Дом у моря

ЕСПЧ определил, должно ли государство заплатить за землю, оставшуюся в пользовании прежнего собственника

Собственники домов вблизи моря в курортном Тивати получат компенсации за незаконную национализацию их имущества, приобретенного больше 20 лет назад. Этот прецедент повлияет как на судебную практику, так и на бюджетные расходы.

Покористувались, і досить

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення від 9.07.2020 у справі «Nešić v. Montenegro». Суть спору зводиться до такого: на думку заявника, він був незаконно позбавлений власності без будь-якого попереднього індивідуального рішення та без присудження відповідної компенсації.

У 1980 році ще громадянин Сербії Ілля Нешич придбав у інших приватних власників земельну ділянку загальною площею 350 м², розташовану на узбережжі м.Тиват. Уклавши договір купівлі-продажу, він був зареєстрований як власник. Проте з часом нумерація ділянок змінились, а тому одна перетворилася на дві.

У 2006 році, після остаточного проголошення незалежності Чорногорії, держава подала позов, в якому вимагала визнати вказані ділянки такими, що належать країні. Ці вимоги ґрунтувалися на нормах закону «Про прибережні зони», прийнятий у 1997 році. Згідно з новим регулюванням уся територія біля берега моря та всі прибережні зони є власністю держави та, крім того, надбанням громадськості. Отже, право заявника на ті ділянки припинилося з визначенням прибережних зон і прийняттям відповідних указів.

Рішенням суду першої інстанції І.Нешича було викреслено як власника з кадастрового реєстру. Апеляційний суд та Високий суд залишили це рішення без змін. Щоправда, було зазначено, що громадянин зберігає за собою право користування до моменту вилучення.

У 2016 році чоловік вирішив повторно штурмувати стіни чорногорської Феміди, але вже з вимогою зареєструвати його як користувача обох ділянок. Суд першої інстанції виніс рішення на користь заявника, установивши, що він має переважне право на користування до вилучення. Тобто повторено формулювання рішення, винесеного у 2014 році. Водночас суд додав, що всі колишні власники мають право на компенсацію згідно із законом. Як наслідок, І.Нешич був унесений до реєстру власників нерухомого майна як користувач, а держава — як власник.

Отримавши рішення, чорногорець звернувся до Конституційного суду з вимогою визнати всі вчинені дії стосовно його майна такими, що порушують ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституціоналісти свою позицію висловили таким чином: суд захищає право власності, забороняючи державним органам обмежувати чи позбавляти такого права, крім випадків, коли таке обмеження ґрунтується на законі. Зважаючи на доводи сторін, суд дійшов висновку, що порушення прав заявника не було.

Відібрали законно

Після звернення І.Нешича до Європейського суду з прав людини держава відстоювала позицію, що скарга була несумісна з принципом ratio temporis, себто факт, який слугував підставою для звернення до суду, відбувся до того, як ратифікували конвенцію.

Оцінивши таку позицію, Суд відзначив, що, коли конвенція набула чинності на території Чорногорії, заявник уже був власником двох ділянок, а рішення про відмову у визнанні його власником проголосили аж у 2016 році, тому заперечення уряду були відхилені.

У скарзі І.Нешич указував на те, що він був позбавлений права власності, як де-факто, так і де-юре, оскільки ніякої компенсації не отримав. Окрім судових рішень, держава не прийняла жодного індивідуального правового акта, який би вказував на механізм і законність експропріації.

Уряд водночас не заперечував, що мало місце втручання в право власності заявника. Цікавим є той факт, що хоч держава й була зареєстрована як власник, але володів та користувався землею заявник. Тому представники уряду зазначили, що жодних дій, спрямованих на позбавлення чоловіка можливості користуватися майном, не було вжито.

Стосовно ж відсутності компенсацій, то представники держави аргументували свою позицію тим, що колишній власник залишає за собою право користування. Тож ні про які компенсації не може йтися до того моменту, поки майно не буде вилучено остаточно. Тільки після безповоротного вилучення буде відкрито провадження щодо відшкодування вартості майна.

Стосовно строків, на які могли б затягнутися такі «процедури», нічого конкретного урядовці сказати не змогли.

Забрати й не забути заплатити

Заслухавши позиції сторін, ЄСПЛ дійшов таких висновків. Будь-яке втручання державних органів у мирне користування майном повинне бути законним. Наявність правової основи для втручання ще не означає, що воно відповідає принципу законності.

Суд відмітив, що І.Нешич є законним власником спірної землі, бо був зареєстрований у такому статусі доти, доки суди не прийняли рішення на користь держави.

З урахуванням того, що заявник утратив титул «dominus terra», а компенсації так і не отримав, постає запитання: чи відбулася формальна експропріація майна? За словами уряду, достеменно не відомо, коли ж усе-таки відбудеться вилучення майна й чи взагалі відбудеться. У такому разі громадянин не отримає жодної компенсації за саму земельну ділянку та порушене право власності. Законом, на який посилається уряд як на правову основу своїх дій, узагалі не передбачено формальної експропріації землі в прибережній зоні.

Тому ЄСПЛ дійшов висновку, що практика судів стосовно обмеження права приватної власності на узбережжі без виплати справедливої компенсації за майно — це не що інше, як порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції.

І.Нешич не просив про відшкодування, тому у Страсбурзі не присудили якихось виплат. Державі доведеться лише покрити €5400 судових витрат.

Водночас, на думку адвоката заявника, прецедент надалі змінить судову практику в питанні вилучення приватної власності, а також стане каталізатором унесення змін до законодавства. «Справа І.Нешича» не єдина в Чорногорії, тому тисячі подібних спорів будуть вирішені, а люди отримають не тільки компенсації, а й виплати за упущену вигоду.