Закон і Бізнес


Не видеть лишнего


№10 (1464) 14.03—20.03.2020
6218

У контролирующего органа отсутствуют полномочия во время проведения камеральной проверки исследовать своевременность уплаты налоговых обязательств. Такое заключение сделал ВС в постановлении №816/2342/15, текст которого печатает «Закон и Бизнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

23 грудня 2019 року                         м.Київ                               №816/2342/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — БИВШЕВОЇ Л.І.,
суддів: ШИПУЛІНОЇ Т.М., ХОХУЛЯКА В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Центр ЛТД» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 у справі за позовом ТОВ «Будівельна фірма «Центр ЛТД» до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У червні 2015 року товариство звернулось до суду із позовом до інспекції, у якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2014 №№0018531501/2981, 0018521501/2987.

На обґрунтування зазначених позовних вимог товариство послалося на те, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають саме дані податкової звітності, а у разі виявлення порушення податкового законодавства податковий орган вправі призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 31.08.2015, залишеною без змін ухвалою ХААС від 30.11.2017, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що певні процедурні порушення проведення перевірок без спростування факту вчинення порушення суб’єктом господарювання самі собою не є такими, що звільняють останнього від відповідальності за вчинені ним порушення податкового та іншого законодавства та не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки. Також суди виходили з того, що в силу положень п.87.9 ст.87 Податкового кодексу в разі наявності у платника податкового боргу контролюючі органи зобов’язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду, який ухвалою від 1.03.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права, оскільки, враховуючи імперативні норми, зазначені у пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки у контролюючого органу відсутні правові підстави для визначення порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання, оскільки це потребує використання інформаційних баз інспекції та інших документів, що не передбачено ПК.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

КАС ухвалою від 29.10.2019 прийняв касаційну скаргу товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 5.11.2019.

КАС перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що інспекція провела камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість, за результатами якої склала акт від 28.11.2014 №2205/16-03-15-01. На підставі висновків цього акта контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 17.12.2014 №№0018531501/2981 та 0018521501/2987 про застосування до Товариства згідно зі ст.126 ПК штрафу за сплату суми самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на додану вартість з порушенням строку, встановленого у п.57.1 ст.57 ПК.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим кодексом, а фактичні перевірки — цим кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що камеральна перевірка є одним із видів податкових перевірок, установлених п.75.1 ст.75 ПК, та є способом здійснення податкового контролю, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов’язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об’єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

Своєчасність сплати податків може бути перевірена контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому стст.77, 78 ПК.

Зважаючи на викладене, ВС зазначає, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати платником податків податкових зобов’язань. Контролюючий орган, здійснюючи перевірку своєчасності сплати товариством узгоджених сум податкових зобов’язань, вийшов за межі предмета камеральної перевірки та прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов’язань.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, через що ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового — про задоволення позовних вимог, з урахуванням положень п.2 ч.1 ст.5 КАС (у редакції, чинній з 15.12.2017) щодо способів судового захисту.

Відповідно до ч.1 ст.351 КАС (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга товариства підлягає задоволенню, а постанова ПОАС від 31.08.2015 та ухвала ХААС від 30.11.2015 — скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.2 ч.1 ст.5, п.3 ч.1 ст.349, ч.1 ст.351, чч.1, 5 ст.355, стст.356, 359, КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ «Будівельна фірма «Центр ЛТД» задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.12.2014 №№0018531501/2981 та 0018521501/2987.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.