Проверка на криминал

Получение сведений из ЕРДР на адвокатский запрос: БП ВС на стороне защиты

Більшість суддів ВП ВС підтримала право адвокатів вимагати від Генпрокуратури відомості про кримінальні провадження щодо клієнта.

Евгений ПЕЛИХОС, управляющий адвокат Адвокатского бюро «Евгения Пелихоса»

94411

Споры о предоставлении сведений из ЕРДР на стадии их внесения относятся к административной юрисдикции, а права адвоката подлежат защите. Такие выводы закрепила в своем постановлении БП ВС.

Check-up для клієнта

На початковій стадії захисту від кримінальних обвинувачень адвокати в першу чергу пропонують своїм клієнтам здійснити так званий check-up їх юридичного становища. Зокрема, перевірити наявність певних претензій з боку правоохоронних органів з функціями слідства.

Для цього клієнтові зазвичай пропонується звернутися з адвокатськими запитами до правоохоронних органів, у яких слід поставити питання про наявність чи відсутність в Єдиному реєстрі досудових розслідувань проваджень, де в тому чи іншому статусі може бути зазначено прізвище клієнта. Фактично йдеться про отримання відомостей про провадження, в яких клієнтові ще не повідомлено про підозру, з метою вчасної та належної підготовки захисту.

Більше того, практичною метою отримання таких відомостей може бути необхідність здійснення захисту до вручення повідомлення про підозру з посиланням лише на практику Європейського суду з прав людини у справах «Салов проти України» та «Eckle v. Germany». Це пов’язано з тим, що, попри неповідомлення про підозру, правоохоронні органи можуть суттєво і впродовж тривалого часу вчиняти дії, спрямовані на звуження чи обмеження прав особи.

Утім, такі запити часто-густо Генеральна прокуратура залишає без задоволення, зазначаючи про необхідність звертатися в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом. Водночас КПК не передбачає порядку отримання відповідної інформації від органу досудового розслідування. Єдиним належним та ефективним засобом правового захисту залишається звернення до суду з адміністративним позовом.

Частково, але в потрібному обсязі

Так, рішенням від 21.12.2018 Окружного адміністративного суду м.Києва у справі №826/7244/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019, такий позов до ГПУ було задоволено.

Прикметно, що Генпрокуратура сумлінно виконала судове рішення та надала адвокатові повний перелік кримінальних проваджень із зазначенням їхніх номерів та дати внесення до ЄРДР, в яких тим чи іншим чином фігурує прізвище клієнта.

Щоправда, ГПУ, не погоджуючись із таким рішенням, намагалася оскаржити його до Верховного Суду. Оскільки суть касаційної скарги ГПУ зводилася до незгоди з поширенням юрисдикції адмінсудів на цей спір, ухвалою колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8.08.2019 його було передано на розгляд Великої палати ВС.

Постановою ВП ВС від 8.04.2020 касаційну скаргу ГПУ задоволено частково. Рішення ОАСК від 21.12.2018 та постанову Шостого ААС від 11.03.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково і визнано протиправною бездіяльність ГПУ щодо неналежного розгляду адвокатських запитів про надання інформації. Зобов’язано відповідача надати вичерпні відомості про повний перелік кримінальних проваджень, за якими до ЄРДР унесені відомості про вчинення клієнтом кримінальних правопорушень, а також про те, коли саме, за якими номерами, щодо яких обставин та за якою кваліфікацією внесені відповідні відомості. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Формально ВП частково задовольнила касацію ГПУ. Але на практиці залишила в силі рішення суду саме в тій частині, яка потрібна адвокатам для забезпечення прав клієнта на будь-якій стадії захисту.

Вочевидь це рішення нелегко далося суддям, про що свідчить наявність двох окремих думок двох груп суддів. Що стосується самої постанови від 8.04.2020, то нею вирішено кілька принципових питань.

Позиція ВП щодо юрисдикції спору

В абз.1 ч.1 ст.24 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатський запит — це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Відомості про можливу протиправну діяльність особи, одержані органом досудового слідства під час здійснення своєї правоохоронної діяльності, задокументовані та внесені до ЄРДР, вказаним критеріям відповідають. Тож ВП ВС дійшла обґрунтованого висновку, що, розглядаючи відповідний адвокатський запит про надання відомостей з ЄРДР, ГПУ виступає представником влади, здійснює свої визначені законом повноваження і в порядку їх реалізації вирішує питання, що впливають на права та обов’язки суб’єкта звернення по публічну інформацію.

Таким чином, пов’язані з розглядом відповідного запиту дії або бездіяльність ГПУ випливають зі здійснення публічно-владної управлінської функції. При цьому чинним законодавством не встановлено винятків, які б давали підстави для протилежного висновку щодо правової природи зазначених дій або бездіяльності. Тому спори за скаргами на них є публічно-правовими.

Позиція ВП: жодних обмежень

Своєю постановою ВП дала адвокатам, які, зокрема, здійснюють захист у кримінальних провадженнях, можливість отримувати відомості з ЄРДР на адвокатський запит. При цьому чітко розмежувала стадію «внесення відомостей до ЄРДР» та стадію «здійснення розслідування», яка починається після цього.

У ч.2 ст.214 КПК, зокрема, передбачено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Таким чином, інформацією, що містить таємницю досудового розслідування, є та, яку створено або одержано після внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення. Доступ до такої інформації мають учасники кримінального провадження та інші особи. Так, КПК регламентує спеціальний порядок доступу (ознайомлення) учасників кримінального провадження з інформацією, створеною (одержаною) у ході досудового розслідування та судового провадження відповідної кримінальної справи. А тому доступ учасників кримінального провадження, до яких належить, зокрема, адвокат, до інформації, створеної (одержаної) у ході досудового розслідування, забезпечується в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.

З огляду на позицію більшості суддів ВП можна дійти висновку про те, що на стадії внесення відомостей до ЄРДР (саме у цей момент) досудове розслідування ще не здійснюється. Тому жодні обмеження на доступ до цієї інформації не можуть застосовуватись.

Окрема думка: жодного захисту

Про неоднозначність цього прецеденту свідчить і наявність окремої думки двох суддів ВП — Жанни Єленіної та Леоніда Лобойка. Їхні позиції зводяться до такого.

Спір з приводу вимоги надати всі відомості з ЄРДР про провадження щодо людини не підлягає розгляду в судах будь-якої юрисдикції (тобто жодного захисту прав у людини, щодо якої внесені відомості до ЄРДР, бути не повинно).

Серед цілей ведення ЄРДР відсутнє інформування кожного громадянина про наявність у реєстрі відомостей щодо нього. Легітимною метою такої позиції є необхідність виконання правоохоронними органами своїх функцій щодо захисту особи, суспільства і держави від злочинних посягань.

Саме по собі внесення відомостей до ЄРДР, навіть якщо йдеться про можливе скоєння злочину, не впливає на права та законні інтереси людини. Судді ВП стверджують, що внесення відомостей до ЄРДР потрібно прирівнювати до дослідчої перевірки згідно з КПК 1960 р.

Фактично двоє суддів ВП із 18 стурбовані можливістю адвокатів та їхніх клієнтів знати про наявність кримінальних проваджень проти них.

Утім, якими б корисними на перший погляд не здавалися цілі держави щодо захисту людини і самої себе, на практиці це зводиться в основному до грубих зловживань з метою переслідування людини і створення для неї проблем, з якими стандартними методами не впоратися. Наприклад, усе майно особи може бути арештоване за кордоном на підставі так званої дослідчої перевірки, від результатів якої захиститися в Україні не можна в інший спосіб, ніж отримати відомості з ЄРДР та починати захист від фактичних обвинувачень на підставі позицій ЄСПЛ.

Окрема думка-2: заперечення права

Показовим у другій окремій думці є те, що лише одна із суддів ВП, яка її підписала, має безпосередній стосунок до кримінального судочинства — Наталія Антонюк. Інші — Юрій Власов, Олена Кібенко та Наталія Лященко — лише до цивільного та господарського. Це важливо з огляду на те, що ця справа хоч і є за своєю суттю адміністративною, для її правильного вирішення слід бути фахівцем у галузі кримінального процесу. Адже потрібно було фундаментально та принципово визначитись із певними поняттями, а саме: чи є в особи, яка цікавиться відомостями, внесеними до ЄРДР, право на захист у випадку відмови від надання запитуваних відомостей?

Одну й ту саму норму ст.214 КПК судді, які у своїй більшості спеціалізуються на цивільних та господарських справах, розуміють по-іншому. Вони зазначають: якщо кримінальне провадження вважається розпочатим з того моменту, коли до ЄРДР унесені відповідні відомості, будь-яка інформація чи копії документів можуть надаватися адвокату в порядку, встановленому КПК.

Вираз «під час кримінального провадження» не може розумітися у відриві від початку самого провадження. Адже початковий етап невіддільний від його перебігу. Штучне відокремлення внесення відомостей до ЄРДР від перебігу кримінального провадження призвело б до необхідності додатково встановлювати якийсь інший початок темпорального періоду, під час якого здійснюється кримінальне провадження. Тому інформація про внесення до ЄРДР є такою, що має місце під час здійснення кримінального провадження, і може бути надана на запит адвоката в порядку, передбаченому КПК.

На підставі викладеного четверо суддів ВП доходять висновку про те, що оскаржити відмову в наданні такої відповіді теж можна лише в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

***

Отже, ніхто, крім самих адвокатів, не буде перейматися проблемою збирання відомостей та документів для підготовки захисту людини від кримінальних обвинувачень. Лише такі прецеденти створюють для адвокатів певні ефективні інструменти для реалізації задекларованих у національних та міжнародних правових актах основоположних прав та принципів.

Практична сторона цього прецеденту полягає в реальній можливості розпочати захист прав та інтересів особи. Адже правоохоронні органи використовують кримінальні провадження переважно для неправомірного тиску на особу, при цьому фактично відмовляючись оголошувати підозру. Адже це потягне за собою початок перебігу процесуальних строків та надасть підозрюваному певний юридичний арсенал, який використовується не на користь обвинувачення.

Тож адвокати, які стикнуться з аналогічною проблемою, тепер можуть посилатися на постанову ВП ВС у справі №826/7244/18 і домагатися визнання бездіяльності ГПУ протиправною в разі відмови в наданні запитуваної інформації.