Льготная неработоспособность
У лица, не достигшего установленного законодательством пенсионного возраста, право на обязательную долю в наследстве не возникает. Такое заключение сделал ВС в постановлении №542/1526/17, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
24 червня 2020 року м.Київ №542/1526/17
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — КУЗНЄЦОВА В.О.,
суддів: ІГНАТЕНКА В.М., КАРПЕНКО С.О., СТРІЛЬЧУКА В.А., ТІТОВА М.Ю. (суддя-доповідач) —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 2 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16.02.2018 та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 23.04.2018,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори Уманець М.В. та просив: визнати за ним право на обов’язкову частку в спадщині, яка відкрилася після померлого Інформація 1 Особи 3; визнати протиправною та скасувати постанову державного нотаріуса Новосанжарської ДНК Уманець М.В. від 15.09.2017, якою йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії — видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після померлого Особи 3.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що Інформація 1 помер його батько Особа 3, після смерті якого відкрилася спадщина, що складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та житлового будинку.
Указував на те, що він своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Також зазначав, що, крім нього, спадкоємцем першої черги за законом є його сестра Особа 2, яка також подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Після заведення спадкової справи нотаріус виявила заповіт покійного Особи 3 на користь Особи 2.
Оскільки на час смерті батька він був пенсіонером за віком, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням, по закінченні 6-місячного строку після його смерті він звернувся до нотаріуса з проханням видати свідоцтво про право на обов’язкову частку в спадщині. Однак постановою нотаріуса відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новосанжарського райсуду від 16.02.2018, залишеним без змін постановою АСПО від 23.04.2018, позов задоволено.
Визнано за Особою 1 право на обов’язкову частку в спадщині, яка відкрилася після померлого Інформація 1 Особи 3.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного нотаріуса Новосанжарської ДНК Уманець М.В. від 15.09.2017, якою Особі 1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії — видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після померлого Особи 3.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач, який з 2016 року перебуває на обліку в пенсійному фонді та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, тобто на момент відкриття спадщини був непрацездатною особою, відповідно до вимог ст.1241 ЦК має право на обов’язкову частку в спадщині після смерті батька.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2018 року Особа 2 звернулася до ВС із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Новосанжарського райсуду від 16.02.2018 та постанову АСПО від 23.04.2018 й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що, вирішуючи спір, суди не звернули уваги на те, що положення ст.1241 ЦК не передбачають права пенсіонерів або осіб, які перебувають на пенсійному забезпеченні, на обов’язкову частку в спадщині.
До того ж зазначає, що позивач перебуває на пенсійному забезпеченні відповідно до п.«б» ст.13 закону «Про пенсійне забезпечення» як особа, яка працювала на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці, пенсія йому була призначена по досягненні 55 років. Оскільки на момент смерті спадкодавця він не досяг установленого чинним законодавством пенсійного віку (60 років), то права на обов’язкову частку в спадщині в нього не виникло <…>.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини справи, установлені судами
Суди встановили, що Інформація 1 помер Особа 3, після смерті якого відкрилася спадщина.
Позивач Особа 1 є сином померлого Особи 3 та спадкоємцем першої черги за законом.
За життя Особа 3 склав заповіт, посвідчений 23.01.2013 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Соляник А.В., згідно з яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, на випадок смерті заповів доньці Особі 2.
23.06.2017, тобто в межах передбаченого законом строку, Особа 2 звернулася до Новосанжарської ДНК із заявою про прийняття спадщини за заповітом, про що свідчать копії матеріалів спадкової справи.
Також у 6-місячний строк з дня відкриття спадщини Особа 1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття обов’язкової частки в спадщині після смерті батька Особи 3.
Постановою державного нотаріуса Новосанжарської ДНК від 15.09.2017 позивачу відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно <…>.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі стст.1216, 1217, 1218 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права й обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.
Право на обов’язкову частку в спадщині врегульовано ст.1241 ЦК, у ч.1 якої передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Як установлено судами попередніх інстанцій, на момент відкриття спадщини позивач був пенсіонером. Пенсія йому призначена за віком за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів, відповідно до п.«б» ст.13 закону «Про пенсійне забезпечення», тобто на пільгових умовах.
Згідно із ч.3 ст.75 СК непрацездатними вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, установленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Відповідно до положень ст.1 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини) непрацездатні громадяни — особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до цього закону.
У ст.26 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік для чоловіків установлений 60 років при стажі роботи не менше 15 років.
Аналогічне положення також містить ст.12 закону «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в ч.1 ст.1241 ЦК щодо права на обов’язкову частку в спадщині, Конституційний Суд у рішенні від 11.02.2014 (справа про право на обов’язкову частку в спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) виходив з положень ч.3 ст.75 СК, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів, які регулюють соціальне страхування й визначають поняття «непрацездатний», а саме: ч.4 ст.1 «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99, абз.17 ч.1 ст.1 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення ч.1 ст.1241 ЦК щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку в спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку незалежно від групи інвалідності.
При цьому висновків щодо наявності права на отримання обов’язкової частки іншими категоріями «непрацездатних» дітей спадкодавця вказане рішення КС не містить.
Аналізуючи наведені норми закону, можна дійти висновку, що отримання особою пенсії на пільгових умовах не свідчить про її непрацездатність, а тому в особи, яка на момент відкриття спадщини не досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але має право на отримання пенсії на пільгових умовах, право на обов’язкову частку в спадщині не виникає.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень ст.1241 ЦК викладена в постановах ВС від 16.01.2019 у справі №208/9389/15-ц, від 23.10.2019 у справі №285/2298/16-ц, від 27.05.2020 у справі №750/10857/17.
Отже, оскільки на момент відкриття спадщини (26.02.2017) позивач Особа 1, Інформація 2, не досяг установленого законом пенсійного віку (60 років), права на обов’язкову частку в спадщині після смерті Особи 3 в нього не виникло.
Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанції наведеного не врахували та помилково вважали, що отримання позивачем пенсії на пільгових умовах свідчить про його непрацездатність та дає йому право на обов’язкову частку в спадщині, унаслідок чого дійшли неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову <…>.
Керуючись стст.400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16.02.2018 та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 23.04.2018 скасувати й ухвалити нове.
Відмовити в задоволенні позову Особи 1 до Новосанжарської державної нотаріальної контори Полтавської області, Особи 2 про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та визнання права на обов’язкову частку в спадщині.
Стягнути з Особи 1 на користь Особи 2 4480 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.