Декорации гарантий

Сегодня защитник — завтра покойник: МКЮ о том, кто угрожает и что спасет адвокатуру

Проанализировав состояние защиты прав адвокатов, Международная комиссия юристов пришла к выводу, что в Украине наработано хорошее законодательство, которое не работает. Что же необходимо сделать, чтобы адвокаты не рисковали жизнью, выполняя свой профессиональный долг?

Без вини винні

Обговоренню складних питань захисту прав адвокатів було присвячено міжнародну дискусію «Правове регулювання незалежної професійної діяльності адвоката в Україні», організовану за підтримки Національної асоціації адвокатів України. Поштовхом до цього слугував звіт МКЮ під назвою «Між молотом та ковадлом: напади на адвокатів в Україні». За висновками міжнародних експертів, правники в Україні продовжують залишатися під прицілом у прямому й переносному значенні слова, попри різні реформи.

Голова НААУ та Ради адвокатів України Лідія Ізовітова наголосила, що нині вітчизняна адвокатура переживає не найкращі часи, тож назва звіту цілком відображає реалії повсякденної роботи правників. Наразі, крім як на підтримку з боку професійної спільноти, адвокату розраховувати більше нема на що, адже всі державні інституції сприймають його як ворога. Тож виключно за підтримки міжнародного співтовариства та постійної співпраці українська адвокатура досі зберігає незалежність.

Торкнувшись профільного законодавства, Л.Ізовітова нагадала, що принципи й засади провадження адвокатської діяльності, передбачені в законі 2012 року, відображають ключові міжнародні стандарти. Водночас на практиці ці стандарти не дотримуються. «Сподіваюся, що завдяки звіту МКЮ прірва між чудовим законодавством і поганою практикою його застосування буде скорочуватися. Інакше навіщо приймати закони, якщо вони перетворюються на декорації, а реальність зовсім інша», — констатувала Л.Ізовітова.

За висновками моніторингової місії, стан захисту прав адвокатів в Україні перебуває на критичному рівні, адже держава не спроможна забезпечити їм ні фізичну безпеку, ні дотримання етичних стандартів. Адвокати зазнають фізичних нападів, які нерідко закінчуються летальними випадками й тяжкими тілесними ушкодженнями. Натомість правоохоронні органи не поспішають ані перешкоджати погрозам на адресу правників, ані розслідувати випадки вбивств.

Крім того, адвокати постійно зазнають переслідувань з боку держави: починаючи від дисциплінарних і закінчуючи кримінальними провадженнями. Не забезпечує держава ні адвокатської таємниці, ні конфіденційності роботи. Адже прослуховування розмов, відвертий шпіонаж з боку правоохоронців, допити як свідків та обшуки в офісах — це реалії роботи юристів в Україні.

Фактично адвокати змушені захищати права та інтереси громадян в умовах відсутності таких прав для себе. Зокрема, як наголошують міжнародні експерти, в Україні відсутня презумпція невинуватості правника, адже його ототожнюють із клієнтом. Зважаючи на це, адвокати змушені працювати в умовах постійного переслідування як у медійній площині, так і з боку праворадикальних угруповань, і, що найгірше, — правоохоронців.

Могло бути гірше…

Члени МКЮ наголошують, що така ситуація є доволі типовою для всіх пострадянських країн, утім, із сумних випадків, що відбулися в інших державах, українська професійна спільнота повинна зробити висновки. Одним із таких є ситуація в Казахстані, де за кілька років адвокати фактично позбулись і прав, і свобод. Тепер там замість свободи дії та професійної етики, адвокати перетворюються на цілком керований формальний інститут, який не має ні права голосу, ні можливостей для змін. Ухвалення всього одного закону перетворило сильний інститут на ручну ляльку.

Аналогічна ситуація могла би бути і в Україні, але вітчизняні адвокати все ж відстояли свої права. У березні 2019 року було рішуче поставлено питання про дотримання прав адвокатів в Україні. Тоді обговорили причини появи нової редакції закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (№9055), а також закладені в ньому загрози для існування самоврядування.

Перша та найбільш кричуща причина — це застосування фізичного насильства щодо адвокатів, нападів на них і погроз, які в Україні мають систематичний характер. Насамперед страждають юристи, які беруться захищати так званих токсичних клієнтів. Такі правники перебувають під постійним пресингом, щодо них частіше застосовують не тільки погрози, а й насильство.

Утім, такі напади зазвичай є спланованими з метою вплинути на результати розгляду справи. Зокрема, місії стало відомо, що доволі часто напади на адвокатів відбуваються в безпосередній близькості до державних установ, судів і правоохоронних органів. Кричущим є те, що силовики досить часто перебувають поруч, але не втручаються, спостерігаючи за тим, що відбувається, з безпечної відстані.

На думку міжнародних експертів, однією з причин, які сприяють безкарності злочинів проти адвокатів, є тривала судова реформа. Адже політична нестабільність дозволяє правоохоронним органам не приділяти достатньої уваги захисту адвокатів, а судова влада функціонує на межі втрати власної незалежності. Крім того, відсутність достатньої кількості суддів унеможливлює ефективний судовий контроль за такими справами.

Як наголосив представник МКЮ Тимур Шакіров, «адвокати повинні працювати в атмосфері, вільній від залякувань, переслідувань, утручання в діяльність». Для цього, на його думку, слід розробити систему захисту, зокрема порядок дій уповноважених органів у разі надходження погроз адвокатам. «І співпраця НААУ із цими органами є ключовою», — зазначив він.

Якщо ж вартові правопорядку є бездіяльними або чинять перешкоди, МКЮ рекомендує Україні створити незалежний орган, який би займався розслідуванням цих злочинів.

«Зайвий» інститут

Утім, мало того, що фактично правоохоронці не вживають жодних заходів для гарантування безпеки адвокатів, вони й самі тиснуть на них. Зокрема, як стало відомо місії, більш як третина злочинів залишалися б нерозкритими, якби засоби зв’язку адвоката не прослуховувались, а в офісах не проводились обшуки. Водночас не розслідують навіть ті справи, коли виконавці були затримані на місці злочину.

Правоохоронці ототожнюють адвоката з клієнтом і переносять фокус уваги з розслідування на відстежування адвоката. Проте турбують фахівців і висловлювання деяких суддів, які стверджують, що сильна адвокатура заважає їм виносити достатню кількість обвинувальних вироків. Також існує ганебна практика, коли суди віддають перевагу роботі з адвокатом, якого призначили за програмою БПД замість захисника, якого запросив клієнт.

Утім, ефективного механізму забезпечення дотримання прав адвокатів наразі не існує. Адже на рівні держави адвокатура сприймається як зайвий інститут, котрий допомагає злочинцям не потрапити за ґрати. Доки таких підходів не буде змінено, жоден закон або ж інструкція не почне працювати. Та й судді відразу стають більш лояльними, коли бачать, що відбувається з тими, хто дійсно намагається захистити інтереси, права та свободи громадянина.

Єдине, що залишається, — співпраця в межах адвокатського самоврядування. І якщо не приділяти цьому достатньої уваги сьогодні, то можна починати освоювати іншу професію. Адже лише високі стандарти безпечності адвокатської діяльності уможливлять захист прав та інтересів громадян. Принаймні такі висновки напрошуються після ознайомлення з перебігом дискусії. А головний такий: неможливо забезпечити права, яких не маєш сам.