Угадай мелодию

Как защищать музыкальные произведения в судебных спорах о плагиате?

Сколько гениального уже создано до нас? Что предлагает искусство XXI века — карикатуру на уже признанные шедевры? В эпоху творческого кризиса и расцвета авторского права что перевесит на весах слепой, но вовсе не глухой Фемиды — плагиат или вдохновение?

Коли вуха в’януть

Комітет Асоціації правників України з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету провів онлайн-засідання «Плагіат чи натхнення?» в цікавій формі. Серед спікерів опинилися музичний продюсер із Азербайджану Орхан Багіров та український композитор Влад Плотніков.

Судовий експерт у сфері інтелектуальної власності Наталія Кисіль, керівник практики інтелектуальної власності ЮФ «Василь Кісіль і партнери» Іларіон Томаров та юрист Ілона Чута намагались осмислити творчі концепти та розібратися, де ж пролягає межа між плагіатом і натхненням з точки зору правової позиції.

В.Плотніков повідомив, що коли чує, наприклад, чудово написаний саундтрек до фільму, то намагається розібрати, які саме звуки та прийоми там задіяні. Але ніколи навіть не пробував інтерпретувати по-своєму чиюсь готову композицію. Сказав, що цього йому не дозволяє роботи совість. Від нахабних запозичень просто в’януть вуха, навіть якщо оригінальний твір був просто геніальним.

Одначе буває й ненавмисний плагіат. Ідеться про криптомнезію, яка означає, що людина може щось почути, потім забути про це, але десь у підсвідомості залишиться мелодія, яку вона потім відтворить, не усвідомлюючи, що це вже десь було почуто.

Узагалі компіляція кількох музичних творів не забороняється, але, крім продажу композиції-асорті, навряд чи вдасться отримати всі правові функції, якими був би наділений оригінальний твір. Тобто, якщо робота над якоюсь музичною доріжкою не індивідуалізує автора, є не його безпосередньою творчою роботою, а лише поєднанням раніше створеного, практично неможливо буде охороняти таку композицію з точки зору авторського права, а тому використання зазначеного продукту третіми особами є вільним.

На жаль, як наголосила Н.Кисіль, на сьогодні не існує чітких і зрозумілих алгоритмів для проведення експертизи щодо плагіату в музиці принаймні в країнах Співдружності Незалежних Держав. Але в Україні є окремий вид судової експертизи, що цим займається. Попри це, існує близько 100 експертів для всіх галузей авторського права, і серед них практично неможливо виділити тих, хто знається саме на музичній специфіці. Навіть незважаючи на те, що таких справ у нас розглядається не так уже й багато, переважно доводиться звертатися до спеціалістів, аби дати належну оцінку щодо присутності або відсутності плагіату.

Варто звернути увагу на те, що об’єктом авторського права може бути не тільки цілий твір, а й певна його частина. З текстовою частиною зазвичай вирішувати легше та зрозуміліше, адже вже є достатньо напрацювань і методик щодо оцінки літературних творів. Стосовно музики через відсутність спеціальних знань усе перебуває на стадії чистого листа, коли говорити про якісь закономірності й тенденції ще зарано.

Меломани в мантіях

Основні акценти при експертизі будуть зроблені на елементах змісту твору, таких як тема, матеріал, сюжет, ідея; на елементах форми (до внутрішньої належать образи, композиція та структура; до зовнішньої — мова та ті засоби вираження, які використовує автор для передачі образів). Три базові елементи зовнішньої форми — це мелодія, гармонія та ритм. Аби визначити, чи відтворено мелодію пісні «Х» у пісні «Y», установлюють: чи є збіги тих елементів форми, які зумовлюють результат діяльності композитора.

В.Плотніков додав: «Важко та й неправильно називати композиторами тих, хто за допомогою лише семплів з інших музичних творів створює свої «хіти». Це швидше якісь «музикальні конструктори».

У багатьох країнах твір визнається оригінальним, якщо він відповідає двом критеріям: відсутності копіювання того, що належить третім особам, і наявності зусиль автора, які він проявив при створенні композиції.

Також із огляду на закордонну судову практику в музичній специфіці спорів щодо авторського права є підтвердження того, що три ноти, запозичені з одного твору в інший, — це занадто мало та плагіатом уважатися не може. Проте, навіть судячи з усім відомої передачі «Вгадай мелодію», можна впевнитись у тому, що для пересічного слухача часто достатньо і трьох нот для того, щоб упізнати конкретну композицію.

Інколи логіка в рішеннях суду взагалі відсутня, і здається, що законники керуються власними відчуттями й музикальним слухом. До прикладу, у справі щодо схожості композицій Robin Thicke «Blurred Lines», що вийшла у 2013 році, та композиції 1970-х Marvin Gaye «Got to give it up» у 2015-му суд дійшов висновку, що сучасний виконавець має виплатити збитки в розмірі $7,4 млн. Апеляційна інстанція зменшила суму до $5,3 млн, однак додалась умова про те, що 50% усіх майбутніх доходів із продажу пісні Robin Thicke має переказувати «джерелу свого музичного натхнення».

Усе б нічого, якби суд не посилався у своєму рішенні на схожість не мелодії, а стилістики звучання. Проте, як відомо, авторське право не охороняє стилю. Такі собі меломани в мантіях розпізнали плагіат у манері виконання та схожості звучання попри те, що концепції двох творів відрізнялися.

Хоча музична сфера здається складною та малопопулярною, спір і справді може стосуватися мільйонних сум. Одного разу написавши мелодію, що скоро забудеться, ви все ж маєте шанси на безбідну старість із пасивними доходами, що крапатимуть на рахунок просто через те, що хтось страждає криптомнезією або створив схожу музичну доріжку.