По принципу разумности
Пеня не может быть непомерным бременем для должника и источником дополнительных доходов кредитора
Алла ГУДАК, судья, секретарь ІІ судебной палаты Северо-западного апелляционного хозяйственного судаНаличие у кредитора возможности взимать с потребителя чрезмерные денежные суммы в качестве неустойки искажает ее действительное правовое назначение. Ведь из средства разумного стимулирования должника выполнять основное обязательство она превращается в непомерный груз.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду підтримав позицію Північно-західного апеляційного господарського суду, залишивши в силі його постанову від 2.12.2019 у справі №924/570/19.
В апеляційній інстанції погодилися з місцевим господарським судом про наявність підстав для стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних у сумах, заявлених позивачем до стягнення. Однак, урахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, суд апеляційної інстанції, керуючись ст.551 Цивільного кодексу та ст.233 Господарського кодексу, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми належної до стягнення пені на 50%, а саме — у сумі майже 2 млн грн.
Згідно з положеннями ст.233 ГК, які також кореспондують зі змістом ст.551 ЦК, якщо належні до сплати штрафні санкції значно перевищують збитки кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому слід взяти до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
ВС зазначив, що суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач не є фактичним споживачем природного газу, а заборгованість за спожиту теплову енергію виникла у зв’язку з несплатою його коштів споживачами (населенням). Також ПЗАГС урахував майновий стан відповідача і те, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме — справедливості, добросовісності, розумності, суд мав право зменшити суму належної до стягнення пені.
Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її правове призначення. Адже неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов’язання і не може лягати непомірним тягарем на споживача й бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду від 11.07.2013 №7-рп/2013.