Закон і Бізнес


Сын на весах Фемиды

Семейные связи — еще не доказательство непредубежденности судьи


69-річний Захаріас Куліас сам є адвокатом, а в парламент уперше потрапив від регіону, де народився, який нині підконтрольний турецькій владі.

№25 (1479) 20.06—26.06.2020
Александр ДРОЗДОВ, президент Союза адвокатов Украины; Елена ДРОЗДОВА, директор АБ «Дроздова и партнеры»
6736

Когда близкий родственник судьи работает в юридической фирме, представляющей сторону по делу, это еще не основание для автоматического отвода служителя Фемиды. Впрочем, о таких связях должна знать другая сторона, и это обстоятельство должно быть изучено в начале производства.


Про це нагадав Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.05.2020 у справі «Koulias v. Cyprus».

Член парламенту Захаріас Куліас під час радіопрограми зробив певні заяви проти іншого політика — колишнього міністра та високопоставленого члена політичної партії. Зокрема, депутат звинуватив опонента в отриманні коштів від турецької компанії, через які останній, мовляв, і заперечував у ефірі, що Північний Кіпр є «псевдодержавою».

Згодом ці твердження стали предметом судового розгляду у справі про наклеп. І перша інстанція відхилила позов. Але колегія з трьох членів Верховного суду таки визнала зауваження наклепницькими, розглянувши їх не як окремі твердження, а в сукупності. Тобто, що заперечення політика щодо «псевдодержави» були наслідком отримання коштів. Згодом перша інстанція оцінила завдану дифамацією шкоду у €25 тис.

Пізніше З.Куліас дізнався, що син того судді, котрий головував у колегії, працював у фірмі, адвокат і засновник якої представляв позивача під час провадження у ВС. Цю інформацію поширив адвокат З.Куліаса в одному з кіпрських видань. У відповідь ВС опублікував заяву, що «питання відносин між суддями [і] адвокатами для цілей розгляду справи вирішується та регулюється судовою практикою, і участь судді в розгляді згаданої справи повністю відповідала судовій практиці, яка склалася протягом багатьох років».

Тож З.Куліас вирішив з’ясувати, чи відповідає така практика §1 ст.6 («право на справедливий судовий розгляд») Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зверненні до ЄСПЛ він, зокрема, стверджував про упередженість головуючого судді ВС.

Суд у Страсбурзі зазначив, що відповідно до загальних принципів прецедентного права повинна існувати презумпція особистої неупередженості судді до того часу, доки не з’явиться доказу протилежного. У цій справі не було жодної вказівки на упереджену думку або необ’єктивність судді ВС щодо заявника.

Тому ЄСПЛ розглянув скаргу відповідно до об’єктивного тесту на неупередженість для вирішення питання, чи були побоювання об’єктивно обґрунтовані.

Високі судді послалися на принципи, викладені у справі «Nicholas v. Cyprus» щодо ситуацій, в яких суддя має кровний зв’язок із працівником юридичної фірми, що представляє сторону в будь-якому провадженні. Такий зв’язок не дискваліфікував суддю, але сама ситуація могла призвести до виникнення побоювань щодо його неупередженості.

Вирішення питання про наявність таких обставин у конкретній справі залежить від певних факторів. Зокрема, відповідей на запитання: чи родич судді був залучений у справу? яку посаду обіймав родич у фірмі? якими є розмір фірми, її внутрішня організаційна структура, фінансове значення справи для юридичної фірми та можливий фінансовий інтерес або потенційна вигода родича?

ЕСПЛ зауважив, що Кіпр, як невелика країна, має невеликі фірми та меншу кількість суддів, тому такі ситуації, імовірно, виникають частіше. І скарги, в яких стверджується про упередженість, не повинні паралізувати правову систему держави.

У будь-якому випадку ситуація, що може створити сумніви в упередженості, мала бути розкрита на початку провадження з наступним оцінюванням на предмет необхідності відводу. Це важливий процесуальний запобіжник для гарантій об’єктивної та суб’єктивної неупередженості.

У справі заявника така інформація не була розкрита. З.Куліасу не було відомо, чи дійсно син судді брав участь у справі, а також те, чи мав він фінансовий інтерес, пов’язаний з її результатом. Таким чином, виникла ймовірність упередженості. Тому сумніви щодо неупередженості судді були об’єктивно обґрунтовані, а національне законодавство та практика не давали достатніх процесуальних гарантій для їх усунення.

На цій підставі Суд дійшов висновку, що мало місце порушення §1 ст.6 конвенції. Тож присудив З.Куліасу €9,6 тис. як компенсацію за моральну шкоду.