Закон і Бізнес


На уровне совета

Деятельность акционерных обществ может дополниться новыми соглашениями


Як наголосив Максим Лібанов, украй важко збалансувати законодавство таким чином, щоб надати достатньо свободи акціонерам.

№40 (1494) 03.10—09.10.2020
Марина ЛИБЕРМАН
4448

Законопроект «Об акционерных обществах», попавший в парламент, содержит новеллы не только в отношении сделок с заинтересованностью и крупных сделок. Акционерам могут предоставить и право согласовывать сделки в рамках «обычной хозяйственной деятельности».


В очікуванні змін

Робота будь-якого підприємства передбачає отримання прибутку, що видається неможливим без погодження сотень і тисяч правочинів. Особливо, якщо мова йде про роботу акціонерних товариств, які передбачають не лише складну систему прийняття рішень, а й систему законодавчих обмежень та імперативів. Додає оливи у вогонь ще й коронавірус, який, посиливши економічну стагнацію, змусив акціонерів поринати в операційну діяльність та приймати швидкі, а іноді й суперечливі рішення.

Утім, на допомогу власникам корпоративних прав щоразу приходить Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка не тільки дозволила проводити загальні збори у формі онлайн, а й активно напрацьовує зміни до законодавства. Обговоренню того, яке майбутнє в правочинів із зацікавленістю та значних угод, було присвячено вебінар, зорганізований за підтримки Асоціації правників України. Виявилося, що, хоча цих двох інститутів зміни торкнулися найменше, і тут акціонерів можуть приємно порадувати.

Так, член НКЦПФР Максим Лібанов наголосив, що ці інститути є одними з небагатьох, які зазнали динамічного розвитку. Адже саме вони викликали найбільш палкі дискусії, незважаючи на відносно нескладне правове регулювання. Як повідомив спікер, на перший погляд, жодних системних чи революційних змін проект №2493 не містить. Утім, вони все ж відбудуться.

Єдине, що точно не зазнає змін, — це порогові значення, адже, як показала практика останніх 5 років застосування цих положень, на них нарікань майже не було. Зважаючи на це, автори проекту намагались усувати неточності та виписувати законодавство таким чином, щоб усунути колізії.

Зазначається, що рішення про вчинення значного правочину прийматиметься наглядовою радою або радою директорів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності АТ. Статутом можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значних.

У разі неприйняття наглядовою радою або радою директорів рішення про вчинення значного правочину це питання може виноситися на розгляд загальних зборів. Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25% вартості активів, рішення про його вчинення приймається виключно загальними зборами.

Приватні акціонерні товариства залишать за собою право давати попередню згоду на вчинення значних правочинів. Така попередня згода діятиме протягом року, а акціонери мають право уточнити ряд положень у разі потреби. Проте суттєвих уточнень зазнають положення, якими врегульовують винятки.

На межі можливого

Протягом останніх років законодавчо було оформлено ряд виключних вимог. Серед них — учинення правочинів за державними регульованими цінами й тарифами та викуп власних акцій товариством. Новелою проекту №2493 стають положення, якими дозволяється укладання правочинів у рамках звичайної господарської діяльності товариства та за умови його вчинення на ринкових умовах.

Для цілей цього пункту умови звичайної госпдіяльності затверджуються рішенням наглядової ради або ради директорів товариства, яке приймається тільки незалежними директорами. Статутом приватного АТ може бути передбачена необхідність участі всіх членів наглядової ради або ради директорів при прийнятті такого рішення та за умови, що правочин не передбачає набуття або відчуження майна товариства.

Одначе щодо останнього положення досі тривають дискусії. Адже діяльність багатьох товариств так чи інакше пов’язана з правочинами, які стосуються відчуженням майна. Тож триває пошук законодавчої моделі, яка б могла спростити життя більшості законослухняних акціонерів та товариств.

Якщо новелу підтримають, це дасть змогу суттєво пришвидшити прийняття рішень у бізнесі. Утім, серед фахівців тривають дискусії чи варто надавати можливість товариствам самостійно визначати які правочини є для АТ звичайними, а які ні. Чи все ж варто встановити це імперативно в межах нового законодавства. Більшість практиків погоджується з тим, що це суттєво спростило б життя, а крім іншого, і кошти зберегло б.

Зацікавлені правочини

Торкнуться зміни й правочинів, щодо вчинення яких наявна зацікавленість. Зокрема, одним із практичних питань є порядок учинення правочину, якщо він одночасно містить як ознаки суттєвого, так і ознаки правочину із зацікавленістю. У такому випадку необхідно дотримуватися правил обох статей, якими врегульовані питання. Перевагу варто віддавати тому порядку, ознак правочину якого більше.

Проте пропонується встановити новий порядок дій. Зокрема, якщо правочин перевищує 10% вартості активів і містить ознаки зацікавленості, то для його узгодження необхідно буде рішення загальних зборів.

Крім цього, автори пропонують дати визначення, що ж саме вважати правочином із зацікавленістю. У законодавстві така дефініція наразі відсутня. Водночас розробники постали перед проблемою, яким чином оперувати двома аспектами — суб’єктами та варіантами зацікавленості. Адже, коли намались охопити все в одному визначенні, воно стало зашкарублим.

Не менше проблем для управління товариством створює й вимога щодо обов’язкового викупу частки. З одного боку, це дає можливість акціонерам, які не погоджуються з майбутнім вектором розвитку, своєчасно виходити з управління АТ. З другого — акціонери досить часто зловживають правами, унаслідок чого робота підприємства сповільнюється, а важливі рішення не приймаються.

Наразі правники обходять цей механізм шляхом застосування попереднього погодження. Натомість існує низка проблем, які необхідно розв’язувати.

Перша — проведення оцінки вартості активів. З одного боку, це вартісна процедура, з другого — якщо є дві оцінки, то постає питання, яку з них використовувати.

Водночас суттєвою проблемою є й диспропорція прав між обов’язком викупу частки та реальними цілями такої операції. Адже механізм покликаний захищати інтереси міноритаріїв від недобросовісності наглядової ради або ради директорів. Для декого це вже перетворилося на спосіб заробітку. Тож автори й розробники нового проекту «Про акціонерні товариства» планують доопрацювати механізми й відкриті до співпраці.

Учасники вебінару дійшли згоди в одному: законодавство повинне забезпечувати баланс інтересів між захистом акціонерів і швидкістю прийняття рішень.