Закон і Бізнес


Пролонгация промедлением


№22 (1476) 06.06—12.06.2020
23773

Моментом заключения договора аренды участка является его государственная регистрация, если стороны не предусмотрели в договоре иное. Такое заключение сделал ВС в постановлении №696/1883/15-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

1 квітня 2020 року м.Київ 696/1883/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СІМОНЕНКО В.М.,
суддів: КАЛАРАША А.А. (суддя-доповідач), МАРТЄВА С.Ю., ПЕТРОВА Є.В., ШТЕЛИК С.П. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агрокомплекс» на рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 12.05.2017 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 4.07.2017,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року Особа 2 звернулася до суду з позовом до ДСП «Агрокомплекс», треті особи: відділ Держземагенства у Кам’янському районі Черкаської області, Кам’янська районна державна адміністрація Черкаської області, про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що на підставі державного акта на право власності на ділянку Особа 2 є власником ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,26 га, що розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Кам’янського району.

16.09.2010 між Особою 2 та ДСП «Агрокомплекс» укладено договір оренди ділянки строком на 5 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.

У серпні 2015 року Особа 2 направила листа до ДСП «Агрокомплекс» про своє небажання продовжувати дію договору оренди ділянки, проте відповідач по закінченні строку дії договору оренди продовжував користуватися ділянкою та відмовився в добровільному порядку повернути ділянку позивачу, оскільки здійснив державну реєстрацію договору оренди не у 2010, а у 2013 році, а тому бажає використовувати ділянку протягом 5 років із часу державної реєстрації договору, тобто до 2018 року.

Посилаючись на відсутність в орендодавця волевиявлення на продовження строку дії правочину, Особа 2 просила суд визнати починаючи з 16.09.2015 припиненим спірний договір та стягнути з ДСП «Агрокомплекс» понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій 

Рішенням Кам’янського райсуду від 12.05.2017, залишеним без змін ухвалою АСЧО від 4.07.2017, позов Особи 2 задоволено.

Визнано припиненим із 16.09.2015 договір оренди землі від 16.09.2010, укладений між Особою 2 та ДСП «Агрокомплекс».

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що закінчення дії договору потрібно рахувати з 16.09.2010, коли спірний договір укладений між сторонами, а факт державної реєстрації 1.06.2013 не змінює закінчення дії правочину. Оскільки позивач в установленому порядку в серпні 2015 року завчасно повідомила листом відповідача про наміри припинити договірні правовідносини у зв’язку із закінченням терміну дії договору оренди, орендні правовідносини між сторонами припинилися.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ДСП «Агрокомплекс» подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Кам’янського райсуду від 12.05.2017 та ухвалу АСЧО від 4.07.2017 й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити <…>.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, задовольняючи позовну заяву Особи 2, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули належної уваги на відсутність спору між сторонами, оскільки на момент подачі позову ДСП «Агрокомплекс» не отримувало листа від позивача про небажання продовжувати дію договору оренди.

Крім того, державна реєстрація договору була проведена у 2013 році, чим сторони здійснили конклюдентні дії щодо узгодження та встановлення строку дії договору оренди — 5 років із моменту державної реєстрації.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, помилково вважав, що державна реєстрація правочину не змінює факту укладання договору у 2010 році, посилаючись при цьому на правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 19.02.2014 у справі №6-162цс13, від 25.12.2013 у справі №6-118цс13.

Відзив на касаційну скаргу від учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, установлені судами

Судами встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на ділянку Особі 2 на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 3,26 га, що розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільради Кам’янського району.

16.09.2010 між Особою 2 та ДСП «Агрокомплекс» укладено договір оренди ділянки строком на 5 років, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, на умовах платності.

16.09.2010 між сторонами підписано акт прийому-передачі зазначеної ділянки.

1.06.2013 здійснено державну реєстрацію договору оренди, що підтверджується витягом про державну реєстрацію.

12.08.2015 Особа 2 звернулася до ДСП «Агрокомплекс» з повідомленням про наміри припинити оренду належної їй ділянки, бо вважала, що договір закінчує свою дію у 2015 році <…>.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У ст.792 ЦК передбачено, що за договором найму (оренди) ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договору оренди, 16.09.2010, ч.2 ст.124 ЗК передбачала, що передача в оренду ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником ділянки і орендарем.

У ч.2 ст.125 ЗК вказано, що право на оренду ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у ч.2 ст.126 ЗК.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є закон «Про оренду землі» від 6.10.98 №161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У ст.13 закону №161-XIV визначено, що договір оренди землі — це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати ділянку відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 цього закону).

Згідно зі ст.18 цього закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У ст.20 закону №161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Держреєстрація договорів оренди землі проводиться в порядку, установленому законом.

Момент укладення договору визначено в стст.638, 640 ЦК. Сказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Отже, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він уважається укладеним. Із системного аналізу ЦК можна зробити висновок, що вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені в простій письмовій формі.

Права й обов’язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено стст.18, 20 закону №161-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Верховний Суд України зазначив, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятись у часі, що зазначено й у мотивувальних частинах постанов від 19.02.2014 у справі №0426/14068/2012 та від 13.06.2016 у справі №570/3056/15-ц.

У ЦК передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.

У ст.252 ЦК сказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч.1 ст.254 ЦК).

Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, в яких забезпечується правомірна поведінка їх суб’єктів і нормальна реалізація ними суб’єктивних прав і виконання суб’єктивних обов’язків.

Тому і строки в таких правовідносинах є строками здійснення суб’єктивних цивільних прав та виконання обов’язків.

Це загальне правило закріплено в ст.631 ЦК, зокрема, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права й виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Разом з тим у ч.3 вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Момент укладення договору передбачений у ст.640 ЦК і пов’язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

У спеціальному законі №161-XIV сказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18).

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати момент початку перебігу та припинення дії договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Разом з тим, якщо сторони не зазначили часу (терміну, календарної дати, події) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним законом №161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди ділянки набирає чинності після його держреєстрації.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент учинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб’єктів речових прав, технічні характеристики об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план ділянки, а також відомості про правочини, учинені щодо таких об’єктів нерухомого майна, з якими закон пов’язує набрання чинності договором, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб’єктивних прав та обов’язків.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК (у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди між Особою 2 та ДСП «Агрокомплекс») визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення й державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (ч.2 ст.631 ЦК), то моментом укладення договору оренди ділянки на час дії зазначеної редакції ч.3 ст.640 ЦК є саме його державна реєстрація, якщо сторони не передбачили в договорі іншого, відповідно до ч.3 ст.631 ЦК.

Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові Великої палати ВС від 27.06.2019 у справі №332/1178/17.

У справі, що переглядається, установлено, що сторони узгодили в п.8 договору строк його дії — 5 років.

У п.31 передбачили обов’язок орендаря приступати до використання ділянки у строки, установлені договором оренди землі, передбаченому законом або договором, та в п.46 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його держреєстрації.

Отже, момент укладення договору, а отже, і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов’язали з моментом держреєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

З договору оренди вбачається, що 1.06.2013 здійснено держреєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом про держреєстрацію.

Стаття 31 закону №161-XIV регулює питання припинення договору оренди землі, а саме — договір припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу для суспільних потреб та примусового відчуження ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, установленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи — орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст.7 цього закону, від виконання укладеного договору оренди ділянки;

ліквідації юридичної особи — орендаря;

відчуження права оренди ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї зі сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, установленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо іншого не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня держреєстрації права власності на неї зобов’язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному в ст.148-1 ЗК.

Інших обставин, які би свідчили про наявність підстав для дострокового припинення договору оренди ділянки відповідно до ст.31 закону №161-XIV, позивач не зазначив і суд не встановив.

У такому разі відсутні правові підстави для задоволення позову.

Суди першої та апеляційної інстанцій на вказане належної правової уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог Особи 2 та визнання припиненим договору оренди землі.

Разом з тим зазначені висновки ВС не свідчать про те, що спірний договір не міг бути припиненим за спливом строку дії.

Щодо судових витрат

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пп.«в» п.4 ч.1 ст.416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.Відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з Особи 2 на користь ДСП «Агрокомплекс» судові витрати в розмірі: 487,20 грн. — судовий збір, сплачений за подання позовної заяви; 2862,60 грн. — витрати, пов’язані з проведенням експертизи; судовий збір у розмірі 1760,00 грн. за подання апеляційної скарги та судовий збір у розмірі 1920,00 грн., сплачений ДСП «Агрокомплекс» за подання касаційної скарги; загалом — 7029,80 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, ВС уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову Особи 2, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового — про відмову в задоволенні позову.

Керуючись стст.141, 400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДСП «Агрокомплекс» задовольнити.

Рішення Кам’янського районного суду Черкаської області від 12.05.2017 та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 4.07.2017 скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Особи 2 до ДСП «Агрокомплекс», треті особи без самостійних вимог на предмет спору: відділ Держгеокадастру у Кам’янському районі Черкаської області, Кам’янська РДА Черкаської області, про визнання договору оренди землі припиненим, відмовити.

Стягнути з Особи 2 на користь ДСП «Агрокомплекс» 7029,80 грн. на відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.