Закон і Бізнес


Цинизм от Минюста

ВРП вспомнила о государственном суверенитете, чтобы защититься от оценки со стороны иностранцев


Попередня співпраця з міжнародними експертами закінчилася тим, що вони щезли у невідомому напрямку одразу після закінчення конкурсу до ВАКС.

№38 (1492) 19.09—25.09.2020
ЛЕВ СЕМИШОЦКИЙ
1736

Чему хорошо научились за последние годы и чиновники, и народные депутаты, так это прятать свои идеи за якобы требованиями наших международных партнеров. Именно так в Министерстве юстиции замаскировали намерение провести фактически переизбрания нынешнего состава Высшего совета правосудия.


Альтернатива від МВФ

Як повідомляв «ЗіБ», у червні рада директорів Міжнародного валютного фонду схвалила меморандум про економічну і фінансову політику щодо нової 18-місячної програми stand-by для України. Серед іншого Уряд зобов’язався внести зміни до закону «Про Вищу раду правосуддя», передбачивши створення комісії, яка проводитиме як попередню перевірку потенційних кандидатів до ВРП, так і разову оцінку її діючих членів. За деякими даними, цей пункт включили з подачі саме української сторони, точніше — представників грантових організацій.

Мін’юст менш ніж за 3 місяці напрацював відповідні зміни, назвавши це «вдосконаленням порядку призначення членів ВРП та підвищення інституційної спроможності Ради», та надіслав їх на вул.Студентську для погодження.

На відміну від положень закону №193-ІХ, що визначали утворення Комісії з питань доброчесності та етики і вже визнані неконституційними у березні цього року, ці зміни передбачають збільшення складу нової експертної комісії до 9 осіб за рахунок представників від громадської ради доброчесності. Причому суддівську «трійцю» визначатиме не ВРП, а Рада суддів. Тобто такий собі симбіоз комісій: тієї, що мала добирати членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, та етичної.

Серед іншого нові «експерти з доброчесності» перевірять і чинний склад ВРП, аби видати окремим членам «чорні мітки» та повідомити відповідний суб’єкт призначення про свою оцінку їхньої придатності для такої роботи. Причому з моменту ухвалення такого рішення повноваження члена ВРП припинятимуться, аж доки подання не буде розглянуто. Хоча для того, щоб скликати з’їзд чи конференцію, знадобиться не один місяць, тим більше — в умовах перманентного карантину.

Прикметно, що схожі норми містить і альтернативний президентському проект №3711-1, який зареєстрував Ярослав Юрчишин із фракції партії «Голос» (що вже вказує на реальних авторів такої ідеї).

Посягання на стандарти

Зрозуміло, що члени ВРП були не в захваті від таких перспектив. Адже у багатьох не минуло і половини строку повноважень. Та й посилання Мін’юсту на те, що проект розроблений на виконання рішення Конституційного Суду від 11.03.2020 №4-р/2020 виглядає не інакше, як блюзнірство. Бо КС якраз і вказав на неприпустимість наділення комісії, що утворена при конституційному органі, контрольною функцією щодо останнього.І взагалі такі повноваження комісії «не мають конституційної основи».

У консультативному висновку ВРП наголосила на неприпустимості створення ще одного органу, який з огляду на його повноваження також не має конституційної основи. До того ж це не узгоджується з нормами законодавства України та міжнародними стандартами щодо незалежності судової влади, зокрема щодо складу органу, який має вплив на суддівське врядування.

Більше того, проект Мін’юсту зазіхає і на принцип поділу влади, оскільки передбачає, що у разі, якщо Рада суддів спробує заблокувати роботу комісії й не призначить своїх членів, її функцію виконає міністр юстиції (і добре, якщо не з-поміж осіб, яких він вважає «найбільш інтелігентними та розумними»).

Тож у ВРП дійшли висновку, що «простежуються намагання органу виконавчої влади втрутитись у діяльність судової влади». А це є «посяганням на принципи верховенства права, демократії, поділу влади, незалежності суддів та інші конституційні цінності».

Так само неприйнятною визнана й ідея попереднього відбору членами комісії кандидатів до складу ВРП. Адже Конституція не містить застережень, що будь-який орган може обмежувати суб’єктів формування конституційного органу в реалізації їхнього права призначити (обрати) того чи іншого кандидата до складу Ради. Звісно, якщо він відповідає встановленим вимогам.

Тимчасовий «недосуверенітет»

Водночас чи не вперше у ВРП звернули увагу на той факт, що лише Український народ є джерелом влади в суверенній країні. Втім, проект Мін’юсту передбачає втручання у це право з боку міжнародних та іноземних організацій. А це, на думку Ради, «порушує основоположні конституційні принципи державотворення, зокрема суверенітет, право народу України на його реалізацію, неподільність державної влади». Адже міжнародні організації не є представниками Українського народу, а тому не є носіями державної влади в Україні.

У висновку ВРП наголошено, що «делегування владних повноважень іноземним організаціям та громадянам (здійснення добору кандидатів на посади членів Ради, проведення перевірки членів ВРП) порушує положення стст.1, 5 Конституції». Бо міжнародні партнери можуть мати виключно дорадчу функцію у формуванні державних органів.

На жаль, раніше членів Ради не турбувало, що склад Вищого антикорупційного суду формувався фактично під повним контролем з боку громадської ради міжнародних експертів. А конкурсну комісію з добору членів ВККС планувалося сформувати наполовину з іноземців, які до того ж мали б право вето щодо кандидата. І лише коли це торкнулося безпосередньо цього органу, то заговорили про суверенітет та незалежність…

Втім, навіть зараз у Раді не наважуються піддати сумніву логіку висновку Венеційської комісії CDL (2019) 027, де вказано, що «тимчасово міжнародним організаціям та фінансуючим організаціям (донорам), які активно надають підтримку антикорупційним програмам в Україні, повинна бути надана вирішальна роль в органі, який є компетентним щодо відбору до спеціалізованих антикорупційних судів» (п.24). Хоча далі ВК визнає, що такі органи повинні бути створені на перехідний період, оскільки «постійне існування такої системи може порушити питання конституційного суверенітету».

Хай вибачать поважні експерти журналіста, але хіба можна порушувати суверенітет держави навіть тимчасово і задля найдобріших намірів? Принаймні у Конституції дотепер не було пункту про можливість «тимчасово» поділитися суверенітетом — чи то заради боротьби із корупцією, чи то задля отримання кредиту.

Оскільки на вул.Банковій обіцяють не проводити нової судової реформи без висновків ВК (див. «ЗіБ»Прим.ред.), буде цікаво, чи наважаться експерти органу Ради Європи заперечити «вимогам МВФ». Чи нас знову закликають на якийсь час закрити очі на власну Конституцію задля добрих намірів.