Женские слабости

ВРП открыла дисциплинарные дела на трех представительниц столичного суда

Дисциплинарный орган тщательно исследует работу Фемиды в элитном районе столицы. Ведь жалобы на служителей справедливости сыплются как из рога изобилия.

Новорічна халепа

Суддя Печерського районного суду м.Києва Крістіна Константінова розглядала справу про умисне вбивство. При відсутності адвокатів законниця прийняла рішення про продовження запобіжного заходу для обвинувачених, залишивши їх під вартою. Хоча адвокати попереджали суддю про те, що не зможуть бути присутніми на засіданні.

І хоча події відбулися ще у 2015-му, 2 роки тому на законницю поскаржилися до Вищої ради правосуддя. Ще через 2 роки дисциплінарна палата вирішила відкрити справу, попри те що з моменту ймовірного вчинення суддею проступку минуло 5 років.

К.Константінова дала пояснення. Вона розповіла, що 1,5 місяця не могла розглянути питання про продовження строку запобіжного заходу. Адже спершу засідання не відбулося, бо не сформувався суд присяжних. Потім захисник обвинувачених заявив судді відвід, і довелося чекати, доки інший суддя його розгляне. Коли колега К.Константінової відмовив у відводі, вона все ж таки розглянула клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ще на 2 місяці.

Вирішуючи це питання, К.Константінова взяла до уваги те, що обвинуваченим загрожує довічне ув’язнення, а злочини, які вони скоїли, належать до категорії особливо тяжких.

Рішення про продовження тримання під вартою вона прийняла в останній передсвятковий день після 19:00, коли і була вирішена доля клопотання про її відвід. Через 5 год. розпочиналося святкування Нового року, і забезпечити приїзд адвоката було складно. Однак, як установила ДП, законниця навіть не спробувала цього зробити, адже в матеріалах справи нема жодної повістки про виклик захисника до суду.

Винісши ухвалу про те, що обвинувачені мають сидіти за ґратами найближчі 2 місяці, законниця вийшла із суду і не з’являлася там… до 19 лютого цього року. Спершу вона захворіла, потім узяла відпустку, тоді отримувала компенсацію за вихідні, протягом яких працювала, і врешті-решт пішла в декрет і доглядала за дитиною.

Дисциплінарна палата дійшла висновку, що підстави для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно цієї судді у зв’язку із закінченням строку для притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутні. Адже протягом того строку служителька Феміди не працювала. Тож повернення на роботу після декрету для жінки почалось із дисциплінарного провадження.

Слідчий та бізнесмен

Ще одна суддя цього ж суду Світлана Смик не вгодила власнику нерухомості. У жовтні минулого року вона наклала арешт на плодоовочеву базу і передала її на зберігання потерпілій у кримінальному провадженні.

Власник плодоовочевої бази — підприємство, яке не фігурує в розслідуванні злочину. Адвокат товариства запевняв, що передача арештованого майна на зберігання потерпілому суперечить ч.6 ст.100 Кримінального процесуального кодексу, згідно з якою арештоване майно повертається власнику або передається йому на відповідальне зберігання. Власником бази вже 10 років є товариство.

Наслідком такого зберігання стало те, що невідомі особи захопили базу і нікого туди не пропускали — ні орендарів нерухомості, ні автомобілі. Орендарі почали скаржитись, адже вони не могли працювати, товариство втратило і гроші, і репутацію.

Утім, невдовзі ухвалу С.Смик було скасовано. Київський апеляційний суд виходив з того, що слідчий суддя не повністю дотримався вимог КПК та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку апеляційної інстанції, допущене втручання у права і свободи зазначеного товариства не рівноцінне потребам досудового розслідування і порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Члени ВРП також побачили у діях судді підстави для відкриття провадження.

Помста безробітного

Третьою суддею, яка потрапила під приціл дисциплінарного органу, стала Катерина Москаленко. Їй на розгляд потрапила скарга колишнього слідчого Генеральної прокуратури на бездіяльність Прокуратури м.Києва.

Свого часу перший заступник Генерального прокурора без відома свого шефа звільнив слідчого, не маючи на те повноважень. Це, на думку слідчого, було службовим підробленням документів. Чоловікові не сподобалося, що його позбавили роботи, тому він звернувся до столичної прокуратури, аби там розслідували злочин першого заступника ГПУ. Утім, там не забажали цього робити.

Такі дії, вважає колишній слідчий, — злочин, тому він звернувся до суду. Але К.Москаленко відмовила у задоволенні його скарги і не зобов’язала прокурорів відкрити справу проти свого начальства.

Скаржник звернувся до ВРП, щоб тепер уже боротися за справедливість не в суді, а із суддею. Він стверджує, що своїми діями К.Москаленко позбавила його доступу до правосуддя.

З ухвали суду випливає, що заява чи повідомлення вважатимуться заявою чи повідомленням про злочин лише у випадку, коли вони містять об’єктивні дані, які дійсно свідчать про ознаки злочину, фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину.

Члени дисциплінарної палати дійшли висновку, що в цьому суддя не помилилась. Однак таки знайшли підставу відкрити проти неї провадження — вона затягнула з розглядом скарги колишнього слідчого.

Схоже, друга дисциплінарна палата вирішила серйозно взятися за столичний суд. Та чи не буде це дискримінацією за гендерною ознакою — відкривати справи тільки проти осіб жіночої статі?