Закон і Бізнес


Шифры, которые не по зубам

Є-подписи, Є-документы и Є-доказательства: как их применять адвокату?


Микита Полатайко розповів колегам про свій досвід роботи з електронними документами.

№7 (1461) 22.02—28.02.2020
Федор МАЛЕНЬКИЙ
12784

Пока страна находится в ожидании электронного суда, адвокаты приучают судей к электронным доказательствам и электронным документам. Как работают новые форматы и в чем их pro et contra?


Просто копія!

В Асоціації правників України відбувся захід з підвищення кваліфікації, ініційований «Платформою юридичної освіти» — «Е-докази, Е-підписи, Е-спори». Голова IT-практики Aequo Микита Полатайко виступив із лекцією «Чому слід забути про ЕЦП і як укласти електронний правочин з нерезидентом». Спікер розповів про проблеми користування електронними документами і про нововведення, які вступлять у дію вже цієї осені.

7 листопада 2020 року закінчуються два роки функціонування ЕЦП, які були перехідним етапом наступної ери — електронного кваліфікованого підпису. «ЕЦП більше немає. Приблизно так само, як ідентифікаційного коду. Ці документи відходять у минуле», — зазначив М.Полатайко.

Найближчий його аналог — це електронний кваліфікований підпис. Спікер спілкувався з розробниками закону, і вони кажуть, що в ньому все прописано структуровано і логічно. Але це структуровано і логічно для тих, хто надає довірчі послуги. А якщо ви хочете ними користуватись, то закон влаштований не надто логічно.

«Але це добре, це значить, що нашим клієнтам потрібно буде до когось звернутись, аби в цьому розібратись. Це наш хліб», — з усмішкою додав М.Полатайко.

Сьогодні працює сайт центру сертифікації ключів «Україна», де є безкоштовний онлайн-сервіс, доступний для всіх. Адже для того, щоб перевірити будь-який електронний цифровий підпис, треба мати сервіс. А постачальник вашого програмного забезпечення не завжди може працювати з чужим програмним забезпеченням, це називається проблемою інтероперабельності.

Що ж є електронним документом? Він має містити певні електронні дані і реквізити. Якщо ми говоримо про те, що ніяких вимог до реквізитів немає, то електронним документом може стати все що завгодно. Але є дуже важливий момент: створення електронного документа завершується накладенням електронного підпису. Тобто у нас є певний документ формату Word, але він, за законодавством, ще не є електронним документом. По суті, це просто електронні дані, які містяться у вас на комп’ютері. Для того щоб це стало електронним документом, має бути накладений електронний підпис. Але який? Про це уточнень немає. Теоретично це може бути і хрестик, і просто ваше ім’я та прізвище.

Але що цікаво: коли накладається електронний підпис, ставиться мітка часу. Якщо раніше з ЕЦП можна було відключитися від Інтернету і мітка часу не ставилася, то тепер без неї не можна накласти електронний підпис. А це значить, що заднім числом документ не підпишеш.

Що є оригіналом електронного документа? Електронний примірник. Що це значить? Хтось відправив вам документ електронною поштою зі своїм накладеним електронним підписом. Вам прийшов той самий файл, який зберігався у нього на комп’ютері? Далі файл надійшов на поштовий сервер, і ви його завантажили. Це той файл, який він вам надіслав? Ні. Це теж копія. Але, на відміну від примірника в паперовому вигляді, скільки разів я не копіював би цей набір даних у зашифрованому вигляді, це буде оригіналом. Тоді як зробити копію? Навіщо копія, якщо у вас є оригінал?

Коли один з адвокатів першим в Україні подав позов, підписаний ЕЦП, він зрештою домучив Голосіївський районний суд м.Києва, аби отримати рішення в електронному вигляді з накладеним ЄЦП. Він зателефонував до суду і запитав: «Ви що мали мені видати?». В суді відповідають: «Копію рішення, яку відправили з ЕЦП». Адвокат їм: «Так, але ж ви мали відправити мені копію, а надіслали оригінал!».

Дійсно, виходить парадокс: скільки разів ми не копіювали б електронний документ, все одно отримуємо оригінал.

Доведіть, що це доказ!

До абсурду інколи доходять спроби залучити Е-докази до матеріалів справи. Поки законодавством не було врегульовано механізм подання до суду електронних доказів, працювати з ними було набагато легше.

Про застосування електронних доказів у судовій практиці розповіла адвокат Олена Перцова під час своєї доповіді в рамках заходу з підвищення кваліфікації адвокатів.

«Я не можу бути певною, що те, про що я сьогодні говоритиму, не зміниться вже через рік», — з певною самоіронією зауважила спікер.

Знову ж таки найважче з оригіналом Е-доказу. Що саме вважати оригіналом? О.Перцова розповіла, що навіть трансляція програми, яку бачили мільйони глядачів, може бути для судді недостатньою підставою для того, щоб говорити про очевидний факт правопорушення. За її практики суддя відмовився розглядати як доказ факт передвиборчої агітації кандидата, що балотувався у депутати, у день тиші на передачі одного з українських телеканалів, попри те що адвокат надав електронний доказ із посиланням на програму.

А електронний лист з підписом «З повагою Петро Петров» з точки зору законодавства не є електронним документом, хоча ми між собою сприймаємо його як документ.

При цьому немає чітко визначеного порядку того, яким саме чином оформлювати копію електронного документа. Адже якщо подається роздрукований з Інтернету документ і на ньому пишеться «Згідно з оригіналом», то суддя на це, швидше за все, скаже: «Так не можна! У вас немає оригіналу!». Сама О.Перцова, роздруковуючи електронні документи, зазначає на них посилання, за яким можна перейти та переглянути так званий оригінал.

Отже, виходить, що поняття «копія» та «оригінал», які є фундаментальними для правовідносин та юридичної звітності, значно застаріли порівняно із тим типом ведення документообігу, якого сьогодні прагнуть українські законодавці. І така плутанина, яка є головоломкою навіть для юриста, не кажучи вже про фізичну особу, безперечно, є мінусом у цій системі.

Але позитив все ж є, і він полягає у тому, що сьогодні, як зазначив спікер, цю систему «хакнути» ще не вдалось. І засіб шифрування є набагато надійнішим, ніж те, що у фізичному сенсі підписане «пером». Окрім того, це пришвидшує процес обміну файлами, які є електронними документами. М.Поталайко порівнює засіб шифрування електронних документів зі скринькою, що зачинена на ключ, але має дзеркало із внутрішнього боку. Отримуючи електронний документ з електронним підписом, ми можемо подивитись на те, що міститься у скриньці, але змінити її зміст не можемо. При цьому, якщо автор і підписант електронного документу захоче його змінити, то вийде новий оригінал нового документу. Тобто змінити готовий електронний документ взагалі неможливо.