Закон і Бізнес


Призрак компромисса

Досудебное решение IP-споров: перспективы для нового инструмента


№37 (1491) 12.09—18.09.2020
Игорь НОВИКОВ
4482

Быстрыми темпами медиацию пытаются «продвинуть» в украинскую правовую систему. Не обошла эта тенденция и сферу интеллектуальной собственности. Творческие личности и изобретатели, как известно, люди принципиальные. Удастся ли превратить медиацию в ИС в тренд?


Революція справедливості

Український інститут інтелектуальної власності спільно зі Всесвітньою організацією інтелектуальної власності провів онлайн-конференцію «Медіація ІВ в Україні».

Керівник відділу розвитку бізнесу WIPO Arbitration and Mediation Center Леандро Тоскано присвятив свою доповідь досвіду, який Україна загалом та Укрпатент зокрема можуть перейняти задля впровадження інструментів медіації та арбітражу у сфері інтелектуальної власності.

Центр з арбітражу та медіації розпочав роботу понад 25 років тому, щоб сприяти легкому вирішенню спорів між приватними сторонами з приводу інтелектуальної власності та технологій. Нині цей центр також розглядає спори, пов’язані з доменами. Структура основана на принципі міжнародного нейтралітету, тому до неї можуть звертатися громадяни будь-якої країни, особливо коли сторони спору — представники різних держав. З 2018 року Мінекономрозвитку та ВОІВ почали співпрацювати для поширення медіації у сфері ІВ в Україні.

Важко уявити, які наслідки може спричинити ще одна тенденція, що загубилася на шляху до втілення. Спочатку наше суспільство дуже довго опирається ідеям, які вже давно реалізовані на Заході, а потім раптово виникає непереборне бажання «просто тут і зараз».

Здається, що медіація в будь-якому разі не для широких мас… У теорії було б непогано розвантажити судову систему завдяки іншому механізму, але на практиці вимальовується ще більша проблема. Медіація — це швидше вибір раціональних німців, ніж безкомпромісних українців. Можна запровадити новий механізм, але навряд чи вдасться змінити національну ідентичність та ментальність. Медіація в Україні поки що як привид — усі про неї розповідають, але в очі її ніхто не бачив. Такий собі утопічний привид компромісу, який має примирити всіх і відразу.

Медіум для двох світів

Представник Укрпатенту Вадим Лавренюк розповів про перші кроки в роботі щодо впровадження нового інструменту для вирішення спорів в ІВ. Між Міністерством економічного розвитку і торгівлі та ВОІВ було підписано меморандум про взаєморозуміння й альтернативне вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності. Ключовою складовою стало співробітництво щодо просування послуг альтернативного вирішення спорів. Мається на увазі підвищення обізнаності зацікавлених сторін в Україні з процедурами альтернативного вирішення спорів, а також визначення та навчання українських медіаторів з питань інтелектуальної власності. Меморандумом також забезпечується підтримка розвитку політичних засобів і процедур альтернативного вирішення спорів та передбачено проведення низки тематичних семінарів, навчальних програм та інших заходів.

Із початку дії меморандуму вже зроблено певні кроки. Це онлайн-заходи, присвячені медіації, а також робота над поширенням інформації про медіацію у сфері ІВ серед зацікавлених сторін. Також спільними зусиллями із ВОІВ провели консультації та підготовчі дії для створення IP Mediation center. До речі, слухачі конференції активно запитували, коли запрацює такий центр медіації при Укрпатенті. Нині працівники нового центру вже пройшли навчання в Академії ВОІВ.

Окрім того, у ВОІВ уже є статистика щодо того, які найпоширеніші спірні питання врегульовуються позасудовим шляхом (за допомогою арбітражу та медіації). По-перше, це стосується тих справ, де необхідно визнати недійсність документів: свідоцтв на знаки для товарів і послуг, а також патентів на винаходи та корисні моделі. Другою популярною категорією спорів є припинення порушення прав на вказані об’єкти: мається на увазі заборона їх ввозити, виготовляти, зберігати, розповсюджувати тощо. І третій вид конфліктних ситуацій — це визнання недійсними охоронних документів на об’єкти ІВ.

Під час заходу також обговорили черговий законопроект про медіацію, яких, за підрахунками спікерів, було вже 6 чи 7. Але й нова редакція має свої недоліки.

Наприклад, тут закріплена чудова ідея, що кожен медіатор зобов’язаний раз на рік проводити одну безкоштовну медіацію. Та відразу виникає логічне запитання: хто та як саме це контролюватиме? Також передбачається таке: якщо було подано позов, але в рамках медіації сторонам удалося домовитися без судового розгляду справи, то буде повертатися близько 60% судового збору. Але механізми та умови повернення цих коштів теж не прописані.

Крім того, якщо справа перебуває на судовому розгляді, має бути перерва під час засідання або в розгляді провадження, але не більше ніж на 30 днів. Та якщо у справі багато сторін, зізнаються спікери, цього часу може бути недостатньо для того, щоб досягти бажаного результату за допомогою медіації.

Убачається, що медіатори будуть своєрідними медіумами для двох світів — реальності, якою її бачить одна сторона, та реальності, якою її бачить інша. Але чомусь мало віриться, що, поки ці медіуми шукатимуть вихід, судова система вдосконалиться та зміцниться. Особливо з огляду на те, які судові реформи нам пропонують останнім часом. Авторитет політичної влади в нас уже давно втрачений, утратиться ще й авторитет судової влади, і тоді останнє, чого будуть прагнути в суспільстві, — це з кимось «миритися».