Закон і Бізнес


Выпуск с института брака

Как делят имущество и детей бывшие супруги и их адвокаты


№17 (1471) 02.05—08.05.2020
Федор МАЛЕНЬКИЙ
19959

Делить поровну получается далеко не все — прибыль от бизнеса, недвижимость и долги... Это приводит к затягиванию процедур и хитрым манипуляциям с документами. Но есть и нечто неделимое — дети. Болезненные и сложные аспекты разделения при разводе не теряют своей актуальности и во время карантина.


І в боргах, і в акціях

Асоціація адвокатів України провела вебінар на тему «Коли ділять не порівну. Юридичні лайфхаки при поділі майна та дітей». За словами одного зі спікерів заходу, адвоката практики сімейного та спадкового права Mitrax Олега Голубничного, поділ майна тільки видається простою процедурою. Насправді ж усюди, де є людські емоції, є і багато підводного каміння.

Велика палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2018 (справа №382/4/17) визначила, що є презумпцією спільної сумісної власності. Тому якщо потрібно визначити якесь майно як таке, що не є спільною власністю, то таке доказування покладається на зацікавлену сторону.

У більшості випадків рівність подружжя дотримується шляхом поділу майна навпіл, але О.Голубничний поцікавився: чи є такий поділ об’єктивним? Адже майно не оцінюється, експертиза не проводиться. А адвокати чи їхні клієнти вдаються до таких процедур задля затягування процесу.

Спікер зауважив: коли працював Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, він визначив, що поділ майна 50/50 не є належним захистом прав сторін. Адже основне завдання полягає в тому, аби вирішити справу по суті.

Відповідно до чч.2 та 3 ст.70 Сімейного кодексу існують обставини для збільшення чи зменшення частки майна, що залишиться сторонам після поділу. Зокрема, у ч.2 цієї статті передбачено, що суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. Наприклад, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

«Але за моєї практики жодного разу ч.2 цієї статті не вступала в дію. Я вважаю, що це мертва обставина», — відзначив О.Голубничний.

Окрім того, він звернув увагу на те, що обставина, з ким залишається дитина після розлучення, ніяк не впливає на збільшення частки майна на користь того, з ким дитина проживатиме. Розмір аліментів у зв’язку із цією обставиною теж не збільшується.

Однак у ч.7 ст.57 СК передбачено збільшення частки майна за рахунок особистих коштів, які можуть бути вкладені одним із подружжя в спільне майно. Навіть якщо майно було придбане в інтересах сім’ї, але частина грошей, вкладена у нього, особиста, частку майна буде збільшено на користь власника останніх.

Активно як об’єкт маніпуляції використовуються і борги. Навіть якщо здається, що їх немає, один із подружжя разом з родичами робить розписку про взяті у борг кошти. Фактично має місце підроблення документів з метою контролю ситуації. Але на практиці, хоча такі документи й «малюють», до кримінальної відповідальності притягнути «художників» немає жодних підстав. У такий спосіб чиниться тиск на опонента. Ось і виходить, що обіцянки у РАЦС варто давати про те, що будете разом не лише «і в горі, і в радості», а «і в боргах, і в акціях».

Недитячі ігри

Але порівняно з поділом дітей поділ майна видається звичайною формальністю. Адвокат практики сімейного та спадкового права Mitrax Інна Тута розповіла, яким чином один із батьків може довести необхідність проживання дитини саме з ним.

Для початку позов варто подавати, підготувавши деякі документи, без яких суд закриває провадження у справі через відсутність предмета спору (п.2 ч.1 ст.255 Цивільного процесуального кодексу).

Таким чином, перш ніж звертатися з позовом, необхідно зафіксувати обставини, що свідчать про наявність спору між батьком та мамою щодо місця проживання дитини. Зокрема, направити другому з батьків, хто мешкає окремо, лист з проханням укласти договір про визначення місця проживання дитини. Або ж направити лист із проханням надати нотаріальну згоду на реєстрацію місця проживання дитини. Якщо згоди на це не буде, все одно документ слугуватиме важливою підставою для відкриття провадження.

Можна також зробити відеозапис або скриншот переписки, в якій той з батьків, хто проживає окремо, погрожує забрати дитину. Але із цим виникають складнощі, оскільки особиста переписка не може бути оприлюднена під час відкритого судового засідання. У такому разі можна подати клопотання про проведення закритого засідання, надавши для ознайомлення електронний доказ.

Відповідно до ст.161 СК є низка обставин, що враховуються при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини. До них належить особиста прихильність дитини. Як доказ можна підготувати висновок психолога. Утім, експерт радить звертатися до фахівця з державної установи, оскільки висновок приватного психолога суд може оцінювати як необ’єктивний, оскільки він наданий за плату заінтересованої сторони (батька чи мами). Доказами будуть і відеозаписи та фотознімки спільного проведення часу; показання свідків; переписка з дитиною, якщо дитина більш доросла (орієнтовно від 6 років).

Наступна підстава — це сталі соціальні зв’язки у дитини (або незмінність соціальних зв’язків у разі зміни місця проживання). Тобто якщо дитина тривалий період проживала в одній місцевості, де в неї є друзі, знайомі, рідні, то вилучення з її звичних умов можливе лише за наявності серйозних підстав (вчинення домашнього насильства, зловживання алкогольними чи наркотичними засобами, відсутність належних умов проживання).

Як доказ належного виконання батьківських обов’язків може бути подана довідка з медичного закладу, де дитина проходить обстеження; довідка (характеристика на дитину) з дошкільного або навчального закладу; показання свідків; характеристика батька (мами) з місця роботи.

Не менш важливим фактором є і матеріально-побутові умови: наявність самостійного доходу (заробітку), належні житлові умови. Тут докази формуються на підставі податкової декларації, довідки про дохід та акта обстеження житлових умов.

У будь-якому разі, що триваліші ці недитячі ігри довкола дитини, то складніше самому «предмету спору».