Закон і Бізнес


Очевидное — невероятное

КС указал на необходимость вернуть недоплаченные из-за ограничений деньги. Но только судьям


Петр Филюк как судья-докладчик по этому делу, вполне оправдал ожидания коллег, которые в прошлом году делегировали его в КС.

№36 (1490) 01.09—11.09.2020
РОМАН ЧИМНЫЙ
13329

Вернувшись из отпуска с новыми силами, но пустыми кошельками, судьи Конституционного Суда приняли сразу два очевидных решения. Одним из них они отменили ограничения на выплату зарплат. И при этом впервые намекнули на необходимость компенсировать потерянные деньги.


13-е, останнє попередження

За день до того, як на вул.Жилянській планували відновити слухання щодо карантинних обмежень, Кабінет Міністрів продовжив обмежувальні заходи ще на 2 місяці. Зокрема, ще якийсь час платити державним службовцям, суддям та працівникам державних підприємств не більше 10 мінімальних заробітних плат на місяць.

Можливо, саме бажання Уряду і надалі контролювати чужі гаманці й спонукало останнього, 10-го суддю КС уже наступного дня проголосувати за це рішення. Бо стало зрозуміло, що Уряд не проти, аби «адаптивний карантин», а з ним і обмеження на виплати тривали якомога довше. Вочевидь, ні парламент, ні Президент наразі не наважилися б сьогодні ініціювати їх скасування. Навіть попри зобов’язання перед Європейським Союзом за черговим кредитом повернути повну зарплату членам наглядових рад (Звернімо увагу: зняти обмеження для суддів чи інших українських посадовців кредитор не вимагав).

Натомість у КС завжди під рукою залізобетонний аргумент, закладений ще 20 років тому, про те, що суддівська винагорода не є особистим привілеєм, а гарантією незалежності. Тож у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 він лише 13-й раз констатував, що «обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів».

Водночас, КС наголосив на неприпустимості передавати у руки виконавчої гілки влади можливість впливати на оплату праці представників двох інших гілок. Адже по суті саме Уряд мав право визначати, коли завершиться дія цих обмежень, тобто коли скасовувати карантин як такий.

Що стосується усіх інших посадовців, то для них зарплатні обмеження вводити начебто можна. Але у даному разі КС не сподобалося, що відповідні норми «є невизначеними щодо дії в часі та не забезпечують передбачуваності застосування». Тому заодно скасували обмеження для всіх, визнавши неконституційними положення чч.1, 3 ст.29 закону «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294–ІХ.

Одним густо, іншим пусто

Якщо «матчастина» була очевидною, то процедуру виправлення ситуації можна вважати неймовірною. Адже КС застеріг, що обмеження виплат можливе тільки за умов запровадження воєнного або надзвичайного стану. Тобто, якщо у майбутньому парламент знову зазіхне на суддівську винагороду, а Президент підпише такий закон, можна буде говорити про умисне невиконання рішення КС.

Більше того, далі єдиний орган конституційної юрисдикції прямо вказав, що після закінчення терміну дії такого обмеження «втрачені у зв’язку з цим кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді» (п.4.3 рішення).

Тобто навіть якщо такі обмеження були запроваджені із дотриманням Конституції, недоплачені гроші слід повертати. Але, за логікою КС, — тільки суддям. Бо оплата праці решти працівників бюджетних установ, включаючи членів Вищої ради правосуддя, не має такого конституційного захисту.

Чи слід сприймати це застереження як керівництво до дії, можна буде зрозуміти із того, чи наважаться на виплати компенсацій у самому КС, а також Верховному та Вищому антикорупційному судах. Адже ці органи є самостійними розпорядниками бюджетних коштів, і на нестачу фінансування цього року вони не скаржилися. Враховуючи вимоги антикорупційного законодавства, про ці виплати суддям доведеться одразу повідомити як про суттєві зміни у майновому стані.

Натомість у суддів перших двох ланок є два варіанти: або чекати милості від Державної судової адміністрації, або спробувати домогтися компенсацій через суд (наприклад, скориставшись зразком позовної заяви, додавши посилання на рішення КС №10-р/2020). Причому для ДСАУ другий варіант може бути навіть вигідніший. Адже в такому разі компенсації сплачуватимуться не із фонду оплати праці, а за кодом програмної класифікації видатків 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів».

До речі, за підрахунками деяких експертів, що були озвучені у ЗМІ, завдяки карантинним обмеженням бюджет економив щомісяця близько 50 млн грн. Утім, ця цифра виглядає значно заниженою. Адже тільки на «голому» окладі близько 5000 суддів ця сума становила мінімум 80 млн грн. А з урахуванням доплат та більш високих окладів суддів вищих інстанцій її можна сміливо множити на 2. Тобто за 4,5 місяці економія сягнула понад 700 млн грн., які тепер, якщо дослухатися до вказівок КС, слід повернути.

Однак, для працівників апарату місцевих та апеляційних судів це рішення КС може вийти боком. Адже до цього часу економія Фонду оплати праці за рахунок обмежень на виплатах суддям дозволяла ДСАУ бодай якось зводити кінці з кінцями. Тепер усе повернеться до стану, що був у І кварталі цього року. Більше того, суддівські лави вже поповнили понад 200 новачків, ще стільки ж на підході. Враховуючи істотне недофінансування судової системи у цьому році, не виключно, що виникнуть ще більші проблеми із стимулюючими виплатами для працівників апарату.

Зловживання повноваженнями

Для всіх інших громадян, чиї права також постраждали від карантинних обмежень Кабміну, почути щось добре від КС не судилося. Адже КС не став аналізувати інші обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, запроваджені Урядом через карантин.

Нагадаємо, що у поданні ВС також ставилося під сумнів конституційність зупинення роботи закладів харчування, торговельно-розважальних центрів, транспортного сполучення, заборони на планові операції, проведення масових заходів, обов’язкової самоізоляції громадян, які досягли 60-річного віку тощо.

Єдине, що сказав КС, — неможливість обмеження усіх цих прав (на працю, підприємницьку діяльність, охорону здоров’я, соціальний захист, свободу пересування тощо) підзаконним актом. Але оскільки відповідні положення втратили чинність, то й розглядати їх немає сенсу.

Хоча, з урахуванням застережень щодо «другої хвилі» пандемії та висловлювань деяких чиновників про повернення «жорсткого» карантину, напевне, суддям варто було б дати більш розлогу оцінку, аби Уряд усвідомлював, якими будуть наслідки повторного зловживання повноваженнями. Тим більше, що, на відміну від інших країн, ані український бізнес, ані пересічні громадяни жодної підтримки від влади, крім словесної, не отримали.

Натомість, парламент захищав саму державу навіть від виконання рішень суду. На думку КС, «якщо законодавчий орган своїм актом тимчасово зупиняє виконання остаточних судових рішень» це суперечить принципу поділу влади. Тому абз.9 п.2 розд.ІІ «Прикінцеві положення» закону «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 №553-ІХ також визнано неконституційним.

Це, до речі, полегшить стягнення компенсацій за недоотриману винагороду тим, хто вирішить судитися за них. Проте ніхто не дасть гарантій, що наступного разу Уряд та парламент не знайдуть іншого приводу для нових обмежень, наприклад, скориставшись підказкою КС, запровадять надзвичайний стан.

Утім, сподіватимемося, що і в одних, і в інших вистачить здорового глузду не наступати на одні й ті самі граблі. Хоча у наших реаліях від очевидного до неймовірного — один крок.

Коментар для «ЗіБ»

Які перспективи у суддів щодо компенсації недоплачених коштів?

БОГДАН МОНІЧ, голова Ради суддів, суддя Сьомого апеляційного адміністративного суду:

- У цього питання є кілька складових. По-перше, вислів про необхідність компенсації коштів, не виплачених за період дії обмежень, міститься у мотивувальній, а не резолютивній частині рішення КС №10-р/2020. Тому з погляду подальшого звернення до суду виникатиме дискусія, чи слід розуміти відповідне рішення КС як таке, що зобов'язує державу відшкодувати невиплачені кошти.

Також виникатиме питання з приводу того, яка природа цих коштів: чи це недоплачена заробітна плата (суддівська винагорода), чи компенсація шкоди, завданої державою внаслідок прийняття неконституційного закону.

Не менш важливим є те, яким шляхом піде судова практика у частині обрання способу захисту порушеного права, якщо відповідні позови задовольнятимуть: стягувати відповідні кошти чи зобов'язувати їх нараховувати та виплачувати. Адже у випадку прийняття рішень зобов’язального характеру кошти виплачуватимуться за рахунок грошей конкретного суду. Водночас якщо судова практика піде шляхом ухвалення рішень про стягнення відповідних сум, то відповідні кошти будуть списуватися за рахунок бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Разом з тим КС уперше сказав у мотивувальній частині свого рішення про необхідність компенсації недоплаченої суддівської винагороди, тому я вважаю, що держава не може це ігнорувати. Не можна допускати, щоб судді масово судилися за свою зарплату. Тим більше що на виконання рішення РСУ від 24.04.2020 №22 у більшості випадків суддівська винагорода нараховувалася у повному обсязі, а лише потім застосовувалося обмеження щодо виплати цих сум. Тобто у кожному конкретному випадку роботодавцем зафіксована сума недоплаченої винагороди. Нині лише потрібно цю суму облікувати як заборгованість та вжити заходів до її погашення.

Тож наразі є два варіанти розвитку подій: або держава самостійно відшкодує недоплачені кошти, або суддям доведеться звертатися до суду за захистом своїх прав.

Нині РСУ з’ясовує, про які суми йде мова. Адже, як відомо, суди першої та апеляційної інстанцій у 2020 році залишилися недофінансованими, особливо в частині винагороди працівників апарату. РСУ звертала увагу на те, що навіть за умови обмеження суддівської винагороди до кінця 2020 року очікуваної економії бюджетних коштів не відбулося б — заробітні плати працівникам апарату на рівні 2019 року виплатити не вдалося б.

Після того як ми отримаємо відповідну інформацію, плануємо ініціювати питання перед Кабінетом Міністрів про те, щоб судовій владі були додатково виділені недоплачені кошти.

Водночас не виключаю, що Уряд самостійно може визначити порядок компенсації. У будь-якому випадку РСУ зробить все можливе, щоб питання компенсації невиплаченої суддівської винагороди не було залишене поза увагою.

Крім того, ми вивчаємо питання про те, який актуальний залишок коштів на оплату праці станом на 1.09.2020. Скільки грошей до кінця цього року потрібно на виплату винагороди суддям? Який залишок коштів на оплату праці працівників апарату після виплати винагороди суддям? Який розмір середньої заробітної плати працівників апарату вдасться забезпечити за результатами 2020 року при наявному фінансуванні? Яка потреба у додаткових коштах існує для забезпечення виплати суддівської винагороди у повному обсязі та оплати праці працівників апарату на рівні 2019 року?

Тож кожен суддя повинен сам визначитися, як діяти, які позовні вимоги заявляти, і це конституційне право кожного. РСУ працюватиме над тим, аби суддям були компенсовані недоплачені суми.