Хранитель ворованого

Для освобождения от уголовной ответственности суд должен установить, что обстановка претерпела таких изменений, что делает маловероятным совершение лицом нового такого же преступления. Такое заключение сделал ВС в постановлении №161/1390/19, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

23 січня 2020 року                             м.Київ                               №161/1390/19

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — МАРЧУКА О.П.,
суддів: НАСТАВНОГО В.В., ЯКОВЛЄВОЇ С.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 17.07.2019 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018030010004299, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, зареєстрованого за Адресою 1, що проживає за Адресою 2, раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ст.198 Кримінального кодексу.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.05.2019 Особу 1 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст.198 КК, на підставі ст.48 КК, у зв’язку зі зміною обстановки, а кримінальне провадження щодо нього на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК закрито.

Органами досудового розслідування Особа 1 обвинувачувався в тому, що він 16.10.2018, перебуваючи у с.Гірка Полонка Луцького району Волинської області (точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено), достовірно знаючи, що автомобіль марки Ford Escort сірого кольору, належний Особі 2, здобутий Особою 3 у результаті вчиненого ним 16.10.2018 незаконного заволодіння транспортним засобом, умисно, заздалегідь не обіцяючи отримати та зберігати завідомо одержане злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, майно, отримав вказаний автомобіль та в подальшому перевіз за адресою свого проживання на Адресу 2, де зберігав до моменту вилучення працівниками поліції.

Такі дії Особи 1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ст.198 КК.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17.07.2019 ухвалу місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного застосування ст.48 КК щодо Особи 1.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції неправильно звільнив Особу 1 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК у зв’язку зі зміною обстановки, оскільки обставин, в чому полягала зміна обстановки та чим зумовлена втрата суспільної небезпечності скоєного Особою 1 злочинного діяння або внаслідок чого останній перестав бути суспільно небезпечною особою, у судовому рішенні не наведено. Стверджує, що апеляційний суд у свою чергу не виправив допущених судом першої інстанції порушень і лише формально дав оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно зі ст.433 КПК касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Відповідно до вимог ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Висновки суду про доведеність винуватості Особи 1 та правильність кваліфікації його дій за ст.198 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Стосовно доводів касаційної скарги прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв’язку із звільненням Особи 1 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК, тобто у зв’язку зі зміною обстановки, колегія суддів вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст.404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

За змістом положень ст.418, ч.2 ст.419 КПК, рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому стст.368—380 цього кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення — підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи. 

Проте, переглядаючи рішення місцевого суду щодо Особи 1 в апеляційному порядку, вказаних вимог закону апеляційним судом дотримано не було з огляду на таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, не погоджуючись із висновком суду першої інстанції про звільнення Особи 1 від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст.198 КК, на підставі ст.48 КК, у зв’язку зі зміною обстановки, подав апеляційну скаргу. Свою позицію прокурор мотивував тим, що суд першої інстанції не навів доказів, на підставі яких дійшов висновку, що після скоєння злочину Особою 1 обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним та останній перестав бути суспільно небезпечною особою.

Апеляційний суд розглянув вказаний довід апеляційної скарги прокурора та погодився з висновками суду першої інстанції про звільнення Особи 1 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК у зв’язку зі зміною обстановки і визнав вказаний довід прокурора безпідставним.

Проте вказані висновки суду апеляційної інстанції є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.48 КК особу, яка вперше скоїла злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлює скоєння нею нового злочину. При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК — це право, а не обов’язок суду, який вирішує це питання.

Зі змісту положень ст.48 КК випливає те, що особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки. Однак для визнання того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суду необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час скоєння злочину, а й те, в чому полягає її зміна на час розгляду справи, та навести в рішенні конкретні дані, які свідчили б про зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпечності.

Таким чином, для застосування положень ст.48 КК суду належить встановити, як факт скоєння особою злочину, так і обставини, які свідчать про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки за конкретних відповідних підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, приймаючи рішення про звільнення Особи 1 від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст.198 КК, на підставі ст.48 КК у зв’язку зі зміною обстановки, обґрунтував свій висновок тим, що засуджений раніше не був судимий, скоїв злочин, який згідно зі ст.12 КК належить до категорії злочинів середньої тяжкості, щиро розкаявся та усвідомив протиправність своїх дій, інших правопорушень не вчиняв, до адміністративної відповідальності не притягувався, продовжує здобувати освіту, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання. Також послався на те, що Особа 1 відшкодував потерпілому Особі 2 завдану шкоду та відсутність у останнього будь яких претензій матеріального та морального характеру до Особи 1, думку потерпілого щодо визначення покарання останньому.

Проте суд не встановив, у чому саме полягала зміна обстановки, що призвела до того, що вчинене Особою 1 діяння перестало бути суспільно небезпечним. Також судом не наведено в ухвалі переконливих підстав, які б указували на те, що Особа 1 та обстановка навколо нього зазнала таких змін, що робить маловірогідним скоєння ним нового тотожного або однорідного злочину.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, в ухвалі фактично лише коротко назвав обставини, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про звільнення Особи 1 від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК, у зв’язку зі зміною обстановки.

При цьому поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність підстав вважати, що після скоєння злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене Особою 1 діяння вже не є суспільно небезпечним та останній перестав бути суспільно небезпечною особою.

Указані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними й такими, що тягнуть за собою скасування ухвали апеляційного суду.

Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, у ході якого необхідно ретельно перевірити всі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, за наявності підстав повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, і постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 17.07.2019 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.