Ушел из дома и не вернулся...

Не может считаться доказательством надлежащего уведомления лица о судебном заседании объявление в СМИ при наличии справки о месте жительства человека. Такое заключение сделал ВС в постановлении №635/3414/16-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

29 січня 2020 року                             м.Київ                               №635/3414/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КРАТА В.І. (суддя-доповідач),
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ДУНДАР І.О., КРАСНОЩОКОВА Є.В., РУСИНЧУКА М.М. —

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 2 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 12.07.2016 та постанову Харківського апеляційного суду від 1.10.2019.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 Особа 1 звернулася з позовом до Особи 2, третя особа — КП «Пісочинське виробниче управління житлово-комунального господарства» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони були військовими та отримали в користування квартиру, розташовану за Адресою 1, згідно з ордером від 19.01.2003. На цей час квартира вже була на балансі КП «Пісочинське ВУ ЖКГ». З 2005 року сторони припинили шлюбні відносини. Особа 2 пішов з дому та з початку 2005 року відсутній, з реєстрації не знявся, у 2006 році їх шлюб розірвано.

Особа 1 просила визнати Особу 2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі, розташованій за Адресою 1, у зв’язку з відсутністю за вказаною адресою більше ніж 6 місяців без поважних причин.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішення Харківського районного суду від 12.07.2016 позов Особи 1 задоволено. Визнано Особу 2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі, розташованій за Адресою 1.

Заочне рішення мотивоване тим, що відповідач не користується житловим приміщенням понад установлені законом строки, тому є таким, що втратив право користування спірною квартирою.

Ухвалою Харківського районного суду від 15.07.2019 заяву Особи 2 про перегляд заочного рішення цього ж суду від 12.07.2016 залишено без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що представник відповідача не надав суду ніяких доказів, що мають істотне значення для справи. Оскільки відповідач повідомлений про час і місце судового розгляду справи належним чином, підстави для скасування заочного рішення відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою ХАС від 1.10.2019 апеляційну скаргу Особи 2 в особі представника Особи 3 залишено без задоволення. Заочне рішення Харківського райсуду від 12.07.2016 залишено без змін.

Постанова мотивована тим, що згідно зі ст.72 Житлового кодексу визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням унаслідок відсутності цієї особи понад установлені строки, провадиться в судовому порядку. Обставини непроживання Особи 2 за Адресою 1 не є поважними в розумінні ст.71 ЖК.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року Особа 2 засобами поштового зв’язку подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати й ухвалити нове — про відмову в задоволенні позову. При цьому посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що відповідач не отримував ухвали про відкриття провадження у справі від 29.04.2016 та повістку про виклик у судове засідання, призначене на 8.06.2016. Відповідно до журналу судового засідання від 8.06.2016 відповідач у судове засідання не з’явився, судова повістка, направлена на його адресу, повернута на адресу суду за закінченням терміну зберігання. Про явку в судове засідання, призначене на 7.07.2016, відповідач також не був повідомлений. Згідно з довідкою, яка міститься в матеріалах справи, 7.07.2016 справу знято зі слухання у зв’язку з перебуванням судді на лікарняному. Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про засідання, призначене на 12.07.2016, натомість згідно із журналом судового засідання, яке відбулося 12.07.2016, сторони в засідання не з’явилися, про місце та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Позивач подала до суду заяву, в якій просила долучити до справи газету з оголошенням про дату розгляду справи, розглядати справу за її відсутності та винести заочне рішення. При апеляційному перегляді заочного рішення судом узагалі не давалася оцінка зазначеним доводам.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що будинок за Адресою 1 перебуває на балансі КП «Пісочинське ВУ ЖКГ».

Ордер на квартиру за Адресою 1 отримав Особа 2. Ордер видано на сім’ю із 4 осіб: Особа 2 — основний наймач, Особа 1 — дружина, Особа 4 — син, Особа 5 — син.

Шлюб між Особою 2 та Особою 1 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 21.03.2006.

Згідно з ч.1 ст.158 Цивільного процесуального кодексу (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, установлених цим кодексом, разом із копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін — один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду — передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (п.23 рішення від 8.04.2010 у справі «Gurepka v. Ukraine (№2)»).

ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене в §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, установлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату й місце проведення засідання, а й мати достатньо часу, щоб устигнути підготуватися до справи (пп.25, 27 рішення від 13.12.2011 у справі «Trudov v. Russia»).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що дані про належне повідомлення відповідача Особи 2 про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції відсутні, оскільки рекомендоване повідомлення про засідання на 8.06.2016 було повернено з відміткою поштового відділення «за місцем обслуговування». Даних про направлення та отримання повістки про засідання 12.07.2016 матеріали не містять.

Відповідно до ч.9 ст.74 ЦПК (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого не відоме, викликається в суд через оголошення в пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач уважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило ч.4 зазначеної статті.

Не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання й оголошення в пресі про засідання на 7.07.2016, а саме — у газеті «Слобідський край» від 14.06.2016, оскільки такий порядок повідомлення розрахований на відповідача, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого не відоме. Натомість у матеріалах справи міститься інформація адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС від 21.04.2016, що Особа 2 проживає за Адресою 1.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо справу (питання) розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Аналіз апеляційної скарги Особи 2 свідчить, що в ній вказувалося на неповідомлення судом першої інстанції Особи 2 про засідання 12.07.2016.

Проте суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що п.3 ч.3 ст.376 ЦПК передбачено обов’язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового.

У ч.4 ст.411 ЦПК закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду винесена без додержання норм процесуального права. У зв’язку з наведеним колегія суддів уважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись стст.400, 409, 411, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 1.10.2019 скасувати.

Передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття цієї постанови постанова ХАС від 1.10.2019 втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.