Закон і Бізнес


Долг перед будущим

Как частные исполнители могут изменить страну


№14 (1468) 11.04—17.04.2020
АНАТОЛИЙ ТЕЛЯВСКИЙ, частный исполнитель (Киев), заместитель председателя правления ОО «Всеукраинское объединение частных исполнителей «ФАКТ»
6869
6869

От новых траншей международных организаций до невыплат за коммунальные услуги — вопрос долгов постоянно обсуждаются в украинском обществе и, как правило, имеет негативную окраску. Однако ни бизнес, ни государство не способны развиваться без кредитов и займов, а, значит, будет возникать и задолженность. Поэтому куда важнее понять, как ответственное и прагматическое отношение к долгам может изменить общество и развить экономику. Проводниками на этом пути могут стать частные исполнители.


Повернення боргів як рушій економіки

Відома книга американського антрополога Девіда Гребера «Борг: перші 5000 років історії» наочно демонструє, що борги завжди були частиною людських відносин, знаходилися в самому серці товарно-грошових процесів будь-якої країни і впливали на політику. У сучасній Україні борги також існують скрізь, проте ставлення до них у суспільстві як до негативного, а не звичного явища.

Покликана змінити ситуацію реформа виконання судових рішень, яку започатковували у 2016 році прийняттям нових законів «Про виконавче провадження» і «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», залишилася поза належною увагою влади і українського суспільства.

В Україні вже більше трьох років поверненням боргів за рішенням суду займається не тільки Державна виконавча служба, але і приватні виконавці. Реформа призвела не просто до номінальних змін, але і до переконливих результатів: якщо в 2017 році в Україні виконувалися лише 5—6% судових рішень, то сьогодні ця частка в три рази більша. Нещодавня статистика, підведена Міністерством юстиції, проектом Європейського Союзу в Україні “Pravo Justice” і Асоціацією приватних виконавців, вказує, що приватний виконавець в середньому у 5,3 рази ефективніший за свого середньостатистичного колегу з ДВС.

При цьому, приватних виконавців лише трохи більше 200 на всю країну, але саме вони мають найкращі показники. Станом на кінець 2019 року вони забезпечили виконання майже 90% судових рішень по тих справах, які мали в роботі. Таку ефективність легко пояснити: приватні виконавці мотивовані, адже від результату прямо залежить їхній заробіток. Відповідно до закону «Про виконавче провадження» – це 10% від суми боргу.

Проте, все одно загальні цифри повернення боргів в Україні залишаються невтішними. Наприклад, від загальної суми боргів у 796,8 млрд грн. за 2019 рік в Україні тільки 2,7% було стягнено на користь позивачів. Таким чином, кожен інвестор, який приїхав вкладати кошти у розвиток України, в середньому повертає тільки 3 копійки з кожної гривні.

Ключовими є навіть не самі цифри. Адже це лише наслідки прорахунків у законодавстві і організації процесу примусового виконання рішень. Збільшення частки повернення боргів прямо впливає на економічний розвиток, демонструє дієвість єдиних правил для всіх. Утім, щоб позитивні зміни були більш глибинними, неможливо зупиняти розвиток нової системи.

Вже сьогодні потрібні додаткові зміни, які зроблять суспільний інститут приватних виконавців більш сталим, а отже і корисним для країни. Залежно від того, чи такі зміни відбудуться, можна прогнозувати і майбутнє галузі в країні. Враховуючи всі відомі фактори, наразі можна виділити три головні сценарії розвитку протягом найближчого десятиріччя.

Європейський шлях ефективності

Найбільш бажаний сценарій розвитку галузі – усунення всіх існуючих перепон і максимальна автоматизація діяльності. Сьогодні система приватних виконавців працює ніби у півсили, чи навіть менше. Причина — у встановлених державою правилах. Вони сформовані таким чином, щоб з одного боку дозволити діяльність, а з іншого – перекрити всі можливості розвитку.

Так, сьогодні діють багато бюрократичних процедур, що значно знижують ефективність роботи. Наприклад, вчинення виконавчих дій у чітко визначені терміни, як-то накладання арешту не пізніше одного робочого дня з моменту відкриття провадження. Звучить це як спроба прискорення і додаткової мотивації. Але приватні виконавці і так намагаються діяти швидко, а такі вимоги лише ускладнюють практику.

Ускладнений і сам доступ до професії: люди спочатку повинні пройти навчання та платні тренінги, а вже потім складати іспит. Куди корисніше та справедливіше було б спочатку проводити іспити, а вже потім вимагати від людей вкладати власні гроші в професійний розвиток.

Ще одне важливе питання — доступ до справ, де фігурують підприємства з державною власністю. Наразі цим займається лише Державна виконавча служба. Таким чином, порушується проголошений на початку реформи принцип конкурентності і свободи вибору виконавця стягувачем. Приватні виконавці повинні мати ті самі права, оскільки це не найняті колектори, а відповідальний бізнес, який дбає про власну репутацію і несе відповідальність перед державою.

Сюди ж можна віднести й надто суворі вимоги щодо призупинення ліцензій виконавців — вони повинні бути чесні та прозорі й не залежати від можливих корупційних схем у міністерстві. Так само практика доводить, що цілком логічним міг би бути дозвіл працювати не тільки незалежно, але й утворювати об’єднання, аналогічно тому, як працюють адвокати.

Крім цього, потрібна повна автоматизація процедури арешту банківських рахунків разом зі списанням коштів. Наразі існує так багато винятків, що це дозволяє затягувати справи та уникати виконання рішень суду.

У той самий час у численних європейських країнах це питання давно вирішено. Якщо українська влада піде таким самим шляхом, то галузь дійсно стане незалежною та сильною. В перспективі вона може змінити саме розуміння боргів в країні – утворити таку ситуацію, де повертати вчасно буде значно вигідніше, аніж намагатися обійти недієву виконавчу службу.

Відновлення монополії держави 

Найгірший варіант — це зупинка реформи і поступове відновлення повного контролю державних органів над примусовим виконанням рішень.

Сьогодні спільнота приватних виконавців стурбована недавно презентованим міністерством юстиції проектом «Про внесення змін до деяких законів України щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів». Він передбачає виключне право міністерства відкликати будь-який виконавчий документ, який перебуває у приватного виконавця, на користь Державної виконавчої служби. Фактично це призведе до блокування можливостей розвитку професії приватних виконавців і порушить ключовий принцип реформи —право на свободу вибору між інститутом приватних виконавців і державною установою у питаннях стягнення заборгованості.

Асоціація приватних виконавців уже офіційно виступила із засудженням відповідної ініціативи, яка ставить під загрозу саме існування інституту приватного виконання рішень. Десятки приватних виконавців організували флешмоб #ПравоНаВиконання, відкрито звернулися до представників міністерства і членів парламенту із закликом не підтримувати пропоновані зміни. Тим не менш, намагання держави отримати виключне право контролю за виконанням рішень в Україні зберігається, а спільнота приватних виконавців постійно відчуває тиск.

Інше проблемне питання — представництво приватних виконавців в різних регіонах країни. Так, у Києві зосереджені чи не більше половини всіх приватних виконавців країни. Ще деякі працюють в кількох найбільших обласних центрах. На решті території країни так само, як і раніше, діють лише відділення ДВС. Звісно, це пов’язано з концентрацією бізнесу, тому без кардинальних змін конкуренція в великих центрах буде лише збільшуватися. Проте саме розвиток і популяризація професії у регіонах має стати для держави пріоритетом.

Одним з проблемних елементів в цьому питанні є вже згадані 10% від суми боргу. Саме ця сума є головним джерелом доходів приватних виконавців, і вона блокує можливість працювати з невеликими боргами. Аліменти і борги з невеликими сумами стягнення в Україні залишаються, як правило, поза увагою приватних виконавців. Таким чином, галузь не розвивається комплексно, а фокусується лише на майнових питаннях з нерухомістю у великих містах, де достатньо високі ціни, а також на бізнес-конфліктах.

Звичайно, це також важливо, але не слід забувати, що ефективне виконання судових рішень має значну суспільну функцію. Саме тому важливо не перетворити її лише на висококонкурентну середу для вирішення питань великого капіталу.

Справжні зміни замість показових

Третя перепона для розвитку галузі — це номінальні зміни, але настільки поступові, що ні до чого не ведуть. Якщо вирішення кожного із нагальних питань займатиме у державі роки, то галузь просто не витримає. Ті професіонали, які працюють зараз, можуть залишити ринок, а без системного напрацювання експертизи він матиме ризик постійно починати з початку.

Реформа без реальних змін — це той підхід, який Україна часто обирає для демонстрації дій закордонним партнерам. Проте у випадку реформи примусового виконання рішень такий крок стане небезпечним для всіх. Гальмування реформи виконання зобов’язань збільшить ризики недовіри та підживить напівкримінальний колекторський бізнес, що може виникнути як безальтернативна відповідь на бездіяльність державних служб і слабкість інституту приватних виконавців.

Недооцінювання значущості підтримки приватних виконавців може призвести до негативних наслідків для всієї країни. І, навпаки, реальні реформи, поєднані зі змінами в судах та позитивними зрушеннями для бізнесу, дозволять встановити прозорі правила гри, а отже і збільшити впевненість підприємців і громадян в цілому, в тому, що їхні майнові права будуть захищені.