Председатель комитета НААУ Анжелика Моисеева:

«Конфликта между адвокатами и судьями ВАКС нет, есть тотальное пренебрежение Конституцией»

Кроме постоянных законодательных изменений, адвокаты должны бороться с попытками некоторых судей Высшего антикоррупционного суда свести участие адвоката в процессе к формальному присутствию. С другой стороны, система контроля «peer review», которую планирует ввести Министерство юстиции, грозит раскрытием адвокатской тайны и дополнительным давлением на защитников. Поэтому в интервью «ЗиБ» адвокат, председатель комитета Национальной ассоциации адвокатов Украины по вопросам уголовного права и процесса, партнер ЮФ GOLAW Анжелика МОИСЕЕВА рассказала о своем видении законодательных изменений в Уголовный процессуальный кодекс, почти «спартанских» условиях работы во время карантина и противостоянии некоторым судьям ВАКС.

«Подекуди неявку адвоката через коронавірус використовують для тиску на його клієнта»

— Анжеліко Анатоліївно, напевне, саме для адвокатів, залучених до захисту у кримінальному процесі, карантин створив купу нових проблем. Хтось не мав змоги потрапити до іншого міста для участі у процесі, комусь відмовляли в організації відеоконференції. Чи можна це вважати порушенням права на захист? Як комітет реагує на такі проблеми колег?

— Перш за все ми маємо бути реалістами і усвідомлювати, що коронавірус і карантин докорінно змінили життя в Україні та світі, а особливо у сфері правосуддя. Є об’єктивні фактори, які в перші місяці призвели до суттєвого обмеження прав українців. Мова йде про право на вільне пересування, на працю, заробітну плату та на захист.

Утім, слід чітко відрізняти випадки, коли такі порушення пов’язані із захистом життя і здоров’я людей, від ситуації, коли карантин стає прикриттям для створення штучних перешкод у доступі до правосуддя.

За цей період адвокати не раз зіткнулись з обмеженнями, які суттєво впливали на судові процеси та плани адвокатів щодо захисту клієнтів. Треба віддати належне, що у перші місяці карантину, коли ми тільки починали звикати до нових реалій, переважно всі учасники процесу йшли на компроміс. Коли адвокати, прокурори чи підзахисні фізично не могли прибути на засідання, судді ставилися з розумінням. Засідання відкладались або проводились у режимі відеоконференції.

Утім, останнім часом спостерігаємо дуже тривожну тенденцію: від суддів надійшло вже понад 30 скарг щодо притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності через неявку в суд. Адвокати просять відкласти засідання, але їм відмовляють.

Безперечно, можна говорити і про тиск на адвокатів, і про порушення права на захист. Ситуація, м’яко кажучи, дивна: статистика захворюваності по країні постійно погіршується, фіксуються спалахи коронавірусу в окремих судах. Але коли адвокат намагається захистити своє здоров’я, то його за це хочуть покарати. Більше того, в окремих випадах неявку адвоката через коронавірус використовують для тиску на його клієнта, намагаючись нав’язати захисника із системи БПД.

Усі ці випадки фіксуються, і про них стає відомо органам суддівського врядування. Проблема вже розглядається на рівні не лише комітету, але й керівництва НААУ. Ми запропонували Раді суддів та Вищій раді правосуддя налаштувати комунікацію і врахувати позицію адвокатів у рекомендаціях для роботи судів в умовах карантину, щоб проблема не перетворилася із системної на критичну.

У ВРП нас запевняють, що позиція адвокатури буде врахована, і ми на це дуже сподіваємось.

— Ми вже давно чуємо про впровадження «електронного суду». Як ви ставитеся до електронного правосуддя з урахуванням того, що перебої з інтернет-зв’язком часто трапляються і в Києві, не те що в районних центрах?

— Я би розділяла технічні питання функціонування системи «Електронний суд» і перспективи роботи електронного правосуддя в Україні. Загалом створення Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, однією з підсистем якої є «Електронний суд», — це не питання якогось віддаленого майбутнього, а реальність, з якою ми стикаємось щодня.

Відеоконференцзв’язок у судах, електронні повістки, подання процесуальних документів у електронному вигляді — все це уже так чи інакше використовується в судах. І, якщо електронне правосуддя розвиватиметься з урахуванням інтересів усіх сторін процесу і забезпечення відповідного функціоналу в підсистемі «Електронний суд», це буде надзвичайно корисний інструмент. Імовірно, він дозволить заощаджувати час, кошти і навіть зменшить певні корупційні ризики.

Для ефективної роботи цієї системи необхідна серйозна підготовка. Мова не лише про технічну спроможність судів забезпечити стабільну роботу електронних сервісів. Сьогодні суди оснащені технікою для відеоконференцзв’язку лише на 65% від потреби, та і якість інтернет-зв’язку в багатьох судах незадовільна.

Не менш важливо внести зміни до процесуальних кодексів, щоб електроні сервіси були введені в правове поле. До речі, адвокатська спільнота долучилася до розробки цих законодавчих змін, як і до питань розбудови підсистеми «Електронний суд». Відповідні напрацювання НААУ передала до Державної судової адміністрації.

Цікавим та актуальним є аспект формування культури використання електронних сервісів у судовій системі. Деякі судді просто ігнорують процесуальні документи, подані в електронному вигляді. До речі, недавно це питання вийшло на рівень Верховного Суду, і він постановив, що відповідно оформлені електронні процесуальні документи мають реєструватися і розглядатися в установленому порядку. Тому учасникам процесу вже зараз треба звикати до того, що електронне правосуддя стає нормою.

— Недавно Верховний Суд в одній зі справ визнав істотним порушенням той факт, що адвокат під час слухань не міг бачити обличчя свідків, які перебували в іншій кімнаті. Чи не вплине неякісний зв’язок на ефективність надання адвокатської допомоги? Адже під час допиту свідків він може «раптом» обірватися, якщо свідку поставлять незручне запитання, а потім відновитися, і він дасть показання, протилежні тим, на які розраховував захист.

— Це одна із проблем, якої я вже торкнулася. Всі питання використання електронних сервісів у судовій системі мають бути врегульовані на законодавчому рівні. Насамперед порядок організації судового засідання у режимі відеоконференцзв’язку, а на це потрібна згода всіх учасників процесу.

Не треба виключати, що можуть виникати ситуації, коли за відсутності адвокатів на учасників процесу чинитимуть тиск представники обвинувачення. Тому НААУ і розробила свій варіант змін до процесуальних кодексів, які стосуються цих питань.

Ми налаштовані на конструктивну співпрацю з ДСАУ, ВРП і РСУ в цьому напрямі. Дуже сподіваємося, що і вони зі свого боку почують наші застереження та врахують пропозиції при формуванні остаточного варіанта змін, які будуть спрямовані до Верховної Ради.

«Деякі адвокати не хочуть постійно відчувати на собі тиск і просто йдуть із системи БПД»

— Як неодноразово зазначали ваші колеги, система БПД в Україні працює спроквола. Що варто змінити, аби не виникало питань до якості такої допомоги? Чи отримують адвокати достатню плату за свої послуги у рамках договору з центрами БПД?

— Безоплатна правова допомога — це не зовсім мій профіль. Втім, я стикалась із цією системою на практиці. На мою думку, наріжне питання, яке зараз потрібно вирішувати, — це недостатній рівень забезпечення гарантій незалежності адвокатської діяльності та кожного адвоката, який задіяний у системі БПД. Звичайно, важливими є й питання якості, фінансового забезпечення. Якщо проблеми забезпечення незалежності адвокатів не вирішити, то про решту годі й говорити.

У окремих учасників процесу часто виникає хибне уявлення про те, що адвокат, який отримує за свою роботу гроші від держави, має бути лояльним до позиції представників державних органів та обвинувачення. Керуючись цією позицією, на адвоката починають тиснути. Тому, коли захисник продовжує відстоювати інтереси клієнтів, а не «підігрувати» обвинуваченню, це викликає щире здивування і скарги на його роботу.

На жаль, це непоодинокі випадки. Деякі адвокати не хочуть постійно відчувати на собі такий тиск і просто йдуть із системи БПД. Нерідко їх замінюють захисники, які не мають достатнього досвіду роботи. Саме з цього моменту і починають з’являтися скарги на низьку якість допомоги.

У цьому ж контексті я б розглядала і питання фінансового забезпечення діяльності адвокатів із системи БПД. Переконана, що в нашій країні чимало адвокатів, які щиро хочуть допомагати людям у системі вторинної правової допомоги. Проте коли до них сформоване таке упереджене ставлення, то виникає закономірне питання, а чи вартує робота в умовах постійного «пресингу» їхніх зусиль і часу?

— Також увійшло в практику, коли суд відстороняє адвоката, якого обрав клієнт, і замінює його на «безоплатного». Чи може адвокат, який за фактом найнятий державою, бути на 100% неупередженим та незалежним у наданні правничої допомоги?

— Це надзвичайно хибна практика, яка так само підриває довіру до системи БПД. І питання тут не стільки у неупередженості адвокатів із системи безкоштовної допомоги, скільки в тому, що захисників фактично роблять заручниками цієї системи.

Розглянемо на конкретному прикладі. Я знаю про недавню ситуацію, коли суд намагався відсторонити оплачуваного адвоката і зобов’язав адвоката із системи БПД з’являтися на всі засідання, що виглядає особливо цинічно в умовах карантинних обмежень. До речі, НААУ недавно домоглася того, щоб адвокати із системи БПД отримували кошти від держави на захист свого здоров’я. До цього адвокатська спільнота самостійно забезпечувала себе такими засобами.

Так от, адвокат із системи БПД, звичайно, не знайомий з матеріалами справи, в якій понад 60 томів. Наступне засідання призначається через два тижні. Чи встигне він підготуватися належним чином? Звичайно, ні. Чи буде суд відкладати засідання на строк, необхідний для ознайомлення з матеріалами (адвокату на це може знадобитися до 6 місяців)? Швидше за все, ні, бо вже сам факт відсторонення оплачуваного адвоката свідчить про певну упередженість суду.

Захисника фактично ставлять перед вибором: або йти на засідання суду непідготовленим, що значно знижує можливість успішного захисту інтересів клієнта, або наполягати на перенесенні засідання. Після чого з великою вірогідністю можна отримати скаргу від судді щодо затягування розгляду справи. Кожен з цих варіантів — удар по репутації і мотивації адвоката. Але інших шляхів йому не лишають.

Тому ми знову повертаємось до питання гарантій адвокатської діяльності, яке нерозривно пов’язане із забезпеченням права клієнтів на захист. Всі сторони процесу повинні розуміти і виходити з одного базового посилу: не важливо, чи найнятий адвокат клієнтом, чи наданий державою, головним пріоритетом його роботи завжди є захист інтересів людини. Держава має робити все від неї залежне, щоб це забезпечити.

— Нещодавно адвокатська спільнота вказала на підводне каміння, яке може створити система «peer review», що закладена Мін’юстом у відповідному законопроекті. В чому полягає небезпека такого інструменту для діяльності адвокатів?

— Почнемо з того, що НААУ завжди налаштована на конструктивну співпрацю з Мін’юстом та іншими органами влади в питаннях законотворчої діяльності. Ми зацікавлені, щоб ще на етапі розробки проектів законів та підзаконних актів були враховані інтереси адвокатури і не було якихось неприємних сюрпризів.

Що стосується запровадження механізму зовнішнього рецензування «peer review», то тут проблема полягає в тому, що Мін’юст пропонує закріпити у законодавстві лише загальне положення про застосування цього механізму до правників і адвокатів, які працюють у системі БПД. Порядок його застосування планують прописати окремо в нормативних актах. Яким чином буде впроваджуватися цей механізм — ми не розуміємо.

Перші варіанти законопроекту передбачали створення комісій, які будуть відбирати експертів для перевірки якості, повноти і своєчасності безоплатної правової допомоги. Але відкритим залишався ряд питань. Як формуватимуться ці комісії і хто до них входитиме? Чи будуть вивчатися матеріали адвокатського досьє під час виконання адвокатом доручення чи тільки завершені справи? Хто і в якій формі отримуватиме згоду клієнта на вивчення матеріалів його справи?

Оскільки відповідей на всі ці питання ми не отримали, виникло певне занепокоєння щодо можливих ризиків. Зокрема, під час аналізу адвокатського досьє може порушуватися адвокатська таємниця. Також закладаються підвалини для створення такої собі касти «елітних адвокатів-оцінювачів», які будуть «більш рівними», ніж інші. І надзвичайно велике занепокоєння викликає те, що ці комісії фактично будуть додатковим інструментом тиску на адвокатів, які працюють за контрактами із системою БПД.

Ми запропонували урядовцям застосовувати механізм «peer review» лише до юристів із системі БПД, які не є адвокатами і не зобов’язані зберігати адвокатську таємницю. А оцінювати роботу адвокатів будуть комісії з оцінки якості, повноти та своєчасності надання БПД, які вже діють при радах адвокатів регіонів.

Крім того, адвокатура України виступила проти впровадження цієї системи, прийнявши відповідні рішення на з’їзді, а також на Раді адвокатів. Ми вважаємо, що такий підхід означає грубе порушення адвокатської таємниці.

«Накопичилася така маса порушень під час засідань і у рішеннях ВАКС, що ситуація дійсно стає критичною»

— Проблема юрисдикцій для нашого правового поля не нова. Наочним є приклад, коли у справі одного бізнесмена апеляційна палата ВАКС скасувала рішення Печерського районного суду м.Києва. Чому виникають подібні ситуації, коли суди не можуть поділити справу? Чи не було помилкою утворення такого спецсуду?

— Ви маєте рацію, у нашій практиці ми регулярно стикаємось із проблемою юрисдикції. Інколи вона виникає через банальну недбалість, інколи — через нерозуміння суддями пріоритетності критеріїв при розмежуванні юрисдикції. На жаль, часом доводиться говорити і про відверті зловживання з боку окремих сторін процесу, які намагаються домогтися потрібного для себе рішення через «правильний» суд.

Узагалі, щоб забезпечити єдність судової практики й попередити колізії при визначенні юрисдикції, суди мали б керуватися відповідними роз’ясненнями ВС. Проте не все так просто, бо ж ми регулярно стикаємося із ситуаціями, коли навіть у самого ВС немає єдності позицій.

До речі, така колізія виникла у питанні порушення місцевими судами правил територіальної підсудності розгляду кримінальних справ. Одна група суддів Касаційного кримінального суду вважає, що якщо порушено правила підсудності, то рішення підлягає скасуванню в будь-якому разі. Інша ж дотримується думки, що у випадку помилкового визначення територіальної юрисдикції розгляд справи повинен продовжуватись і порушення права засудженого в тому немає.

Такий «різнобій» на рівні ВС дає можливість судам нижчих інстанцій трактувати положення законодавства на свій розсуд, порушує принципи рівності громадян перед законом і навіть створює корупційні ризики.

Що ж до того випадку, про який ви згадали, то я можу сказати лише, що він викликав надзвичайне обурення серед адвокатів і багатьох суддів. Тут уже навряд чи можна говорити про якусь помилку при визначенні підсудності. ВАКС відверто й цинічно знехтував положеннями законодавства, коли приймав до розгляду апеляційну скаргу НАБУ і САП у цій справі.

До речі, запитання: чому ці органи звернулися з апеляцією саме до ВАКС? Хоча, керуючись законом, мали б звернутися до Київського апеляційного суду, який має розглядати відповідні скарги на рішення Печерського райсуду. Цю позицію підтвердив ВС, вирішуючи спір про підсудність у справі за скаргою одного із захисників суддів Окружного адміністративного суду м.Києва на рішення, прийняте стороною обвинувачення на етапі досудового розслідування.

— Конфлікт між адвокатами та суддями ВАКС, здається, уже перейшов у гарячу фазу. Спочатку адвокати просто заявляли, що відчувають «свавілля» з боку суддів, а тепер вирішили звернутися до Генеральної Асамблеї ООН. Чому конфлікт виник саме між адвокатами та цими суддями?

— Спробую відповісти на ваше запитання максимально виважено. Немає конфлікту між адвокатами й суддями ВАКС. На мою думку, є тотальне нехтування Конституцією, процесуальними нормами, правами адвокатів, правом на захист їхніх клієнтів з боку окремих суддів ВАКС. І я зараз не говорю про всіх суддів. Серед них, безперечно, є дуже професійні й коректні люди.

Сьогодні вже накопичилася така маса порушень під час засідань і в рішеннях ВАКС, що ситуація дійсно стає критичною. Ви ж не хотіли б опинитись у ситуації, коли суддя змушує вас відмовитися від адвокатів, погрожуючи арештом? А це реальний випадок з практики цього суду.

Ситуація така, що можна говорити про створення окремими суддями ВАКС власного «кодексу» з неіснуючих норм права. Якщо конкретизувати, то судді ВАКС систематично безпідставно змінюють порядок дослідження доказів, зупиняють адвокатів, коли вони хочуть заявити клопотання чи висловитися по суті справи, забороняють залучати перекладачів на засідання.

Я згадувала про випадок, коли адвоката із системи БПД зобов’язали безперервно брати участь у судових засіданнях, незалежно від участі в них захисників, обраних обвинуваченим. То він теж із практики ВАКС.

В одному судовому рішенні сторону захисту взагалі було названо «недобросовісною стороною». Фактично суд намагається регулювати, які заяви і коли робитиме адвокат, в який момент виступатиме на захист інтересів клієнта, в який — мовчатиме. Тобто звести участь адвокатів у процесі до необхідної формальності.

Ми в НААУ неодноразово намагалися привернути увагу до цих проблем на національному рівні, зверталися в усі можливі інстанції та органи влади. На жаль, ситуація не покращується. Тому адвокатура не мала іншого виходу, ніж привернути увагу міжнародного співтовариства до цієї проблеми. Наголошу, що адвокати прагнуть вирішити всі ці питання всередині країни на засадах взаємної поваги й верховенства права.

— Свого часу Голова ВС зауважила, що суди не можуть забезпечити обвинувальні вироки, бо адвокати сильніші за прокурорів. Чи не спостерігається тенденції до того, що новоутворений суд прагне допомогти стороні обвинувачення заради благої мети — боротьби з корупцією? Адже якщо й він почне виправдовувати чиновників, які наживаються на своїй посаді, то в суспільства, природно, виникне запитання: навіщо платити ще й суддям ВАКС, якщо результат той самий, що був до його появи?

— Я перепрошую, а яким чином порушення Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод допомагає в боротьбі з корупцією в Україні? Чи, можливо, ми вже не хочемо розбудовувати правову державу? Тоді можна просто ввести закони воєнного часу і всіх розстріляти.

Основний інструмент роботи адвоката — це закон. І під час захисту клієнтів він використовує виключно можливості, передбачені законодавством. Тож чому адвокати можуть захищати своїх клієнтів за допомогою правових інструментів, а обвинуваченню, виявляється, потрібна якась «допомога» з боку суддів?

Можна скільки завгодно говорити про якісь добрі наміри, але фактично ситуація наразі така, що адвокати стоять на сторожі законності. Натомість судді та правоохоронці намагаються знайти шляхи, як обійти законодавство для досягнення якихось намічених керівництвом ВС результатів.

І, до речі, 13 вироків, штрафи на загальну суму 272 тис. грн. і троє засуджених — ось результати роботи ВАКС за 10 місяців з моменту створення. Феноменальна боротьба з корупцією!

Проблему з ефективністю роботи ВАКС та інших судів треба вирішувати не за рахунок адвокатів та їхніх підзахисних. Якісне досудове розслідування, підготовлена позиція обвинувачення в суді, виважені рішення суддів на підставі чинного законодавства. От такий простий і законний рецепт.

«Ніколи не треба переписувати законодавство під чиїсь потреби»

— Нещодавно на посаду заступника керівника Офісу Президента був призначений адвокат, д.ю.н. Олег Татаров, який має значний практичний досвід у сфері правоохоронної діяльності. Як ви ставитеся до такого призначення, враховуючи, що він відповідатиме за захист прав людини у сфері правоохоронної діяльності?

— Знаю О.Татарова як фахівця надзвичайно високого рівня. Він вдало поєднав у собі здібності практика та науковця. Призначення його на цю посаду є дуже мудрим кроком Володимира Зеленського.

На мою думку, О.Татаров здатний ефективно вибудувати структуроване бачення реформи правоохоронної системи, якого ми так потребуємо. Уважаю, що правоохоронний блок має бути збалансованим, з чітким розподілом повноважень та вибудуваною системою стримувань і противаг.

Можу лише побажати йому успіхів у роботі й висловити щире сподівання на те, що він буде активно використовувати свій досвід адвокатської діяльності в питаннях захисту прав людини.

— Свого часу О.Татаров наголошував на неприпустимості нескінченних змін до КПК. Чи потребує чинний кодекс чергового підлаштування під потреби правоохоронців або, навпаки, зміцнення гарантій діяльності адвокатів?

— Ніколи не треба переписувати законодавство під чиїсь потреби. Це хибний шлях, який призводить лише до погіршення ситуації, про яку сферу не йшлося б.

Зміни до законодавства потрібно вносити, якщо необхідно врегулювати конкретні питання і тоді, коли в ньому є відповідні прогалини. Що ж до гарантій адвокатської діяльності, то необхідності змін саме до КПК я наразі не бачу. Але в будь-якому разі вважаю, що при напрацюванні змін необхідно залучати всі сторони, яких ці зміни торкнуться. Аби законодавчі норми були виваженими й забезпечували чіткі та рівні правила гри для всіх.