Закон і Бізнес


Очередность — по реквизиту


№10 (1464) 14.03—20.03.2020
30596

Получатель не вправе самостоятельно определять порядок зачисления средств, если плательщик четко определил назначение платежа. Такое заключение сделал ВС в постановлении №911/2630/18, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

26 грудня 2019 року                         м.Київ                                    справа №911/2630/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого — БАНАСЬКА О.О.,
суддів: БАГАЙ Н.О., ГУБЕНКО Н.М. —

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Захід» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2019 у справі за позовом ТОВ «Ніка Захід» до ТОВ «Астерс Груп» про стягнення 611063,13 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ТОВ «Ніка Захід» звернулося до ГСКО з позовом до ТОВ «Астерс Груп» про стягнення заборгованості у розмірі 611063,13 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати вартості поставленого товару.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням ГСКО від 26.02.2019 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

4. Рішення суду мотивоване тим, що розмір оплат, які здійснені відповідачем, більший, ніж вартість товару, що поставлений за договором поставки від 1.05.2015 №11029909.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою ПАГС від 25.06.2019 рішення місцевого господарського суду від 26.02.2019 залишено без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками та рішенням місцевого господарського суду.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. 1.05.2015 між ТОВ «Ніка Захід» (постачальник) та ТОВ «Астерс Груп» (покупець) укладений договір №1І029909, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до замовлення покупця поставити товар, а покупець — прийняти товар і сплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

8. Відповідно до п.3.1 договору товар поставляється постачальником відповідно до замовлення покупця за асортиментом, кількістю та цінами в строк, зазначений у замовленні.

9. Замовлення можуть надаватись постачальникові письмово, факсом, електронною поштою або в іншій формі, прийнятній для сторін. В будь-якому випадку прийняття замовлення постачальником повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі. Постачальник зобов’язується дотримуватись відповідності позицій у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинне оформлюватися окремою накладною. Не допускається об’єднання кількох замовлень в одну накладну та оформлення кількох накладних за одним замовленням. У випадку, якщо постачальник не може поставити товар покупцю в строк, зазначений у замовленні, він зобов’язаний негайно, але не пізніше від половини строку, зазначеного в замовленні, протягом якого він повинен був поставити товар, повідомити про це покупця (п.3.2 договору).

10. Відповідно до п.3.3 договору обсяги і асортимент чергової поставки можуть змінюватися шляхом внесення змін чи доповнень до замовлення в порядку, передбаченому п.3.2 цього договору.

11. Пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передання здійснюється транспортом постачальника. Витрати на транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця. Товар поставляється на умовах DDP, що передбачені Інкотермс «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати», введених у дію з 1.01.2000 (п.3.4 договору).

12. Відповідно до п.3.7.1 договору у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж у роздрібній мережі покупця для вказаної категорії товару, або якщо товар не був реалізований протягом строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торговельних точок, з яких постачальник зобов’язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця вивезти такий товар.

13. Покупець оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів (п.3.7.2 договору).

14. Відповідно до п.5.1 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передання товару на складі покупця.

15. Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар у специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству та включати не більш як 2 знаки після коми (ціна без ПДВ та з ПДВ). Загальна сума цього договору складається із суми накладних, за якими була здійснена поставка товару (пп.7.1, 7.8 договору).

16. Згідно з п.7.9 договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом переказування коштів на банківський рахунок постачальника через 75 днів з моменту приймання-передання товару та підписання накладної про прийняття товару. До того ж сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період становитиме не менш ніж 500,00 грн.

17. У п.7.11 договору визначено, що зобов’язання покупця щодо оплати товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.

18. Сторони не рідше ніж що три місяці з моменту укладення цього договору зобов’язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків за цим договором підписуються не пізніше від кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу (п.7.13 договору).

19. Відповідно до п.10.1 договору останній набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019.

20. На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 611063,13 грн. за період, який вказано у позові з 14.02.2018 до 6.06.2018 (що підтверджується видатковими накладними), проте відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань щодо оплати вартості товару в повному обсязі, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 25.06.2019 та рішенням місцевого господарського суду від 26.02.2019, ТОВ «Ніка Захід» звернулося до ВС із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та направити справу на новий розгляд до ГСКО.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Узагальнені доводи учасників справи

<...>29. Скаржник доводить, що господарськими судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи ст.612 Цивільного кодексу:

— на порушення ст.86 Господарського процесуального кодексу судами не встановлено дійсного змісту правовідносин сторін, порядку здійснення розрахунків між сторонами;

— на порушення стст.76, 77 та 86 ГПК судами не досліджено належним чином та надано неправильну оцінку поданим відповідачем платіжним дорученням, якими останній підтверджує оплату поставленого товару, а саме — не досліджено той факт, що зазначені платіжні доручення жодним чином не свідчать про оплату товару отриманого саме за спірними видатковими накладними;

— на порушення вимог ч.5 ст.236 та ч.1 ст.269 ГПК судами попередніх інстанцій не надано оцінки та не розглянуто аргументів позивача щодо черговості погашення відповідачем заборгованості за договором поставки та не досліджено і не надано оцінки акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, яким підтверджується загальна вартість поставленого товару та загальна сума оплати відповідач <…>.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

34. У ст.627 ЦК визначено, що відповідно до ст.6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

35. Положеннями стст.11, 629 ЦК встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов’язань та є обов’язковим для виконання сторонами.

36. За приписами ст.526 ЦК та ст.193 Господарського кодексу, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

37. Приписами ч.1 ст.599 ЦК визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

38. Відповідно до чч.1 та 2 ст.712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

39. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

40. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).

41. У ч.1 ст.692 ЦК визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

42. Згідно із ч.1 ст.530 ЦК, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

43. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач сплатив позивачу 995000,00 грн., сплата яких за договором від 1.05.2015 №1І029909 підтверджується призначенням платежу у платіжних дорученнях та відомостями про призначення платежів, що надані банківською установою у довідці АТ «Райффайзен Банк Аваль», у той час як вартість поставленого товару за наданими суду доказами становить 611063,13 грн.

44. Водночас поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишилось те, що у відомостях про призначення платежу лише вказано, що оплата відбувалася згідно з договором від 1.05.2015 №1І029909, що, у свою чергу, унеможливлює достеменно встановити та стверджувати, за якими саме видатковими накладними здійснювалась оплата, ураховуючи те, що правовідносини між сторонами є сталими та триваючими.

45. З приводу наведеного слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

46. Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований у ст.534 ЦК, яка визначає правила виконання грошового зобов’язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання. В цьому випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов’язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

47. Можливість застосування положень ст.534 ЦК безпосередньо залежить від змісту реквізиту «призначення платежу» платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов’язання. Це означає: якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу — погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, установлена ст.534 цього кодексу, застосовуватися не може.

48. Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст.534 ЦК у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж буде отримано без реквізиту «призначення платежу» чи як загальна підстава — на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

49. Відповідний порядок наведено у п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою НБУ від 21.01.2004 №22 та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95 №88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах КГС від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18.

50. За таких обставин висновок судів про те, що розмір оплати, який здійснений відповідачем згідно з платіжними дорученнями з посиланням лише на загальну підставу «Оплата за ТНС зг. дог. 1І029909 від 1.05.15», більший, ніж вартість товару, що поставлений за вказаними у позові видатковими накладними без з’ясування загальної вартості поставленого позивачем товару та загальної суми оплати відповідача за весь період дії договору, на що також звертав увагу відповідач у відзиві від 10.01.2019, є передчасним та необґрунтованим.

51. Крім того, матеріали справи містять відповідні докази, зі змісту яких убачаються суперечності, які не були усунуті судами в ході розгляду справи по суті, а саме — на підтвердження оплати отриманого товару за період з 14.02.2018 до 6.06.2018 надано платіжне доручення від 27.11.2017 №101104830, у той час як умовами договору сторонами не погоджувалось проведення попередньої оплати за придбаний товар.

52. Також у матеріалах справи наявний підписаний між сторонами акт перевірки розрахунків, у якому станом на 31.07.2018 зафіксовано залишок за всіма рахунками щодо взаємовідносин з контрагентом на загальну суму 1412560,08 грн., у той час як суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність боргу відповідача перед позивачем.

53. У контексті спірних правовідносин варто зауважити, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів — предмета і підстави позову.

54. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

55. Так, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції позивач неодноразово звертав увагу судів на те, що фактично відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо сплати коштів за поставлений товар за вказаними у позові видатковими накладними. Проте, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій достеменно не встановили з урахуванням специфіки триваючих правовідносин між сторонами фактичних обставин справи, необхідних для ухвалення обґрунтованого та справедливого рішення.

56. ВС вважає, що ті доводи, що їх наводив позивач при розгляді справи, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від суду першої та апеляційної інстанцій їх повного дослідження, надання їм оцінки і відображення у судових рішеннях.

57. Так, судами попередніх інстанцій достеменно не встановлено таке: в який період та в якому обсязі здійснена позивачем поставка товару з огляду на триваючий характер правовідносин сторін; чи було сплачено відповідачем кошти за весь фактично поставлений товар за договором чи лише щодо його частини, і якщо так, то за які саме періоди; чи здійснювалось при проведенні оплат зарахування у погашення раніше наявного боргу тощо (подібна правова позиція викладена у постановах ВС від 12.08.2019 у справі №914/1979/18 та від 15.08.2019 у справі №914/1680/18).

58. Відповідно до положень чч.1 та 2 ст.236 ГПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

59. ВС наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні від 26.10.84 у справі «De Cubber v. Belgium» — має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

60. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав: навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов’язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення у справі «Олюджич проти Хорватії» від 5.02.2009, заява №22330/05).

61. Принцип справедливості, закріплений у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Мала проти України» від 3.07.2014, заява №4436/07, «Богатова проти України» від 7.10.2010, заява №5231/04).

62. Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов’язку щодо обґрунтування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Суду у справі «Мала проти України» від 3.07.2014, заява №4436/07). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27.09.2001, заява №49684/99).

63. Однак у цій справі судами не надано відповідь на всі істотні питання, які мають значення для правильного вирішення спору, та неповно досліджено доводи позивача.

64. На порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови, господарськими судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, у зв’язку з чим суди дійшли передчасних висновків, а оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.

Щодо суті касаційної скарги

65. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

<...> 68. За таких обставин відсутність у ВС процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

69. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і залежно від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Судові витрати

70. У зв’язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись стст.300, 301, 308, 310, 315, 317, 326 ГПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ТОВ «Ніка Захід» задовольнити повністю.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 26.02.2019 у справі скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.