Киоск — вещь подвижная

На временные сооружения для ведения предпринимательской деятельности право собственности не может быть зарегистрировано. Такое заключение сделал ВС в постановлении №203/4180/15-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

18 грудня 2019 року м.Київ №203/4180/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СИНЕЛЬНИКОВА Є.В.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В. (суддя-доповідач), ОСІЯНА О.М., САКАРИ Н.Ю., ХОПТИ С.Ф. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року Особа 1 звернувся до суду із позовом до Особи 2, фізична особа-підприємець Особа 3, товариства з обмеженою відповідальністю «БВК-1», ТОВ «Вектор-Маркет» про усунення перешкод у користуванні власністю, скасування записів про державну реєстрацію права власності та зобов’язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що він є власником нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку за Адресою 1. Однак користуватися у повній мірі належним йому приміщенням він не може через наявність кіосків (споруд без фундаменту), встановлених відповідачами, які розміщені впритул до його приміщень без документів і без дозволу відповідних органів. Зазначені кіоски були зареєстровані за відповідачами на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Левлекс» від 1 червня 2007 року, однак вони не є нерухомим майном, а відносяться до тимчасових споруд — малих архітектурних форм, а тому їх реєстрація проведена незаконно.

Посилаючись на вищевикладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд скасувати записи про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно щодо спірних кіосків, усунути перешкоди в користуванні його власністю шляхом зобов’язання відповідачів знести (демонтувати) ці кіоски.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року у задоволенні позову Особи 1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності відповідачів на спірні кіоски підтверджено рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області, які є набрали законної сили. Реєстрація права власності за відповідачами на ці об’єкти була проведена на підставі рішень третейського суду, які на час такої реєстрації входили до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводилася реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, а тому така реєстрація відповідала вимогам чинного на той час законодавства. Крім того, позивачем не доведено, що усунення перешкод у користуванні його власністю неможливо шляхом перебудови, перенесення чи реконструкції належних відповідачам кіосків, а тому позовні вимоги про знесення цих споруд є передчасними і задоволенню не підлягають.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу Особи 1 відхилено, а рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об’єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі Особа 1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що за відповідачами рішеннями судів було визнано право власності саме на торгівельні кіоски, а не на об’єкти нерухомого майна, а тому проведена реєстрація кіосків не відповідає вимогам закону. При цьому суди не звернули уваги на те, що матеріали справи не містять судових рішень щодо визнання права власності на кіоск за ТОВ «БВК-1», жодних висновків щодо законності розміщення об’єкту впритул до належного йому нежитлового приміщення не надав. Оскільки кіоски відповідачів не є нерухомим майном, а є тимчасовими спорудами, їх розміщення регулюється Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 22 листопада 2011 року. Відповідно до цього Порядку для розміщення групи тимчасових споруд (але не більше п’яти) розробляється єдиний паспорт прив’язки тимчасових споруд з прив’язкою кожної окремої тимчасової споруди з відображенням благоустрою прилеглої території та інженерного забезпечення. Підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив’язки тимчасової споруди. Однак суди попередніх інстанцій положень Порядку не врахували, помилково не взяли до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 4 травня 2016 року, відповідно до якої зазначені торгівельні кіоски не відповідають ознакам нерухомого майна та не є таким, порушують норми пожежної безпеки, що загрожує цілісності будівлі позивача та мешканців будинку <…>.

Фактичні обставини, встановлені судами

Особа 1 є власником 1/2 частини нежитлових приміщень №№69, 70 у будинку за Адресою 1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 21 вересня 2004 року.

Поряд з нежитловими приміщеннями, належними позивачу знаходяться споруди: торгівельний кіоск, належний відповідачці Особі 3,

2 торгівельних кіоски, належних відповідачу ТОВ «Вектор-Маркет»,

2 торгівельних кіоски, належних відповідачу Особі 2,

3 торгівельних кіоски ТОВ «БВК-1», що підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, фототаблицями, висновком судової будівельно-технічної експертизи від 4 травня 2016 року/

26 лютого 2004 року між Дніпропетровською міською радою та Особою 2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0009 га за Адресою 1 під фактичне розміщення кіоску. Строк договору до 31 грудня 2014 року. Кадастровий номер земельної ділянки *.

28 січня 2004 року між Дніпропетровською міською радою та Особою 3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0009 га за Адресою 1 під фактичне розміщення кіоску. Строк договору до 31 грудня 2014 року. Кадастровий номер **.

29 січня 2004 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «БВК-1» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0009 га за Адресою 1 під фактичне розміщення кіоску. Строк договору до 31 грудня 2014 року. Цього ж дня між цими самими сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0009 га за Адресою 1 під фактичне розміщення кіоску. Строк договору до 31 грудня 2014 року. 3 березня 2004 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Вектор-Маркет» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0006 га за Адресою 1 під фактичне розміщення кіоску. Строк договору до 31 грудня 2014 року. Цього ж дня між цими самими сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0006 га за Адресою 1 під фактичне розміщення кіоску. Строк договору до 31 грудня 2014 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 липня 2006 року у справі №18/133 було задоволено позов ФОП Особи 3 до Дніпропетровської міської ради, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» та визнано право власності на торгівельний кіоск літ. А-1 площею 4, 8 кв.м за Адресою 1.

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Левлекс» від 1 червня 2007 року задоволено позов ФОП Особи 3 та визнано за нею право власності на торгівельний кіоск літ. А-1 площею 4,4 кв.м за Адресою 1 без акту введення його в експлуатацію.

18 липня 2007 року на підставі зазначеного рішення третейського суду було зареєстровано право власності ФОП Особи 3 на вказану вище споруду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2006 року було задоволено позов ФОП Особи 2 до Дніпропетровської міської ради, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» та визнано за ним право власності на торгівельний кіоск літ. В-1 площею 8,6 кв.м за Адресою 1.

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Левлекс» від 1 червня 2007 року задоволено позов ФОП Особи 2 та визнано за ним право власності на торгівельний кіоск літ. В-1 площею 8,6 кв.м за Адресою 1 без акту введення його в експлуатацію.

18 липня 2007 року на підставі зазначеного рішення третейського суду було зареєстровано право власності ФОП Особи 2 на вказану вище споруду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2006 року було задоволено позов ТОВ «Вектор-Маркет» до Дніпропетровської міської ради, КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» та визнано за товариством право власності на торгівельний кіоск літ. Б-1 площею 9,5 кв.м за Адресою 1.

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Левлекс» від 1 червня 2007 року задоволено позов ТОВ «Вектор-Маркет» та визнано за товариством право власності на торгівельний кіоск літ. Б-1 площею 8,9 кв.м за Адресою 1 без акту введення його в експлуатацію.

18 липня 2007 року на підставі зазначеного рішення третейського суду було зареєстровано право власності ТОВ «Вектор-Маркет» на вказану вище споруду.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 4 травня 2016 року враховуючи недотримання вимог в частині землекористування, протипожежних, містобудівних норм та функціонального використання, обмеженість доступу до фасаду будинку в місті розташування кіосків та неможливість проведення планових та профілактичних технічних обстежень конструкції будинку, кіоски, що розташовані в безпосередній близькості до нежитлового приміщення на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку за Адресою 1, не відповідають та порушують нормативно-правові акти у галузі будівництва. Недотримання протипожежних та містобудівних вимог, в сукупності з обмеженістю доступу до фасаду будинку в місті розташування кіосків та неможливістю технічного обстеження конструкції будинку, кіоски, що розташовані в безпосередній близькості до нежитлового приміщення на першому поверсі житлового багатоквартирного будинку за Адресою 1, можуть призвести до пошкоджень та руйнації, як в цілому, так і окремих елементів фундаменту, конструкцій, інженерних мереж житлового будинку так і вбудованого нежитлового приміщення на першому поверсі багатоквартирного будинку за Адресою 1.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звертаючись до суду із позовом, Особа 1 посилався на те, що внаслідок встановлення відповідачами впритул до належного йому нежитлового приміщення кіосків без дозволу відповідних органів та з порушенням норм пожежної безпеки, обмежується його право користування власністю, що також підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 4 травня 2016 року. При цьому вказував, що за рішеннями судів відповідачі є власниками торгівельних кіосків, що відносяться до тимчасових споруд і у розумінні чинного законодавства є рухомим майном, тоді як реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна.

Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 4 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, (чинний на час виникнення спірних правовідносин) реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, які прийняті в експлуатацію в установленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених БТІ, яка проводить реєстрацію прав власності на ці об’єкти.

Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов’язані фундаментом із землею.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з частиною другою статті 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності — одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей або не мати такого приміщення.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року №507, міститься визначення терміну «будівля», їх перелік та класифікація, однак тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

Отже, тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.

У порушення вимог статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року суд апеляційної інстанції на вищезазначене уваги не звернув, вважаючи, що реєстрація права власності за відповідачами проведена з додержанням вимог чинного законодавства, не звернув уваги на те, що зазначені вище торгівельні кіоски відносяться до тимчасових споруд і у розумінні положень статті 181 ЦК України є рухомим майном, тоді як реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна.

При цьому висновки суду про правомірність здійснення реєстрації права власності за відповідачами на спірні об’єкти, як на об’єкти нерухомого майна, з посиланням на рішення судів, є необґрунтованими, оскільки рішеннями постійно діючого третейського суду при Асоціації «Левлекс» від 1 червня 2007 року та господарського суду Дніпропетровської області від 11 та 27 липня 2006 року було визнано право власності за відповідачами саме на торгівельні кіоски, тобто на річ, яка за своїми характеристиками відноситься до рухомого майна.

Крім того, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що належні відповідачам кіоски розміщенні впритул до належного позивачу нежитлового приміщення і відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 4 травня 2016 року встановлені з недотриманням протипожежних та містобудівних вимог, обмежують доступ позивача до фасаду будинку та можуть призвести до пошкоджень та руйнації, як в цілому так і окремих елементів фундаменту, конструкцій, інженерних мереж. Зазначене свідчить про те, що вищезазначені об’єкти порушують право позивача як власника нежитлового приміщення, у зв’язку із чим суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для усунення позивачу перешкод у користуванні своїм майном. При цьому висновки суду апеляційної інстанції про передчасність вимог позивача про знесення спірних торгівельних кіосків, з огляду на відсутність відомостей про неможливість їх перебудови, безпідставні, оскільки кіоски не є нерухомим майном і їх будівництво не здійснювалося, тоді як вказані обставини у розумінні статті 376 ЦК України мають бути дослідженні при самочинному будівництві нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої

статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.