Закон і Бізнес


Протестуй, как умеешь

Письменные показания свидетелей не могут заменить допрос на заседании, особенно в политических делах


У 2008 році через протести опозиції уряд Вірменії запровадив надзвичайний стан, прагнучи розігнати мітингарів.

№42 (1496) 17.10—23.10.2020
Диана БЕРЕЗОВСКАЯ
2534

Дела с политическим шлейфом должны рассматриваться в контексте событий, в ходе которых произошло вероятное нарушение прав. Ущемление права на мирные собрания — это не только прямой запрет на проведение митинга. Прежде всего это блокирование доступа к протесту с использованием правоохранительных органов.


Політична турбулентність

У країнах з нестабільною політичною ситуацією вибори — це завжди круте піке із жертвами, якими стають політичні опоненти. Після оголошення попередніх результатів виборів президента Вірменії прихильники опозиційного кандидата розпочали акції протесту. Одним з активних учасників мітингів був і колишній член парламенту Смбат Айвазян.

Після одного з мітингів, коли він із друзями повертався додому, їх затримали працівники поліції та відвезли до відділку. За словами вартових правопорядку, під час затримання чоловік їм погрожував і вдарив одного з них кулаком у груди. Тож опозиціонерові суд обрав запобіжний захід у вигляді 2 місяців тримання під вартою.

Публічний резонанс, підтримка політиків і голодування не допомогли арештанту. Майже через півроку суд визнав С.Айвазяна винним у незаконному носінні зброї та нападі на правоохоронців. Адвокати подали апеляцію, бо стверджували, що вирок ґрунтувався тільки на показаннях поліцейських, а залучити до справи своїх свідків опозиціонерові суд не дозволив.

Утім, ні апеляційна, ні касаційна скарга не дали результатів. С.Айвазяна засудили до 2 років позбавлення волі. Після відбуття частини строку чоловік був амністований.

Кого хочу, того й допитую

Політик звернувся у Страсбург, поскаржившись на порушення гарантій, передбачених у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Серед іншого він зазначив, що обвинувальні вироки у Вірменії, пов’язані з подіями лютого — березня 2008 року, викликали критику Парламентської асамблеї Ради Європи. До того ж обвинувачення ґрунтувалися тільки на показаннях правоохоронців, що викликало сумнів у неупередженості, бо ж полісмени були однією зі сторін конфлікту. Більше того, суд не дав можливості залучити своїх свідків і не дозволив адвокатові допитати поліцейських.

Уряд парирував тим, що свідки захисту були близькимми друзями. Важливо, що письмові показання в них були відібрані та долучені до матеріалів справи. Також урядовці стверджували, що адвокати мали змогу допитати правоохоронців, але подали клопотання про відкладення допиту, бо начебто не підготувалися. Саме тому суд і відмовив.

У рішенні від 8.10.2020 у справі «Smbat Аyvazyan v. Armenia» Європейський суд з прав людини зауважив, що клопотання заявника про необхідність допиту свідків було обґрунтованим і мало пряме відношення до пред’явленого обвинувачення. Натомість аргументи захисників були відхилені з дуже непереконливих підстав.

ЄСПЛ нагадав, що дотримання принципу рівності сторін є одним із фундаментальних аспектів справедливості судового розгляду. Долучення письмових показань свідків сторони захисту до матеріалів справи не виправдовує того, що ці особи не були допитані в змагальному процесі.

Також вірменські суди не використали жодних засобів для перевірки показань поліцейських. Безумовне погодження з версією подій у баченні правоохоронців, неможливість належним чином розглянути доводи заявника та відмова в допиті свідків призвели до порушення прав людини. Крім того, «справа С.Айвазяна» мала розглядатися через призму протестів і політичної ситуації в країні.

Отже, обвинувальний вирок порушив усі пункти ст.6 конвенції.

На тлі протестів

Прикметно, що у Страсбурзі вже не вперше розглядають справи, пов’язані з протестами на тлі політичної ситуації. Затримання та тимчасовий арешт із метою позбавлення можливості участі в мітингах часто практикувались у той період, а тому Суд у кількох справах уже встановлював порушення ст.11 конвенції. Заявник скаржився, що переслідування за політичну позицію та засудження порушили його права, гарантовані в стст.10, 11 конвенції, а саме: право на свободу вираження думки та на мирні зібрання.

Уряд був небагатослівним і лише зазначив, що дії суду повністю відповідали національному законодавству, а підозра та обвинувальний вирок були обґрунтованими.

В Євросуді зазначили, що за таких обставин ст.10 має розглядатись як lex generalis стосовно ст.11 конвенції як lex specialis.

Суд укотре повторив свою думку, що втручання в право на мирні зібрання не повинне прирівнюватися до прямої заборони, але може вчинятися в інший спосіб. Хоча конвенція й допускає можливість законного обмеження права на мирні зібрання, у цьому випадку таке обмеження було явно довільним і необґрунтованим.

ЄСПЛ відзначив неоднозначність затримання. Спочатку анонімний дзвінок, повідомлення, що С.Айвазян уживає наркотики. Після того як експертиза нічого не показала, його справу доєднали до колективної — про замах на узурпацію влади. Згодом у матеріалах з’являються докази про незаконне зберігання холодної зброї та опір правоохоронцям.

Тож це питання вирішили розглянути в контексті загальної турбулентної політичної ситуації в країні. Суд уже встановлював, що затримання активістів здійснювалося з метою обмеження гарантованого права на мітинг, отже, і ця справа шита білими нитками. Бо політична активність заявника явно свідчить, що, порушуючи гарантовані конвенцією права, держава вдалася до політичної розправи. Тобто мало місце ще й порушення ст.11 міжнародної угоди.

На додачу заявник поскаржився на недотримання гарантій, передбачених у ст.5 конвенції. Бо після спливу строку тримання під вартою та до обрання нового минув тиждень. Тож С.Айвазяна тримали в ізоляторі без будь-якої правової підстави. У таких діях також є порушення.

У підсумку ЄСПЛ визнав державу винною в порушенні стст.5, 6, 10, 11 конвенції та присудив опозиціонерові компенсацію в розмірі €14 тис. Крім того, уряд зобов’язаний покрити судові витрати в сумі €2 тис.