Закон і Бізнес


Защита в условиях карантина

Нововведения в уголовном процессе: больше проблем, чем их решений


Поки що учасники кримінального провадження віддають перевагу особистій явці в суд навіть для розгляду клопотань.

№19 (1473) 16.05—22.05.2020
Алексей КАЛИННИКОВ, старший партнер АО «Могильницкий и партнеры»
6084
6084

Несостоятельность законодательных норм всегда порождает ошибочную судебную практику. Очередной пример тому — закон «О внесении изменения в пункт 20-5 раздела XI «Переходные положения» Уголовного процессуального кодекса Украины...» от 13.04.2020 №558-IX, вступивший в силу 23.04.2020.


Некоректні формулювання

Це вже друга спроба внесення змін до КПК, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусу. Першою був закон від 30.03.2020 №540-IX, положення якого в частині регулювання кримінального провадження були суперечливими та недопрацьованими (детальніше про це — у статті «Феміда зачиняє двері», «ЗіБ»).

Законом №558-IX п.205 розд.XI «Перехідні положення» КПК викладений у новій редакції. Ним тимчасово, на період дії карантину, встановлені особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Ці нововведення не поширюються на розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування. На думку законодавця, такі скарги особливого порядку розгляду на період карантину не потребують.

Абзацом 4 п.205 розд.ХІ КПК, на відміну від ч.3 ст.34, передбачені скорочені строки розгляду подання відповідного суду про передання клопотання на розгляд до іншого суду. У загальному порядку воно має бути розглянуто не пізніше від 5 днів з дня внесення, а у період дії карантину — не пізніше від 24 год. з моменту надходження. У цілому це відповідає меті закону та сприятиме дотриманню розумних строків під час кримінального провадження.

При цьому в законі №558-IX у формулюваннях «у разі неможливості визначити слідчого суддю у відповідному суді» та «у разі неможливості у визначений цим кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою… воно може бути передано» чітко не окреслено, в яких саме випадках клопотання повинне передаватися на розгляд до іншого суду. Можливість суб’єктивного тлумачення цих положень може призвести до порушення прав, свобод та інтересів сторони захисту, а також ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Звертає на себе увагу і факт некоректного формулювання «до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів», що міститься в абз.5 п.205 розд.ХІ КПК. Адже один суд не може перебувати у межах юрисдикції різних апеляційних судів. Швидше за все, мова має йти про передання клопотання з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів (ч.3 ст.34 КПК).

Аналогічне формулювання було виправлене в абз.3, що додатково робить незрозумілим некоректне застосування.

Також залишається незрозумілим фактичне дублювання в абз.6 п.205 розд.ХІ КПК абз.4 цього ж пункту. Різниця полягає лише в конкретизації категорії відповідних клопотань, а саме — про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що не суперечить змісту попередніх абзаців п.205. Тому логічніше було б закінчити абз.5 п.205 розд.ХІ КПК формулюванням: «у порядку, передбаченому абзацом четвертим цього пункту».

Колізія строків

Крім того, в абз.7 п.205 розд.ХІ КПК передбачено, що розгляд питань, віднесених до повноважень слідчого судді, суду (крім розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), за його рішенням, прийнятим з власної ініціативи або за клопотанням сторони кримінального провадження, може бути проведено у режимі відеоконференції, про що сторонам повідомляють у порядку, визначеному ст.135 цього кодексу.

Практика свідчить, що фактична можливість сторони кримінального провадження клопотати перед слідчим суддею про проведення засідання у режимі відеоконференції визначена в загальному порядку.

Разом з тим після прийняття з власної ініціативи слідчим суддею рішення про проведення засідання у режимі відеоконференції на нього законом покладений обов’язок повідомити сторони у порядку, визначеному ст.135 цього кодексу. Відповідно до ч.8 вказаної статті особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за 3 дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом.

З огляду на ч.1 ст.146 («накладення грошового стягнення на особу»), ч.1 ст.151 («тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом»), ч.1 ст.156 («відсторонення від посади»), ч.1 ст.172 («арешт майна»), ч.6 ст.173 («арешт тимчасово вилученого майна»), ч.2 ст.174 («скасування арешту майна»), ч.1 ст.186 («застосування запобіжного заходу»), ч.3 ст.244 («проведення експертизи»), ч.5 ст.294 («продовження строку досудового розслідування»), ч.1 ст.2973 («здійснення спеціального досудового розслідування») КПК, слідчий суддя має розглянути вказані питання не пізніше від 2—3 днів або невідкладно, крім клопотань про проведення експертизи, продовження строку досудового розслідування, а також клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування (не пізніше від 10 днів).

Отже, дотримання положень абз.7 п.205 розд.ХІ КПК буде призводити до порушення встановлених КПК строків розгляду питань, віднесених до повноважень слідчого судді. Це у жодному разі не сприятиме дотриманню розумних строків та порушуватиме права, свободи та інтереси осіб у кримінальному провадженні.

Дистанційна участь

Також законом №558-IX визначено, що засідання у режимі відеоконференції, у тому числі під час судового провадження, проводиться з ініціативи слідчого судді, суду або за клопотанням сторони кримінального провадження на умовах, визначених в абз.7 цього пункту, з дотриманням правил, передбачених у чч.3—9 ст.336 КПК.

У чч.4—6 ст.336 КПК сказано: особа, яка братиме участь у судовому провадженні дистанційно, повинна перебувати у приміщенні відповідного суду, в якому судовий розпорядник або секретар судового засідання зобов’язаний вручити їй пам’ятку про процесуальні права, перевірити документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення засідання.

На відміну від раніше внесених змін до ГПК, ЦПК, КАС, які визначають, що учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, зміни до КПК таких положень не містять.

Зазначені нововведення до КПК фактично нівелюють їхню мету — запобігання поширенню коронавірусу. Адже учасники процесу зобов’язані під час відеоконференції бути присутніми в приміщеннях інших судів. Слід було передбачити можливість проведення таких засідань з використанням власних технічних засобів.

Не можна вдаватися до відеоконференції у двох випадках: під час розгляду клопотань про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, коли поза межами приміщення суду перебуває підозрюваний (обвинувачений), якщо він проти цього заперечує.

Як свідчить практика, перепоною в забезпеченні прав сторони захисту під час відеоконференцій може бути неналежна якість зображення і звуку, що позбавляє можливості чути та бачити перебіг судового провадження, ставити запитання й отримувати відповіді, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК.

Продовження тримання під вартою

Законом №558-IX також визначено, що під час досудового розслідування та судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за 10 днів до закінчення дії попередньої ухвали. Збільшення строків для подання відповідного клопотання спрямоване на забезпечення організації проведення засідання, що має відбутися до закінчення строків, визначених попередньою ухвалою, яка (організація) в умовах карантину може здійснюватися з певними ускладненнями. Проте як загальні положення КПК, так і норми закону №558-IX не встановлюють жодних правових наслідків недотримання цього строку. Тож це не стане безумовною підставою для звільнення особи з-під варти.

Є непоодинокі випадки зловживання стороною обвинувачення своїми правами та зверненням до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою в період дії попередньої ухвали. Єдиним варіантом захисту в такому випадку є подання заяви на підставі ст.77 КПК про відвід слідчого чи прокурора, який обґрунтовується тим, що існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Ці обставини мають місце за умисного недотримання стороною обвинувачення строків звернення до суду з клопотанням, що спрямовано на порушення права на захист підозрюваного та захисника. Право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, крім іншого, передбачене п.«b» §3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, положення п.205 розд.ХІ КПК є несистемними і недопрацьованими та фактично не містять будь-яких суттєвих процесуальних механізмів вирішення питань у кримінальному провадженні під час дії карантинних заходів. А внаслідок невдалих формулювань вони ще й не здатні виконати відповідні завдання.