Арест на «лимит суммы НДС» как ноу-хау следственных органов в давлении на бизнес

Следователями до сих пор активно используется такое «ноу-хау «в давлении на бизнес, как арест лимита суммы НДС в системе электронного администрирования (далее СЕА НДС). По меньшей мере полтысячи предприятий по городу Киеву, подвергшихся такого «вмешательства», свидетельствует о распространенности этого явления.

В цілому ситуація виглядає наступним чином: слідчі визнають суми ліміту ПДВ речовими доказами, звертаються до суду з клопотаннями з досить простим обґрунтуванням — зберегти речові докази. Суди, отримавши однотипні за змістом клопотання, виносять діаметрально протилежні рішення, йдучи здебільшого на поводу слідчих. До суду, як правило, зацікавлені особи не викликаються, а про існування так званого арешту підприємство дізнається коли не змогло зареєструвати податкові накладні.

Далі йдуть тривалі процедури оскарження вказаних незаконних рішень суду. Здебільшого рішення виносяться на користь заявника, але ж при цьому підприємство простоює тижнями, а подекуди місяцями.

Про абсурдність всієї ситуації, пов'язаної з арештом ліміту, свідчить навіть поверхове ознайомлення з основами податкового права.

Електронне адміністрування ПДВ регулюється статтею 200-1 ПК України та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабміну від 16.10.2014 № 569 (в редакції від 30.12.2015              №1177).

ПДВ по суті є податком, який оплачується за рахунок кінцевого споживача. Суб'єкти господарювання, які нараховують податкові зобов'язання з ПДВ, є лише податковими агентами, які містять суму ПДВ з коштів, сплачених ним кінцевим споживачем.

Платникам ПДВ за законом автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Рахунок в СЕА ПДВ — це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти в сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, та на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — Реєстр), а також в сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку.

СЕА ПДВ являє собою базу даних ДФС, яка аналізує і проводить аналітичний облік податку на додану вартість по кожному підприємству, тобто є за своєю суттю аналітичною базою даних, не більше.

Сам по собі «ліміт» це лише певне віртуальне значення, на яке платник має право зареєструвати в ЄРПН податкові накладні / розрахунки коригування. Вказаний «актив« за своєю суттю не є грошовими коштами або електронними грошима. А звідси сума ліміту податку на додану вартість в системі електронного адміністрування ПДВ не є майном в сенсі ст. 170 КПК, що виключає накладення на такий об'єкт арешту.

Арешт суми ліміту ПДВ суперечать вказаному вище Порядку, яким можливість блокування роботи системи не передбачена.

Незважаючи на це, податкові органи блокують автоматичний зв'язок підприємства з розташованими на рахунку в Казначействі коштами, які в кінцевому підсумку будуть сплачені державі у вигляді податку. Іншими словами це просте блокування зв'язку не більше, і ні про який арешт тут мови бути не може.

Зазначені вище тези свідчать, що арешт суми ліміту ПДВ повністю суперечить вимогам законодавства, а відтак такі дії дають можливість ефективно відновлювати підприємству свої права у судовому порядку, проблемність питання лежить лише в оперативності відновлення господарської роботи підприємства.