитини Особи 5, з 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до 1/8 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кузнецовського міськсуду від 3.03.2020 позов Особи 1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, які стягуються з Особи 1 на користь Особи 2 на утримання дитини Особи 5 на підставі рішення Кузнецовського міськсуду від 25.04.2016 та виконавчого листа від 12.05.2016 у справі №565/468/16-ц з 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходу) Особи 1 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. У решті позову відмовлено. Стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 1840,80 грн. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка та відповідач мають відносно високий рівень доходів. Аліменти повинні використовуватись виключно для задоволення потреб дитини, її гармонійного фізичного та духовного розгляду й не можуть слугувати для безпідставного збагачення отримувача аліментів. Доводи позивача та відповідача про умови поділу між ними майна після розірвання шлюбу не можуть бути враховані судом, оскільки відсутні документальні підтвердження таких умов.
З огляду на зміну сімейного стану позивача, наявність інших осіб на його утриманні, його матеріальний стан і стан здоров’я дитини, необхідність у коштах для утримання дитини в нинішніх життєвих обставинах позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки встановлено, що майновий стан позивача дозволяє йому сплачувати аліменти в більшому розмірі, ніж 1/8 частка від його заробітку (доходу) щомісячно, і це не призведе до значного погіршення майнового стану новоствореної сім’ї Особи 1.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського АС від 26.05.2020 апеляційну скаргу Особи 2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що аналіз положень ст.192 Сімейного кодексу свідчить про те, що зміна сімейного стану позивача є самостійною підставою для зменшення розміру стягнутих з нього аліментів.
Сума визначеного рішенням Кузнецовського міськсуду від 25.04.2016 матеріального забезпечення дитини Особи 5 у кілька разів перевищує рекомендований законодавством відповідний прожитковий мінімум, що безсумнівно не порушує право дитини на гідний рівень життя та відповідає принципу якнайкращого забезпечення її інтересів. Щодо потреби дитини в систематичному лікуванні, то в разі необхідності й доведеності це може бути підставою для звернення до суду з відповідним позовом на підставі ст.185 СК про стягнення додаткових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Особа 2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позову Особи 1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права <…>.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено факт погіршення його матеріального стану з моменту стягнення з нього аліментів. Судами було встановлено, що його дохід значно збільшився відповідно до довідки про розмір заробітної плати та стягнутих аліментів. Сам по собі факт народження в Особи 1 доньки від іншого шлюбу не впливає на матеріальне становище останнього та на його можливість сплачувати аліменти на утримання дитини Особи 5, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Таким чином, суди дійшли незаконного висновку про зменшення розміру аліментів. Посилалась на відповідні рішення ВС, які судами не враховано.
Доводи особи, яка подала відзив
У серпні 2020 року Особа 1 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані рішення є законними й обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Посилання касаційної скарги на відповідні рішення ВС є безпідставними, оскільки у справі наявні інші правовідносини.
Фактичні обставини справи, установлені судами
Рішенням Кузнецовського міського суду від 25.04.2016 у справі №565/468/16-ц позов Особи 3 (після зміни прізвища — Особи 2) до Особи 1 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з Особи 1 на користь Особи 3 аліменти на утримання дитини Особи 5 у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 6.04.2016 до досягнення дитиною повноліття.
Інформація 2 в Особи 1 від шлюбу з Особою 8 народилася дитина Особа 6.
Відповідно до довідки від 2.12.2019 за період із січня до жовтня 2019 року з позивача на користь відповідача стягнуто 162777,77 грн. аліментів на утримання дитини Особи 5.
Дохід Особи 1 за період із січня до грудня 2019 року після утримань податків і зборів, а також за виконавчими написами становить 638630,88 грн., що підтверджується копією довідки про доходи від 31.01.2020.
Відповідно до копії рішення лікарсько-консультативної комісії від 30.01.2020 дитина Особа 5 потребує регулярного лікування <…>.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права
Стаття 15 Цивільного кодексу закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до чч.1, 2 ст.27 конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.141 СК мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Відповідно до стст.150, 180 СК батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст.181 СК способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У ч.3 ст.181 СК визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У ч.1 ст.192 СК встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з п.23 постанови Пленуму ВС «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв’язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із них.
Ураховуючи зміст стст.181, 192 СК, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв’язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові ВСУ від 5.02.2014 у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв’язку зі значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що в нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народилася дочка від іншого шлюбу з Особою 8.
У ст.192 СК передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами для зміни розміру аліментів є зміна як матеріального, так і сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасного настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Одначе зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Відповідно до ч.3 ст.12 Цивільного процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи й на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (чч.1, 2 ст.77 ЦПК).
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які, за законом, мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У ч.1 ст.89 ЦПК визначено: суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суди, на порушення вищевказаних вимог закону, не звернули уваги на те, що зміна сімейного стану позивача, а саме — народження Інформація 2 дитини Особи 6, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Таким чином, суди, на порушення зазначених вище вимог закону, не врахували того, що Особа 1 належними та допустимими доказами не підтвердила погіршення свого майнового стану, у тому числі у зв’язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Навпаки, судами було встановлено збільшення доходів останнього. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
ВС звертає увагу на те, що відповідно до рішення Кузнецовського міськсуду від 25.04.2016 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв’язку з тим, що позивач має на утриманні малолітню дитину Особу 6 без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини Особи 5 та суперечитиме її інтересам.
Установивши обов’язок позивача надавати матеріальну допомогу дітям, місцевий суд належним чином не мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів саме в розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу), не провівши належної оцінки стану здоров’я та матеріального стану позивача, а також інтересів дитини Особи 5.
Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі стст.18, 27 конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Беручи до уваги те, що Особа 1 не довів підстав позову про зменшення розміру аліментів, визначених рішенням Кузнецовського міськсуду від 25.04.2016, йому в позові слід відмовити.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до чч.1, 4 ст.412 ЦПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.400 цього кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій та відмову в задоволенні позову, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з Особи 1 на користь Особи 2 витрати на судовий збір, понесені у зв’язку з розглядом справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 2942,90 грн.
Керуючись стст.141, 400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити.
Рішення Кузнецовського міського суду від 3.03.2020 та постанову Рівненського АС від 26.05.2020 скасувати.
У задоволенні позову Особи 1 до Особи 2 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Стягнути з Особи 1 на користь Особи 2 витрати на судовий збір, понесені у зв’язку з розглядом справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій в розмірі 2942,90грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.