Недоказанная взятка

Если прокурор не доказал, что употреблялись любые меры для рассекречивания постановлений, ставших основанием для проведения НС(Р)Д, это является существенным нарушением УПК. Такое заключение сделал ВС в постановлении №483/1992/14-к, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

9 вересня 2020 року                         м.Київ                               №483/1992/14-к

Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — ІВАНЕНКА І.В.,
суддів: АНІСІМОВА Г.М., БУЛЕЙКО О.Л. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого Особи 1 та його захисника Капіноса І.І. на вирок Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.06.2019 та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 7.04.2020 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014150100000156, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, уродженця с.Залуччя Чемеревецького району Хмельницької області, жителя Адреса 1, раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу.

Зміст судових рішень і встановлені судами обставини

Очаківський міськрайонний суд вироком від 18.06.2019 визнав Особу 1 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК (у редакції на момент скоєння злочину) та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної служби на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.

Як зазначено у вироку, Особа 1, працюючи на посаді начальника відділу державної виконавчої служби Очаківського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, використовуючи своє службове становище, 26 та 27 червня 2014 року в приміщенні службового кабінету по вул.Шмідта, 16-А у м.Очакові Миколаївської області отримав від Особи 2 5000 грн. та 10000 грн. відповідно неправомірної вигоди за невиконання дій у виконавчому провадженні, відкритому на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області.

Миколаївський АС ухвалою від 7.04.2020 апеляційні скарги Особи 1 та його захисника Капіноса І.І. залишив без задоволення, а вирок Очаківського міськрайонного суду від 18.06.2019 — без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

Засуджений Особа 1 у касаційній скарзі ставить питання про скасування вироку Очаківського міськрайонного суду від 18.06.2019 та ухвали Миколаївського АС від 7.04.2020 і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Захисник Капінос І.І. у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо Особи 1.

У касаційних скаргах засуджений та його захисник зазначають, що на стадії досудового розслідування їм не було відкрито в порядку ст.290 Кримінального процесуального кодексу матеріалів, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, проте суди першої та апеляційної інстанцій визнали докази, отримані в результаті проведення НС(Р)Д, допустимими, що не узгоджується з висновками Великої палати Верховного Суду і є істотним порушенням вимог КПК.

Крім цього, захисник у касаційній скарзі зазначає про невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, наводить інший аналіз доказів.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та захисник підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з’явилися. Клопотань про його відкладення не надходило <…>.

Мотиви Суду

У поданій касаційній скарзі захисник серед іншого не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду та ставить під сумнів достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка в силу стcт.433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена. Втім, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Що стосується доводів касаційних скарг про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими <…>.

Як убачається з матеріалів провадження, засуджений Особа 1 в апеляційній скарзі та доповненнях до неї зазначав, що обвинувальний акт щодо нього було направлено до суду 20.08.2014, а ухвали слідчого судді апеляційного суду про надання дозволу на проведення НС(Р)Д у кримінальному провадженні щодо Особи 1, усупереч вимогам ст.290 КПК, були відкриті стороні захисту лише у грудні 2014 року, під час розгляду в суді першої інстанції, тому всі докази, отримані в результаті проведення НС(Р)Д, потрібно визнати недопустимими.

Спростовуючи зазначені доводи скарги, суд апеляційної інстанції вказав, що ухвали слідчого судді Апеляційного суду Миколаївської області від 23.06.2014, якими надано дозвіл на проведення НС(Р)Д щодо Особи 1, були надані учасникам провадження під час судового розгляду, були досліджені судом, і у сторони захисту була можливість довести перед судом аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НС(Р)Д. З огляду на це колегія суддів апеляційного суду визнала доводи скарги в цій частині неспроможними.

Однак колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Як встановлено судами, під час виконання вимог ст.290 КПК стороні захисту не було відкрито ухвал АСМО від 23.06.2014, якими надано дозвіл на проведення аудіо-, відеоконтролю особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Згідно з ч.12 ст.290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

ВП ВС були сформульовані висновки щодо застосування норм права, передбачених ст.290 КПК. Зокрема, постановою від 16.10.2019 у справі 640/6847/15-к вона уточнила висновки щодо застосування норми права, зроблені раніше у постанові ВП ВС від 16.01.2019 у провадженні №13-37кс18, акцентувавши увагу, що сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НС(Р)Д, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до ст.290 КПК.

Разом з тим ВП ВС констатувала: якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НС(Р)Д і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст.290 КПК. У разі коли відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передання обвинувального акта до суду, то вона зобов’язана здійснити їх відкриття згідно з ч.11 ст.290 КПК.

Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НС(Р)Д (у тому числі ухвала слідчого судді), були надані суду під час судового розгляду і стороні захисту у змагальному процесі була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НС(Р)Д у сукупності із оцінкою правової підстави для проведення НС(Р)Д, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.

Якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НС(Р)Д, однак вони не були розсекречені до моменту передання справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог ст.290 КПК з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НС(Р)Д у комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.

Проте матеріали справи не містять даних про те, що стороною обвинувачення вживались будь-які заходи для розсекречення вказаних ухвал слідчого судді апеляційного суду з метою надання їх стороні захисту під час виконання вимог ст.290 КПК і про те, що вони не були розсекречені до моменту передання справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора. Не надано таких даних і суду касаційної інстанції.

Зазначені обставини залишились поза увагою апеляційного суду.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ст.412 КПК є істотними.

У зв’язку з цим колегія суддів ВС вважає, що касаційні скарги засудженого та захисника потрібно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час апеляційного перегляду потрібно усунути зазначені порушення, повно та всебічно перевірити доводи поданих на вирок апеляційних скарг, в тому числі щодо допустимості окремих доказів та оцінки сукупності інших допустимих доказів на предмет їх достатності, й постановити рішення, яке відповідає вимогам закону.

Крім того, враховуючи те, що Особі 1 вироком суду першої інстанції запобіжний захід не обирався, беручи до уваги, що ухвала апеляційного суду скасовується з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції й вирок суду першої інстанції є таким, що не набрав законної сили, колегія суддів ВС вважає за необхідне звільнити Особу 1 з-під варти, оскільки його було взято під варту у зв’язку з виконанням вироку. Питання щодо запобіжного заходу Особі 1 у разі необхідності та наявності відповідних підстав апеляційний суд може вирішити в ході нового апеляційного розгляду.

Керуючись стст.434, 436, 441, 442 КПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги засудженого Особи 1 та його захисника Капіноса І.І. задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського АС від 7.04.2020 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Звільнити Особу 1 з-під варти.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.