Закон і Бізнес


Через тернии — к должности


№17 (1471) 02.05—08.05.2020
Алина ПРИШЛЮК
11029

Высший совет правосудия назначал судей радостно, единогласно, с минимумом вопросов. Иногда делал это так поспешно, словно боялся, что, не выдержав всех испытаний, кандидаты уйдут еще до назначения.


Пустки Феміди

ВРП ось уже 3 дні наполегливо проводить співбесіди онлайн із кандидатами в судді, щоб наповнити кадрами суди, які стали пустками з різних причин. Серед них — Турківський районний суд Львівської області. Нещодавно ВРП дозволила взяти під варту єдиного законника, котрий працював у цій установі, — Луку Кріля. Ще наприкінці минулого року Рада відсторонила його від роботи через те, що Вищий антикорупційний суд розпочав розглядати справу за обвинувальним актом щодо нього, однак прагнення до праці виявилося сильнішим за відсторонення. Тож суддя ще раз прийшов на роботу і знову попався на хабарі.

Кандидатом на цю посаду, подання про призначення якої незабаром опиниться на столі в Президента, стала Оксана Кшик. На суддівську мантію жінка претендує не вперше. У 2014 році вона вже робила спробу потрапити в лави служителів Феміди, однак її кандидатуру тодішня ВРЮ забракувала. Вона хотіла зайняти посаду в Хустському районному суді Закарпатської області. Минулим жінки зацікавився член ВРП Олексій Маловацький.

«Дійсно, таке було. Я отримала відмову. Однак підстав на той час у рішенні не вказували. Рішення було коротким, і в ньому є лише резолютивна частина», — розповіла на засіданні ВРП О.Кшик. Попри своє розчарування, жінка не оскаржувала рішення Ради.

Цього разу ВРП не побачила підстав, щоб відмовити їй у суддівському майбутньому, усі 16 присутніх на засіданні членів проголосували «за», констатувавши, що О.Кшик «є компетентною, доброчесною та володіє державною мовою». Очільник ВРП її привітав та побажав успіхів у роботі.

Ще однією пусткою з літа 2018 року був Тростянецький районний суд, оскільки єдиний діючий суддя — Ігор Волошин — пішов у відставку. Півроку установа не виконувала своїх безпосередніх функцій, доки, щоб якось урятувати ситуацію, до Тростянця не відправили криворізького законника Андрія Дудікова.

Відрядження тривало рік і закінчилося 6 лютого цього року. Суд знову припинив роботу. А тим часом канцелярія суду продовжувала прийом та реєстрацію заяв, позовів, матеріалів і клопотань поліції, обвинувальних актів. Цивільні та адміністративні справи зберігалися у канцелярії до призначення судді, а кримінальні провадження, клопотання слідчих органів та справи про адміністративні правопорушення направляли до Вінницького апеляційного суду, а вже звідти в суди першої інстанції області для вирішення питання їх розгляду в інших судах Вінниччини.

Очільник ВРП Андрій Овсієнко поцікавився, чи готова Олена Натальчук працювати в таких складних умовах, на що жінка відповіла, що сподівається покращити ситуацію. А.Овсієнко не зміг приховати радості, і, хоча його усмішку приховувала маска, голос бринів щастям. Решта членів ВРП, схоже, теж зраділа, адже вони одноголосно висловилися за її кандидатуру.

Житлове питання

Загалом члени ВРП були небагатослівними під час останніх трьох засідань. Очевидно, вони раділи, що нарешті призначать сповнених ентузіазму новачків на посади.

Запитання ставили неохоче, швидше для галочки. Зокрема, у колишнього адвоката поцікавились, чи він точно вирішив бути суддею, чи все-таки хоче бути адвокатом. Після того як чоловік запевнив ВРП у своїй визначеності щодо професійного майбутнього, запитання закінчились.

У жительки Тернополя Тетяни Ваврійчук поцікавились, як вона вирішить своє житлове питання, переселившись у Яремче Івано-Франківської області. Адже саме там їй доведеться встановлювати справедливість у разі призначення, і чи збирається переїхати. На це майбутня суддя відповіла, що однозначно буде переїжджати в Яремче.

Відповідь сподобалася членам ВРП, і вони проголосували за призначення Т.Ваврійчук.

Запитання виникли і до іншого кандидата в судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області — Марії Остап’юк. Чому саме це містечко вона обрала для побудови кар’єри, адже в неї були достатньо високі бали? Дівчина відповіла, що поруч з Яремче розташоване містечко, в якому вона виросла і провела свою юність, а у Львові і без неї вистачає суддів.

Інспектування інспектора

На другий день співбесід перед очима членів ВРП з’явилась та, хто зіпсував членам ВРП нерви, — колишній керівник служби інспекторів у Вищій кваліфікаційній комісії суддів Олена Ващук. Їй Олексій Маловацький висловив наболіле.

«Скажіть, будь ласка, скільки дисциплінарних скарг ви опрацьовували щомісяця?» — поцікавився він.

«Через зміни у законодавстві ці скарги до ВККС останнім часом не мали стосунку», — відповіла жінка.

«Скажіть тоді, чому ви не передали ці скарги до ВРП? — не вгавав він. — Чому ми зараз отримали 20 тисяч скарг, які написані починаючи з 2010 року?»

Жінка запевнила, що ні в чому не винна, питати треба з її керівників, у яких перебували ці скарги. Мовляв, вона не могла втручатися в їхній розгляд і лише доповідала керівникові про існування тієї чи іншої скарги.

Однак відповідь жінки не задовольнила О.Маловацького. «ВРП розглядає протягом року 15 тис. скарг. Що заважало ВККС розглядати хоча б половину цієї кількості?» — наполягав він. Адже до судової реформи-2016 саме комісія мала повноваження розбиратися з не вдоволеними роботою суддів.

«Робота інспектора полягала в тому, щоб доповідати про скаргу членові комісії», — тримала свою лінію захисту жінка.

«Тобто ви хочете сказати, що служба інспекторів не впливала на розгляд справ і не готувала їх до розгляду. Така ваша відповідь? Чи була робота служби інспекторів ефективною, якщо ВККС розглядала не більш як тисячу справ на рік?» — провадив далі О.Маловацький.

На це інспектор відповіла, що був період, коли попередня ВККС припинила повноваження, а нова ще не сформувалась. Того разу цей період тривав 9 місяців, і протягом нього накопичилась величезна кількість нерозглянутих справ. Загалом роботу і комісії, і своєї служби жінка вважає ефективною.

До слова, тепер схожа ситуація: вже пішов п’ятий місяць, відколи ВККС припинила повноваження, а нову досі не призначили. І завал із робою комісії, зокрема щодо завершення кваліфікаційного оцінювання, аналогічний.

О.Маловацький попросив кандидатку назвати кількість розглянутих дисциплінарних скарг протягом 2016 року до зміни законодавства, однак жінка не змогла. Навіть не пригадала, яку кількість скарг опрацювала служба інспекторів протягом місяця.

Попри те що О.Маловацький фактично довів неефективність як служби інспекторів, так і ВККС як дисциплінарного органу, він теж проголосував за призначення О.Ващук на посаду судді Котовського міськрайонного суду Одеської області. За це проголосували одностайно, як і за інші призначення.

Між іншим, це були не єдині претензії до інспектора. Занепокоєння виявили щодо її зайнятості останнім часом. На що жінка відповіла, що перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трьох років.

О.Ващук не єдина, чиє безробіття стривожило членів ВРП. Ще один кандидат — Оксана Штифорук — занепокоїла Раду аж двома прогалинами у резюме. Одну з них (з 2010 до 2013 року) жінка пояснила безробіттям, іншу (з 2014 до 2017-го) — навчанням в університеті та стажуванням, адже їй кортіло отримати посаду адвоката.

Утім, наявність ліцензії адвоката не стала на заваді, й члени ВРП одноголосно вирішили внести подання про призначення її на посаду судді Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області.

Всі співбесіди відбувалися за допомогою відеоконференцзв’язку. Члени ВРП не бажали створювати кандидатам якихось додаткових перешкод і робити каверз, адже їм і так довелось багато через що пройти — закінчити Національну школу суддів, скласти іспити, виграти конкурс, а потім ще й дочекатися, доки їх право на посаду підтвердять у Верховному Суді.

Утім, тепер ВРП робить паузу на тиждень: чергову 20-ку майбутніх служителів Феміди запросять на співбесіду вже після травневих свят.