Города-полисы возвращаются,
Эксперты, сами того не ожидая, нашли ответ на вопросы, кто виноват в провале всех реформ и почему до сих пор не наступил обещанный коллапс. Оказывается, все решает поддержка изменений в Конституцию в части децентрализации власти.
Супротив майбутньому
За усталеною політичною традицією, в Україні кожна нова влада розпочинає свій пакет реформ, серед яких обов’язково наявні зміни до Конституції, системи судоустрою, а також тотальна боротьба за очищення від корупції.
Адміністративна реформа, яка не закінчується з 2014 року, перебуває в гострій фазі. Водночас два президентські законопроекти, якими пропонувалися зміни до Основного Закону щодо децентралізації влади, були відкликані через шквал критики. Утім, для того, щоб зрозуміти, чим саме не задоволені представники органів місцевого самоврядування, їх зібрали в одному залі та змусили працювати як «світове кафе». Незвичний формат, наче рентген, виявив усі хворі місця.
Відповідно до запропонованої моделі роботи учасникам необхідно було сформулювати твердження, з якими всі вони згідні, та на підставі цих стартових даних напрацювати концепцію прийнятних і виважених змін. Водночас, доки всі перебували в залі, відвертого діалогу розпочати так і не вдалося.
Звичка ображати «правлячий режим», помножена на неготовність учитися та впроваджувати нові моделі, нищить на пні будь-який позитив. Утім, саме це й оберігає українців від дурниць, які часто-густо ініціюють на горі.
«Петровичу, не перефарбовуйтесь!»
Подолати непорозуміння намагаються серією зустрічей з представниками місцевої влади, задля чого заходи проводяться не лише в столиці, а й в регіонах. Навіть якщо суспільство вимагатиме змін, але вони не будуть підтримані на рівні виконавців, — країна з місця не зрушить.
Зокрема, організатори почали оцінювати не лише сприйняття змін, а й рівень протидії. Виявилося, що більшість не відчуває потреби в реформах та готова активно їм протидіяти.
Цікава статистика й за регіонами. Для ефективної роботи присутніх розподілили за областями, що виявило сумну тенденцію: представники західних регіонів хоч трохи не дійшли до великої бійки за власні ідеї, доволі швидко досягли до консенсусу.
Представники центральних регіонів та Києва майже не сварились, але плідною робота була виключно в тих підгрупах, де поєдналися фахівці. Тож часу, якого представникам західних регіонів було достатньо для напрацювання системних положень, іншим вистачило лише не те, щоб познайомитися та більш-менш почати довіряти одне одному.
Утім, захід показав, що держслужбовці не готові до змін. Є ті, хто й досі сумує за авторитарними часами, коли партія видавала покроковий план. Деякі просто не готові навчатися та сприймати щось нове. Інші не вірять, що від них хоч щось залежить.
Показовим був випадок, коли один із чиновників пройнявся ідеями щодо самостійної участі в державній реформі, але почув у спину: «Петровичу, не перефарбовуйтесь!» Тож, якщо перед державою постануть виклики, які потребуватимуть рішучих дій, чи хтось узагалі готовий брати на себе відповідальність та діяти ефективно?
«Гроші дайте, відповідати не плануємо»
Разом з тим усі учасники погодилися, що зміни до Конституції необхідні. Адже майбутнє — за великими містами, які створюватимуть умови для залучення капіталу та розвитку бізнесу.
За підрахунками експертів, за кілька десятиріч держави остаточно втратять свій політичний та економічний вплив. Уже сьогодні ми спостерігаємо тенденції руху людського капіталу за грошима. Бізнес, відкриваючи нові офіси, також передусім спрямовує експансію на великі та розвинені міста. Фактично невдовзі очільники місцевої влади матимуть вплив, набагато більший, ніж депутати чи Президент. Звісно, при поєднанні влади з можливістю залишити гроші в регіоні.
І це опосередковано підтверджують українські реалії, адже бюджетні відносини в присутніх не викликали жодних суперечностей. За все, на думку бюрократів, повинна відповідати держава. Якщо запроваджуються нові пільги — фінансування повинне йти згори. Що ж до податків, то все має залишитися в регіоні. Усі повноваження необхідно передати місцевим чиновникам. Принаймні ті, які стосуються життєзабезпечення громади.
Доволі довго обговорювали співвідношення повноважень мера, його функціонал, необхідність префектів і проблематику, пов’язану з наявністю владних повноважень. Якщо резюмувати, то все необхідно передати на розсуд депутатів, нагляд за ними знизити до нуля, а відповідальність — унеможливити.
Чи вдасться медіаторам привчити хоча б тих держслужбовців, які відвідали робочі групи, трішечки думати самостійно — невідомо. Адже навіть на просте запитання щодо того, хто приймає рішення в їхньому житті, більшість одноголосно відповіла: дружина. Можливо, передумовою ефективних змін є збільшення кількості жінок у політиці?