Наративы изменений

Институционная независимость судебной власти должна восприниматься как ультиматум

Судебная система уже нуждается не в реформах, а в реанимационных мерах. Кадровый голод кое-где доходит до абсурда, так как судьи по 2 года ожидают, чтобы занять должность. Отсутствие специального органа, который мог бы проводить квалифоценивание, только заостряет ситуацию. Поэтому возникают два извечных вопроса: кто виноват и что делать?

Ювілей реформи

Про наболіле служителі Феміди та правники поговорили під час VІII міжнародного судово-юридичного форуму, співорганізатором якого була Вища рада правосуддя. За словами очільника ВРП Андрія Овсієнка, судова реформа розпочалася з прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI. Черговий поштовх до перетворень спричинило рішення Європейського суду з прав людини від 9.01.2009 у справі «Олександр Волков проти України».

Наступний етап відбувся після 2014 року. За словами А.Овсієнко, ключові зміни були закладені законами «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8.04.2014 №1188-VII та «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VII. Якщо перший дійсно мав на меті відновити авторитет Феміди, то останній мало чим допоміг суддям, а тепер узагалі його доля вирішується в Конституційному Суді.

У 2017 році розпочали оптимізацію мережі місцевих та апеляційних судів, яка триває й нині. У цей період у розпорядженні ВРП з’явилася щорічна доповідь, яка стала дієвим інструментом для відображення реального стану незалежності суддів та системи правосуддя, додав А.Овсієнко.

Не варто забувати й про знаковий закон №193-IX, який врегулював роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів таким чином, що остання нині не працює. «Ефективність будь-якої реформи можна визначати через індикатор дієвості», — заявив промовець.

Хто винен?

На запитання «ЗіБ», як довго ще триватиме реформа правосуддя, А.Овсієнко відповів, що орієнтиром є історія про створення ВККС. Модель, запропонована в проекті №1008, передбачала початок роботи вказаного органу через 90 днів. За словами голови Ради, була готовність це зробити. Перед прийняттям такого рішення члени ВРП двічі зверталися до міжнародних організацій, які мали б делегувати своїх представників до комісії.

Результат консультацій вплинув на початок розроблення положення про комісію. Утім, міжнародні партнери, які були визначені як суб’єкти делегування, своїх кандидатів не надали. Причиною став висновок Венеціанської комісії щодо закону №193-ІХ. Вона висловила сумніви щодо конституційності такого органу. Після того Рада Європи чітко дала зрозуміти, що вона своїх представників делегувати не буде.

Також «ЗіБ» поцікавився, чи знайде підтримку у владних кабінетах недавно оприлюднена ідея ліквідувати ВККС, ВРП, ДСАУ?

«Державна судова адміністрація — надзвичайно важливий орган, а тому якщо й говорити про ліквідацію, то це дуже серйозний крок, який має бути виваженим і прогнозованим з точки зору наслідків», — відповів А.Овсієнко. Як відомо, обсяг повноважень, який реалізує ДСАУ, досить значний, а тому складно уявити передачу комусь іншому її функцій.

Ідея ліквідації цих інституцій не нова, Венеціанська комісія неодноразово зазначала, що доцільність функціонування ВККС — спірне питання. На думку голови ВРП, питання щодо функціонування комісії належить до внутрішнього права.

«За умови діючого законодавчого регулювання суддівського статусу ВККС є необхідною, оскільки на ній побудовано чимало кар’єрних етапів правосуддя. Якщо така ліквідація і станеться, то ВРП готова ввібрати в себе всі функції ВККС, можливості та інструменти для цього є», — додав він.

На думку А.Овсієнка, пропозиції Національної ради реформ — лише пропозиції, які не знайшли свого втілення в конкретному законопроекті.

Про наростання кризи правосуддя розповів заступник Голови Верховного Суду Богдан Львов. За його словами, брак кадрів не виник учора, процес розпочався ще у 2016-му. 30% недобору — це не статистика, це показник ефективності, бо ж кількість справ не зменшилася, на відміну від кількості суддів.

«Ілюстративним буде приклад з Харківським апеляційним судом, в якому до 2013 року штат суддів налічував 111 осіб, а сьогодні — 16. Державі слід визначитися, що для неї важливіше: укотре перевірити тих, хто залишився, чи знайти додаткових 100, щоб заповнити вакансії», — додав суддя.

Рідкісна професія

Ще одна проблема, на думку Б.Львова, криється у виснаженості джерела наповнення судів. Апеляційна інстанція поповнюється за рахунок кадрового резерву місцевих судів. Нині перепоною для її доукомплектування є лише непрацююча ВККС, а от з місцевими судами ситуація інша. За сприятливих умов від заяви до присяги два роки, але ж ні для кого не секрет, що люди по 7 років ідуть до суддівського крісла.

На запитання «ЗіБ», як він ставиться до ідеї ліквідації господарських судів та створення окружних центрів правосуддя, Б.Львов відповів: «Сподіваюся, що озвучені ідеї залишаться тільки на рівні пропозиції, від якої й сам автор відмовиться, коли вивчить питання глибше». На його думку, судочинству від цього користі не буде.

«Найбільш виваженою є система функціонування саме одного суду на рівні області, ця практика зарекомендувала себе протягом багатьох років. Висуваючи подібні пропозиції, в першу чергу варто думати про споживачів таких ініціатив», — додав законник.

Монтеск’є про таке не думав

За словами судді Конституційного Суду Віктора Городовенка, «інституційна незалежність судової влади повинна сприйматись як ультиматум у демократичній державі». Вектор судової реформи, як і довіру суспільства до суду формує законодавча влада. Гарантія незалежності суддів розпочинаються з матеріального забезпечення, невтручання інших гілок влади, незмінюваності суддів, добору та дисциплінарної відповідальності.

За словами В.Городовенка, ретроспективний аналіз рішень КС дає можливість зробити висновок, що перші значні утиски Феміди почалися в період з 1999 до 2004 року. «Якщо ми прагнемо бути суверенною державою, то представники різних гілок влади повинні поважати одне одного», — додав він.

Не обійшов суддя увагою й гучну пропозицію від Михаїла Саакашвілі про ліквідацію КС і створення конституційної палати у ВС. За словами законника, у період прийняття Конституції точилися різні дискусії, у тому числі й щодо статусу КС. Утім, за основу було взято модель, ближчу для України, європейську.

Мета — справжнє правосуддя

Проблеми правосуддя хвилюють не тільки служителів Феміди, а й представників народу. Голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Андрій Костін зазначив, що тема судоустрою надто заполітизована, у зв’язку із цим саме слово «реформа» викликає в правників спротив.

При Офісі Президента існує консультативно-дорадчий орган — Комісія з питань правових реформ. Саме цей орган і стане відкритою платформою, де будуть розв’язуватися проблеми правосуддя через конструктивний діалог. Майданчиками для реалізації спільних позицій будуть уже парламентські комітети та підкомітети.

Що ж стосується часових меж вирішення проблеми кадрового виснаження, то спеціально для «ЗіБ» А.Костін відповів, що запуск ВККС і відновлення конкурсних процедур — технічне питання, яке буде вирішено найближчим часом після прийняття законопроекту №3711. Усі інші питання та пропозиції щодо реформування правосуддя будуть активно обговорюватись у вищезгаданому комітеті.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Віктор ГОРОДОВЕНКО,
суддя Конституційного Суду України:

— Під час підписання конституційного договору 1995 року розглядалися дві моделі контролю: американська та європейська. Визначаючи вектор руху України до європейського виміру, ми обрали ближчу нам модель, яка й передбачала наявність окремого органу, а саме — КС. Утім, якщо народовладдя сягне такого рівня, що це питання буде винесено на референдум чи в іншу площину обговорення, ми готові слідувати приписам закону. Дуже цікавим є момент, що сам автор таку ідею висунув лише в Україні, що ж стосується країни, з якої він приїхав, то там Конституційний суд спокійно працює.

Андрій КОСТІН,
голова Комітету Верховної Ради України з питань правої політики:

— Сьогодні МВФ — це не просто вирішення нагальних економічних проблем України, а й сигнал для інвесторів щодо відновлення довіри до нашою країни. У меморандумі записані дійсно радикальні речі, яких я особисто не сприймаю. Але слід пам’ятати: самі міжнародні експерти жодної загрози не несуть. Ми не можемо відмовитися від участі міжнародних експертів у підборі складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів, оскільки діалог може виявитися приблизно таким: «Раз вам не потрібна наша підтримка, тоді і з РФ розбирайтеся самостійно».